Рішення № 75901712, 16.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2760/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Марінталь” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3915 від 06.06.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Марінталь” до Головного управління ДФС в Одеській області за результатом якого позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС в Одеській області від 06 червня 2018 року №3915 про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Марінталь” (код ЄДРПОУ 37946843).

Позивач просить задовольнити позов посилаючись на наступне. ТОВ «ТД Марінталь» зазначає, що позивачу стало відомо, що 06 червня 2018 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 було прийнято наказ №3915 про проведення фактичної перевірки ТОВ “ТД Марінталь” (код ЄДРПОУ 37946843) з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва, зберігання та обігу алкогольних напоїв, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, на підставі пп.191, ст.20, пп. 80.2.5 п.80.2, ст. 80 ПКУ. Позивач вказує, що вказаний наказ від 06 червня 2018 року за №3915 не містить підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, а лише містить дані про суб’єкта, що перевіряється та осіб, які направляються на перевірку. В оскаржуваному наказі не зазначено, яку саме інформацію отримало Головне управління ДФС в Одеській області і з якого джерела, що у подальшому стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу №3915. Позивач зазначає що вказане свідчить про формальний підхід фіскального органу до підстав перевірки та зловживання повноваження та основне – про протиправність наказу №3915.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом в порядку ч.9 ст.209 КАС України було вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження. Фіксування у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ТД Марінталь» (код ЄДРПОУ 37946843) за КВЕД є, виробництво виноградних вин, дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.

06 червня 2018 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 прийнято наказ №3915 “Про проведення фактичної перевірки ТОВ “ТД Марінталь” (код ЄДРПОУ 37946843)», в якому, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, на підставі п.п.19-1.1.4, п.п.19-1.1.14 п.19-1.1, ст. 19-1, ст. 20, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України вирішено провести фактичну перевірку даного товариства з 06.06.2018 року, тривалістю 10 діб за період з 03.02.2018 року по дату закінчення фактичної перевірки.

Не погоджуючись з прийнятим Головним управлінням ДФС в Одеській області наказом №3915 від 06.06.2018 року, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з оскаржуваного позивачем наказу, його прийнято на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п.19-1.1.14 п.19-1.1, ст. 19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пп. 19-1.1.4 п.19-1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб’єктами господарювання установлених законодавством обов’язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Приписами пп.19-1.1.14 п.19-1 ст. 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.61.2 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 81.1. ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 ПК України).

Як вбачається з положень п.81.1 ст.81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам, що передбачені до його змісту у п.п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме містить: дату його видачі – 06.06.2018 року; найменування контролюючого органу - Головне управління ДФС в Одеській області); найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється - ТОВ «ТД Марінталь» (код ЄДРПОУ 37946843), податкова адреса: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мар’янівка. вул. Миру, буд.12-б; адресу господарської одиниці: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мар’янівка. вул. Миру, буд.12-б; мету - «з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв»; вид перевірки (фактична); підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п.19-1.1.14 п.19-1.1, ст. 19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України); дату початку перевірки (з 06.06.2018 року); тривалість перевірки (10 діб); період діяльності, який буде перевірятися (з 03.02.2018 року по дату закінчення фактичної перевірки).

У вказаному наказі зазначені посадові особи відповідача, за участю яких проводитиметься перевірка.

Даний наказ підписаний начальником Головного управління ДФС в Одеській області та скріплений печаткою контролюючого органу.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ №3915 від 06.06.2018 року відповідає вимогам, що передбачені до його змісту у п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, прийнятий за відсутності порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки ТОВ “ТВ Марінталь”, за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення та з дотриманням обов'язкових для цього умов.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року №820/4766/17.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, доводи позивача про те, що вказаний наказ від 06 червня 2018 року за №3915 не містить підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Твердження позивача про формальний підхід фіскального органу до підстав перевірки та зловживання повноваженнями, і як наслідок, про протиправність наказу №3915, є нормативно необґрунтованими і документально недоведеними, та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень ст.16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Як вбачається з норми п.п.80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, законодавчо відокремлено проведення фактичної перевірки:

- у разі отримання у встановленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обігу, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;

- для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, однією з функцій ГУ ДФС в Одеській області є здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання та виявлення порушень законодавства у цій сфері шляхом проведення фактичних перевірок, а отже працівники Головного управління ДФС в Одеській області, які зазначені в оскаржуваному позивачем наказі, мають право проводити фактичні перевірки ліцензіатів щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів лише на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності обставин, вказаних у п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, зокрема, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, з огляду на зазначене, судом не беруться до уваги посилання позивача на відсутність в оскаржуваному наказі інформації, яка отримана відповідачем та яка стала в подальшому підставою для прийняття оскаржуваного наказу як на підставу його протиправності, оскільки такі ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача законодавчо встановлених підстав для видання оскаржуваного наказу та про його прийняття в межах та на підставі вимог діючого законодавства.

Наведені позивачем підстави для скасування наказу №3915 від 06.06.2018 року не знайшли свого нормативного та документального підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 3915 від 06.06.2108 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТД Марінталь» (код ЄДРПОУ 37946843)» є правомірним та таким, що прийнятий у відповідності до приписів Податкового кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “ТД Марінталь” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу №3915 від 06.06.2018 року задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,9,77,90,120,139, 241-246,258,262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Марінталь” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3915 від 06.06.2018 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Гусев

Повний текст Рішення складено та підписано суддею 16 серпня 2018 року.

.