Ухвала суду № 75900665, 14.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/12156/17

Номер провадження 11-кп/775/627/2018

УХВАЛА

Іменем України

14 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Смірнової В.В., Залізняк Р.М.

за участю

секретаря судового засідання Ільяшенка С.О., Ямчук О.М.

прокурора Павлової А.Ю., Саліхова А.А.

захисника ОСОБА_2

особи, до якої застосовуються

засоби медичного характеру ОСОБА_3

законного представника особи, до якої

застосовуються засоби медичного характеру ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні апеляційного суду Донецької області у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу заступника прокурора області ОСОБА_6 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР №12017050150002139 від 10 вересня 2017 року, щодо ОСОБА_3, за п.2 ч. 2 ст. 115 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2018 року до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Артемівської міськради, Донецької області, громадянки України, не заміжньої, не судимої, працюючої ДП «Артемсіль» пакувальником, зареєстрованої та фактично мешкає у м. Соледар, Бахмутський район, вул. Маяковського, 1/16, Донецька область

застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Згідно ухвали суду знаходячись у стані неосудності, страждаючи хронічним психічним захворюванням - шизофренією, безперервно прогредиентное протягом, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, не усвідомлюючи своїх дій і не маючи можливості керувати ними ОСОБА_3 знаходячись 10 вересня 2017 року близько 09-30 години по місцю свого мешкання за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Маяковського, 1/16, сокирою призначеною для кухонно-побутових потреб, маючу рублячу та тупу поверхні, нанесла своєму малолітньому сину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму, що супроводжувалася осколковими переломами кісток склепіння черепа в лівій лобно-тім’яно-скронево-потиличної області з крововиливом під оболонки і в речовину головного мозку, а також ділянками розтрощення речовини лівої півкулі головного мозку. Множинні садна волосистої частини голови, забиті рани на лобі зліва і в лівій потилочно-тім’яній області, синець на верхньому віці лівого ока, перелом 4-ї п’ясткової кістки лівої кисті, сліди хірургічного втручання на голові, великі крововиливи під оболонки і в речовину головного мозку, розтрощення ділянок речовини головного мозку лівої півкулі, розриви легенів в області обох коренів, підкапсулярний розрив правої долі печінки. З яких: травма голови у малолітнього ОСОБА_7 утворилась від багаторазових впливів тупими твердими предметами, більш конкретно не представляється можливим, тому що м’які тканини голови зазнали хірургічної обробки, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебуває в прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Тупа травма живота, яка супроводжувалась підкапсулярним розривом печінки, утворилася від контакту з тупим твердим предметом, також має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Прикореневі розриви обох легень могли утворитися при сильному струсі тіла і також мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Закритий перелом 4-ї п’ясткової кістки лівої кисті утворився від контакту з тупим твердим предметом і має ознаки ушкоджень середньої тяжкості. Тяжка відкрита черепно-мозкова травма, багато уламковий втиснутий перелом кісток склепіння черепа зліва, розтрощення мозкової речовини лобно-тім’яно-скронево-потиличної області з наявністю внутрішньо мозковим гематом та ділянок геморагічного просочування, наявністю крові в шлуночках, субдуральної гематоми лівої півкулі.

Внаслідок чого о 21-50 годині 14 вересня 2017 року в Бахмутській ЦРЛ №76 КЗОЗ, від черепно-мозкової травми, що супроводжувалась осколковими переломами кісток склепіння черепа в лівій лобно-тім’яно-скронево-потиличної області с крововиливом під оболонки і в речовину головного мозку, а також ділянками розташування речовини лівої півкулі головного мозку настала смерть малолітнього ОСОБА_7

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає ухвалу суду незаконною у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом та виключити з мотивувальної частини ухвали скоєння «злочину», зазначивши про скоєння «суспільно небезпечного діяння». На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд не прийняв до уваги психічний стан та характер суспільно небезпечного діяння вчиненого ОСОБА_7 та показання свідка ОСОБА_8 про її психічний стан.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення в частині застосування стосовно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

В запереченнях на апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення в частині застосування стосовно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення в частині застосування стосовно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку захисника, законного представника та потерпілого, які просили апеляційну скаргу в частині застосування стосовно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом залишити без задоволення в іншій частині залишили на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Вказані фактичні обставини вчинення суспільно небезпечного діяння встановлені судом першої інстанції, ніким не оспорюються і відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Згідно п.3 ч.2 ст.283 КПК України прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до норм ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

На підставі аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів вважає, що судовий розгляд можливий лише в межах клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, згідно до якого прокурор звернувся до суду першої інстанції в якому просив прийняти рішення про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру, передбачених ч.3 ст.94 КК України у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. (Том 1, а.к.п. 2-5).

На думку колегії суддів, при розгляді даного кримінального провадження суд першої інстанції дотримався вимог, закріплених у статті 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 94 КПК України суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази по кримінальному провадженню, зробив обґрунтований висновок про доведеність причетність ОСОБА_3 у вчинені суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст. 115 КК України, а також навів у ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України.

При вирішені питання щодо застосування відносно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, суд першої інстанції врахував висновки судово-психіатричного експерта, ступінь небезпечності психічно хворої ОСОБА_3, яка в даний час соціальної небезпеки для себе та оточуючих не становить.

Відповідно до п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» - для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1102 від 03.10.2017 року – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. (Том 1, а.к.п. 45-50).

Також колегія суддів зазначає, що частина 5 статті 94 КК України, якою передбачено госпіталізацію до психічного закладу із суворим наглядом психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб носить рекомендаційний характер та враховується судом в сукупності з урахуванням ступеня небезпечності психічного хворого для себе або інших осіб. Так ОСОБА_3 за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння не становить особливу небезпеку для суспільства і не потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Отже, суд першої інстанції вірно застосував відносно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу саме із звичайним наглядом.

Щодо доводів прокурора, про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, оскільки у мотивувальній частині ухвали суд зазначив, що ОСОБА_3 скоїла вбивство малолітньої дитини, тобто злочин, передбачений п. 2 ч. 2 ст.115 КК України, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які у стані неосудності вчинили суспільно небезпечні діяння.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Поняття суб'єкта злочину розкривається у ст. 18 КК України – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

На підставі аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інтенції необґрунтовано зазначив в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що перебуваючи у стані неосудності, ОСОБА_3 скоїла вбивство малолітньої дитини, тобто злочин, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки ОСОБА_3 вчинене суспільне небезпечне діяння, а не злочин.

Обговорюючи доводи апеляції прокурора, колегія суддів частково погоджується з ними, та вважає, що на підставі статей 407,408 КПК України з мотивів, вже наведених в ухвалі, слід прийняти рішення про зміну ухвали суду. Тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції будь-яких порушень норм процесуального чи матеріального права, які б свідчили про безумовне скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407,408, 409 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора області ОСОБА_6 частково задовольнити.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на скоєння ОСОБА_3 «злочину», зазначивши про скоєння нею «суспільно небезпечного діяння».

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді