Постанова № 75900680, 16.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/1658/18 Номер провадження 22-ц/775/1240/2018

Головуючий у 1 інстанції: Ткач Г.В. Єдиний унікальний номер 225/1658/18

Суддя-доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1240/2018

Категорія: 26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Жданової В.С., Тимченко О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/1658/18 за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва за апеляційною скаргою державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2018 року (суддя Ткач Г.В., повний текст рішення складено 18.06.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Посилався на те, що з 1 червня 2009 року по 21 березня 2018 року він працював у шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля» учнем гірника підземного, потім гірником підземним 2 розряду та гірником підземним 3 розряду, 21 березня 2018 року був звільнений з підприємства у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджало продовженню даної роботи на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

За час роботи на підприємстві він отримав професійне захворювання - хронічну радикулопатію L5, S1 справа в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом про що свідчить виписка із медичної амбулаторної картки, повідомлення про професійне захворювання №41 від 07.02.2018 року.

20.03.2018 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією йому вперше встановлено 40% втрати працездатності та III група інвалідності з 15.03.2018 року.

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії від 07.02.2018 року №4/78 підґрунтям для визначення професійної категорії захворювання є дані клінічного дослідження, інформація про умови праці, згідно якої він підлягав дії несприятливих виробничих факторів, стаж в шкідливих умовах праці - 8 років 8 місяців.

Усі ці фактори в сукупності призвели до встановлення позивачу професійного захворювання та встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 40%. Ці ж обставини знайшли своє підтвердження у акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складеного 20 лютого 2018 року та затвердженого 21 лютого 2018 року.

У зв'язку із отриманим професійним захворюванням стан його здоров'я суттєво погіршився, що призвело до фізичних та моральних страждань. Постійні фізичні болі призвели до порушення сну, підвищеної збудженості, внаслідок чого він постійно вимушений приймати ліки. Наслідки отриманого професійного захворювання спричинили вимушені зміни у його житті, оскільки за станом здоров'я він не має можливості реалізувати свої звички та бажання, інтереси та плани на майбутнє. Він відчуває постійний фізичний біль в поперековому відділі хребта, що віддає в обидві ноги, більше в праву, що посилюється під час ходьби та нахилів, значно обмежені рухи в поперековому відділі хребта, німіють ноги, у зв'язку з чим не може тривалий час стояти та сидіти. Порушені його звичні життєві зв'язки та умови його життя, оскільки через хворобу він не може виконувати господарські роботи, допомагати родині по господарству. Постійний фізичний біль позбавляє можливості вести активний образ життя, спілкуватися з родиною та друзями. Отримане професійне захворювання позбавило його можливості реалізувати свої звички та бажання, призвело до необхідності змінити спосіб життя, інтереси та плани на майбутнє.

Просив стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої умовами праці на виробництві в розмірі 35 000 грн., у іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 12 000 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог у розмірі 23 000 грн. відмовити повністю. Посилається на те, що суд при ухваленні рішення не врахував аналіз ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків та усталену практику відшкодування моральної шкоди із розрахунку 300 грн. за 1% втрати працездатності, тому розмір компенсації має становити 12 000 грн.. Суд також не звернув уваги на той факт, що ДП «Торецьквугілля» є найбільшим роботодавцем у місті і одним з найбільших у Донецькій області (штат працівників на вересень 2017 року становить 2878 чоловік) і несе значний тягар соціального навантаження. Занадто великі суми відшкодування призведуть до зупинки виробництва і вивільнення працівників, що спричинити масове безробіття. ДП «Торецьквугілля» є збитковим, кредиторська заборгованість на 01.10.2017 року становить 2 427 769 тисяч гривень, збитки лише за 9 місяців 2017 року становлять 173 594 тисячі гривень. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен навести у рішенні відповідні мотиви. Суд не дав належної оцінки тому, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, не було надано доказів, якими підтверджується факт моральної шкоди та не зазначено, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди. Також не зрозуміло на підставі яких доказів суд обґрунтовує факт завдання моральної шкоди та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заподіяної шкоди саме у 35 000 грн.. В обґрунтування обставин, зазначених у позові щодо позбавлення можливості реалізувати свої звички та бажання, втрати нормальних життєвих зв'язків, тощо позивач надав у якості доказів копію трудової книжки, копію паспорта, виписки з амбулаторної карти, тощо, але жоден із цих документів не підтверджує обставини, викладені у позові. Тому обставини, на які посилався позивач є недоведеними, внаслідок чого є необґрунтованою і ціна позову.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачем 02 серпня 2018 року отримано копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі та копію апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову 100 000 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював в ДП «Торецьквугілля» шахта «Північна» гірником підземним 2 розряду та гірником підземним 3 розряду, до цього учнем гірника підземного, звільнений з роботи 21.03.2018 року у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджало продовженню даної роботи на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.6,7).

За час роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів позивач отримав професійне захворювання хронічну радикулопатію L5, S1 справа в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом.

21.02.2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області затверджено акт форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у якому зазначені обставини, за яких виникло професійне захворювання - недосконалість технологічного процесу, недостатня забезпеченість та ефективність засобів індивідуального захисту, виконання роботи в умовах впливу на організм значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози, вимушених нахилів вище допустимих параметрів, причиною виникнення професійного захворювання позивача є його робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів (а.с.12 -14).

Висновком МСЕК від 20.03.2018 року при первинному огляді комісією позивача йому встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності з 15.03.2018 року по 01.04.2020 року, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах (а.с.15,16).

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого підтверджено факт стаціонарного лікування позивача з 18.12.2017 року по 04.01.2018 року з діагнозом хронічний вертеброгенний попереково - крижовий радикуліт у стадії загострення з вираженим больовим, м'язово - тонічним синдромом, корінцевим синдромом, статико - динамічними порушеннями (а.с.9).

Випискою з амбулаторної карти позивача підтверджено факт його тривалого амбулаторного лікування, у тому числі з діагнозом хронічний вертеброгенний попереково - крижовий радикуліт (а.с.8).

Зазначеними письмовими доказами підтверджено факти отримання позивачем хронічного професійного захворювання, отриманого під час роботи у відповідача у шкідливих умовах праці, вимушених змін у його житті, а саме - необхідності лікування, звільнення з роботи через неможливість продовження праці за станом здоров'я.

Частиною другою статті 153 КЗпП України визначено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із того, що позивач втратив працездатність у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок отриманого ним під час виконання роботи у відповідача професійного захворювання, відповідач, як роботодавець, не забезпечив умов праці, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану ушкодженням здоров'я моральну шкоду.

При визначенні розміру відшкодування суд врахував глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності та частково задовольнив позов у розмірі 35 000 грн., що відповідає принципам розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту моральних страждань, а надані ним докази, зокрема копія трудової книжки та виписки з амбулаторної карти не підтверджують обставин, викладених у позові безпідставні.

Письмові докази, надані позивачем, зокрема, копія трудової книжки, виписка з амбулаторної картки, виписка із медичної карти стаціонарного хворого, повідомлення про професійне захворювання, медичний висновок Центральної лікарсько - експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 7 лютого 2018 року, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідки МСЕК підтверджують факт отримання позивачем хронічного професійного захворювання під час роботи у відповідача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, обставини, за яких виникло професійне захворювання, зокрема недосконалість технологічного процесу, недостатня забезпеченість та ефективність засобів індивідуального захисту, а також факт змін у житті позивача, а саме, перенесення фізичного болю, необхідності лікування, звільнення з роботи у зв'язку з медичними протипоказаннями важкої праці та роботи в підземних умовах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи скарги про необґрунтованість розміру відшкодування моральної шкоди, визначеної судом у 35 000 грн. та про неврахування судом аналізу ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків та усталеної практики відшкодування моральної шкоди із розрахунку 300 грн. за 1% втрати працездатності не можуть бути підставами для скасування рішення. Суд обґрунтовано не прийняв до уваги аналогічні заперечення відповідача, посилаючись на те, що з часу проведення згаданого аналізу відбувся значний ріст цін та девальвація курсу національної валюти гривні. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди не може визначатись, виходячи із розміру компенсацій моральної шкоди по іншим справам, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються обставини справи, які не є однаковими та не були досліджені в інших справах.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що стягнення великих сум відшкодування призведе до зупинки виробництва, про збитковість підприємства та наявність кредиторської заборгованості станом на 01 жовтня 2017 року також не може бути підставою для скасування рішення, оскільки оскаржується рішення, ухвалене 15 червня 2018 року та жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач не надав. Крім того, законом не передбачено врахування матеріального стану підприємства при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки не спростовують встановлених судом фактичних обставин та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні рішення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Торецьквугілля» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2018 року.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.С. Жданова

О.О. Тимченко