Рішення № 75901883, 06.08.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2360/15-ц

Провадження №2/278/53/17

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді – Зубчук І.В.

секретаря с/з – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивача ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 травня 2008 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Надра» укладено кредитний договір №27\05\2008\840-Н\103, за умовами якого позивачем отримано кредитні кошти в розмірі 57507 доларів США зі сплатою процентів за його користування в розмірі 15,39 % річних, строком до 27 травня 2018 року.

Кредит надається Позичальнику на купівлю нерухомості, а саме: для купівлі двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2. Кредитного договору).

Відповідно до умови п.2.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов’язань Позичальника за цим Договором є: застава нерухомості, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Того ж дня, 27 травня 2008 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки про надання споживчого кредиту №27\05\2008\840-Н\103.

В умовах укладеного Договору про надання споживчого кредиту, його Сторонами було визначено порядок надання і погашення кредиту а також порядок внесення змін до його змісту.

Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок обраного тарифного пакету у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п.п.1.2.1. Кредитного договору).

Позичальник повертає суму кредиту, сплачує проценти, штрафи та інші платежі згідно умов Договору (п.3.3.2. Кредитного договору).

Відповідачем викладено графік погашення заборгованості, в додатку №1 до вказаного Договору про надання споживчого кредиту.

Позивач зазначає, що Банк не дотримав та грубо порушив встановлені коментованими Законами імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику об’єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів а також на те, що Банк в умовах кредитного договору, приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом та, того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгодженого між сторонами кредитного правочину в його умовах. За таких обставин, просить суд визнати кредитний договір недійсним.

Представник позивача позов підтримала, з підстав викладених у позові та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Комерційний банк «Надра» в судове засідання не з'явився, однак надав письмові заперечення на позов, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити та застосувати строки позовної давності до позову (а.с.27-29 том 1).

Проаналізувавши пояснення представника позивача та матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так судом встановлено, що 27 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Комерційний банк «Надра» укладено кредитний договір №27\05\2008\840-Н\103, за умовами якого позивачем отримано кредитні кошти в розмірі 57507 доларів США зі сплатою процентів за його користування в розмірі 15,39 % річних, строком до 27 травня 2018 року.

Відповідно до п.1.1.-1.4. Кредитного договору, Відповідач в порядку та на умовах визначених цим Договором, взяв на себе зобов’язання надати Позичальнику грошові кошти в сумі 57 507,00 (п'ятдесят сім тисяч п’ятсот сім доларів США 00 центів), що дорівнює еквіваленту 288112,94 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто дванадцять гривень 94 копійки) гривень за курсом НБУ на день укладання Договору з оплатою за процентною ставкою 15.39% відсотків річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 27 травня 2038 року, на умовах визначених цим Договором.

Кредит надається Позичальнику на купівлю нерухомості, а саме: для купівлі двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2 Кредитного договору).

Відповідно до умови п. 2.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов’язань Позичальника за цим Договором є: застава нерухомості, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Того ж дня, 27 травня 2008 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки про надання споживчого кредиту №27\05\2008\840-Н\103.

В умовах укладеного Договору про надання споживчого кредиту, його Сторонами було визначено порядок надання і погашення кредиту а також порядок внесення змін до його змісту.

Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється шляхом зарахування Банком коштів на кредитний рахунок №29246801003519 обраного тарифного пакету у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п.п.1.2.1.)

Позичальник повертає суму кредиту, сплачує проценти, штрафи та інші платежі згідно умов Договору (п.3.3.2. Кредитного договору).

Відповідачем викладено графік погашення заборгованості, в додатку №1 до вказаного Договору про надання споживчого кредиту.

У відповідності до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п.22, 23 ст.1, ст.11, ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що «Фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування».

У частині 4 пункту 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено: «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

До інших умов, визначених актами цивільного законодавства, у даному конкретному випадку з урахуванням специфіки кредитного договору та виду забезпеченості (яким, згідно припису п.2.1. кредитного договору є іпотека), слід віднести обов'язкові умови які урегульовують дані правовідносини зокрема, Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» № 979-IV (надалі - Закон № 979-IV).

Статтею 1 вказаного Закону № 979-IV визначено, що іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

За правилом ст.2 Закону № 979-IV, Договір про іпотечний борг виникає з цивільно правових відносин між сторонами договору за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Умови договору про іпотечний борг та зміст самого іпотечного договору розробляє кредитодавець.

Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті Кредитодавцем іще до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформації має бути оприлюднена ним у письмовій формі містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; положення про інфляційне застереження.

Встановлена Законодавцем в коментованій нормі Закону передумова обов’язкової необхідності для Банку здійснювати встановлення положення про інфляційне застереження, (яке Законодавцем визначено, як спосіб встановлення та узгодження з Іпотекодавцем домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості),є такою, що перш за все направлена, на необхідність дотримання рівноправ’я сторін (учасників договору), дотримання справедливого балансу договірних правовідносин та на збереження реальної вартості предмету іпотеки.

В супротивному випадку, відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.

Отже, вище наведена правова конструкція норм Законів, надає суду підстави для висновку, що: на дані правовідносини, окрім вимоги ст.1054 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», також поширюється дія норм ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами», і при укладенні такого виду кредитного договору, Кредитодавець має керуватись правилами та дотримуватись імперативних норм і вимог, встановлених цими Законами; приписи ст.2 Закону №979-IV, «щодо необхідності та обов’язку визначення кредитодавцем саме в кредитному договорі основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу, на які міститься посилання в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(із числа інших обов'язкових умов, що випливають із суті та умов договору), мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору, шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі».

Вище зазначені вимоги, є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, укладеного між позичальником і банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов’язковими для такого виду договорів.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З аналізу матеріалів Договору про надання споживчого Кредиту №11263431000 від 05.12.2007 року та Додаткової угоди №1 до нього, судом встановлено, що в їх змісті є відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме:

- не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливі настання валютних ризиків для Позичальника;

- не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов’язкові умови, щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, іще до укладення такого договору.

- не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості, відносно досягнутої домовленості, про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості.

- не повідомлено про реальну вартість кредиту.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК, є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Отже, оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, і докази про це, не були надані суду та є відсутніми, за таких умов, суд прийшов до обґрунтованого та підставного висновку, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем.

Разом з тим, судом встановлено, що Умовами п.3.3.2, було зобов’язано позичальника повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом безготівкового перерахування або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок №29246801003519.

Згідно з п.1.3.1 договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється на підставі відсоткової ставки у розмірі 15.39 % на рік.

В умовах п.п.3.3.1 Сторони домовились, що позичальник повертає кредит та сплачує Банку передбачені п.1.3.1. договору платежі у валюті кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених умов кредитного договору зокрема, про умови, в частині погашення (повернення) позичальником кредитної заборгованості, які не співпадають з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором, суд прийшов до висновку та встановив, що погашення такої заборгованості перед банком, позичальник здійснює виходячи зі своїх доходів, які він отримує в національній валюті України гривні.

Відповідно до правила ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно правила ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які розроблені у відповідності до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (надалі - Правила).

У даних Правилах вказані обов'язкові умови із числа інших обов'язкових умов договору, на які міститься посилання в ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у частині д). п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Частиною 2 п. 16. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168.

На підставі відповідного клопотання представника Позивача, судом було призначено проведення судово економічної експертизи, яка була проведена на підставі наявних матеріалів справи, які надані експерту як позивачем так і відповідачем.

Отже враховуючи, що проведення судово економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених позивачем в позовній заяві обставин, щодо факту введення банком позичальника в оману, при укладенні оспорюваного Договору про надання споживчого Кредиту, суд прийшов до висновку та вважає можливим, визнати встановлені експертним дослідженням факти, для з’ясування яких, було призначено судом проведення судово економічної експертизи.

З дослідженого судом висновку судового експерта від 21 серпня 2017 року № 1301/17-25 здобутого як доказ, за клопотанням сторони Позивача, судовим експертом встановлено, що за даними п.1.3.1. договору про надання споживчого кредиту №27\05\2008\840-Н\103 від 27 травня 2008 року укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» Сума абсолютного подорожчання кредиту кредитного договору №27/052008/840-Н/103 від 27 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до графіку платежів за програмою Кредитний пакет «Житлові рішення», наданий банком (додаток 1) становить 185080,30 дол. США., та 12366,90 грн. згідно наданих документів.

Сума абсолютного подорожчання кредиту кредитного договору №27/052008/840-Н/103 від 27 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до графіку платежів за програмою Кредитний пакет «Житлові рішення» розрахованого експертом (додаток 2) становить 217751,22 дол.США., та 12366,90 грн. згідно наданих документів.

Реальна сукупна вартість кредитного договору №27/052008/840-Н/103 від 27 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до графіку платежів за програмою Кредитний пакет «Житлові рішення», наданий банком (додаток 1) становить 244484,99 дол.США та 12366,90 грн. згідно наданих документів.

Реальна сукупна вартість кредитного договору №27/052008/840-Н/103 від 27 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до графіку платежів за програмою Кредитний пакет «Житлові рішення» розрахованого експертом (додаток 2) становить 277156,30 дол.США., та 12366,90грн. згідно наданих документів.

Отже, суд вважає, що даним експертним висновком підтверджується, що відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Разом з тим, на підставі встановлених судовим експертом обставин, суд прийшов до висновку, що документальне оформлення ПАТ «Комерційний банк «Надра»» кредиту за Договором про надання споживчого кредиту №27/05/2008/840-Н/103, не відповідає всім вимогам Закону та нормативно - правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин.

На думку суду, встановлені судовим експертом розбіжності, являються такими, що поліпшують умови банку, який розробляв спірний кредитний договір. А отже, з дослідженого судом висновку експертизи, суд приходить до висновку, що під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Отже, виходячи з положень ст.ст.203, 215, 230, 548 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки.

А тому, волевиявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили її волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.

У відповідності до ст.638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано: «При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено: Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 1 ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Вищенаведене приховування важливої, об’єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, суд вважає таким, що свідчить про наявність умислу в діях відповідача.

Отже, виходячи з вище наведеної обставини та у зіставленні до вимоги ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов правомірного висновку, що спірний кредитний договір було укладено Банком, з використанням нечесної підприємницької практики, яка є забороненою коментованою нормою Закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, та ціну продукції визначено неналежним чином. В зв'язку із цим, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога про визнання порушеним права позивача як споживача фінансових послуг.

Окрім того, в своїх запереченнях на позовну заяву про визнання договорів недійсними представником відповідача було заявлено клопотання, про застосування судом строків позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено, що перебіг позовної давності, щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зазначене свідчить, що змістом цієї норми, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

З огляду на це, суд відхиляє дане клопотання відповідача, про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.

Таким чином, зважаючи на вище викладене та враховуючи висновок експерта, суд вважає доведеним, що при укладенні кредитного договору позивача було введене в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору (зокрема, щодо його ціни та загальної вартості), а тому позовна вимога про визнання його недійсним підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись , ст.ст. 4, 12, 82, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №27/05/2008/840-Н/103 від 27 травня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 26479796) та громадянином України ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) в дохід держави (Отримувач коштів – УК у Житомирському районі (22030101), Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38035705, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача – 31215206006196, Код класифікації доходів бюджету – 22030101, Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ОСОБА_2 Житомирський районний суд Житомирської області) 487 гривень 20 копійок судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. В. Зубчук