Рішення № 75899986, 03.08.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6257/17

Провадження № 2/206/208/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

представника позивача ОСОБА_1.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Союз" про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Підставою для звернення із даним позовом до суду стало таке. 27.09.2016 в місті Дніпро, біля будинку № 92 по вулиці Томскій, сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 (далі - відповідач) та Chevrolet, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 (далі - позивач). Внаслідок ДТП транспортні засоби позивача та відповідача отримали ушкодження. Позивач зазначив, що вина відповідача була визнана постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016. Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця вартість матеріального збитку, завданого власнику Chevrolet склала 87857,28 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, керуючись ч. 1 ст. 1166, ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, а також 1000 грн. – витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку (а.с. 2-5).

Користуючись своїм процесуальним правом, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, з 87857,28 грн. - основної суми шкоди до 81857,28 грн. Відповідна заява була обґрунтована тим, що МТСБУ здійснило виплату позивачу у розмірі 6000 грн., таким чином, позивач, посилаючись на ст. 1194 ЦК України, просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (а.с. 173-174).

Не погодившись із вимогами та підставами викладеними у позовній заяві, представником відповідача було надано відзив з наступним обґрунтуванням. Так, представник відповідача зазначив, що відповідач визнає той факт, що він допустив зіткнення із автомобілем Chevrolet, внаслідок чого, транспортні засоби отримали пошкодження. При цьому, представник відповідача вважав, що у даному випадку, має бути застосовано ст. 1188 ЦК України, яка регулює порядок відшкодування шкоди завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Щодо постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 представник відповідача зазначив, що вказаним рішенням провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрите, а тому висновки суду, викладені у вказані постанові, щодо підтвердження вини правопорушника, тобто відповідача, наявними у справі доказами, а саме: схемою місця ДТП, протоколом огляду, т.ін. судом було зроблено передчасно. Крім того, представник відповідача зазначив, що протокол адміністративного правопорушення та прийнята постанова суду не можуть бути належними доказами вини відповідача, оскільки в обох документах як поліція так і суд дійшли помилки щодо обставин та механізму ДТП. Щодо розміру збитків, визначених на підставі відповідного висновку, представник відповідача посилався на недостовірність такого висновку з підстав неможливості відношення пошкодження правої частини та лівої частини транспортного засобу до обставин ДТП. Також, представник відповідача у своїх письмових запереченнях зазначив, про наявність належного фіксування пошкоджень лівої частини автомобіля, а отже припустив, що такі пошкодження могли бути отримані після ДТП (а.с. 87-93, 126-130).

Заперечуючи проти відзиву, позивачем було надано письмову відповідь, за змістом якої останній зазначив, що постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 не оскаржувалась, та набрала законної сили. Вказана постанова встановлює причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та пошкодженням належного позивачеві транспортного засобу. Щодо невідповідності пошкоджень правої частини та лівої частини транспортного засобу до обставин ДТП, представник позивача зазначив, що деформація частин автомобіля з ліва виникли внаслідок зіткнення автомобіля позивача з деревом, крім того, інспектор поліції не здійснює фіксацію виключного переліку отриманих внаслідок ДТП пошкоджень транспортного засобу (а.с. 103-105).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

01.12.2017 суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська Зайченко С.В. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд (а.с. 54).

03.03.2018 на адресу суду зі сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 87-93).

07.03.2018 до матеріалів справи позивачем долучено відповідь на відзив (а.с. 103-105).

12.04.2018 представником відповідача подано додатково письмові заперечення (а.с. 126-130).

В той же час, згідно розпорядження керівника апарату Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 79-р від 10.04.2018 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із звільненням ОСОБА_7 з посади судді у відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 цивільну справу розподілено судді Маштаку К.С.

13.04.2018 дану справу прийнято суддею Маштаком К.С.

Під час розгляду справи судом розглянуто клопотання/заяви, заслухано пояснення та заперечення сторін та їх представників, допитано відповідача в якості свідка, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

03.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.12.2016 Самарським районним судом м. Дніпропетровська, у межах справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8, була прийнята постанова, згідно якої провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постанова не оскаржувалась та брала законної сили.

Відповідно до вказаної вище постанови, судом зазначено, що 27.09.2016 близько 14:30 год. в м. Дніпро в районі буд. 92 по вул. Томській, водій ОСОБА_8 керуючи автомобілем НОМЕР_3, під час руху змінив напрямок руху ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення з рухаючимся у зустрічному напрямку автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_9 Внаслідок даного ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Водій ОСОБА_8 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Правопорушник ОСОБА_8 в судовому засіданні провину визнав в повному обсязі, підтвердивши вищезазначені обставини.

Винність ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 278019 від 14.11.2016 року, схемою місця ДТП, протоколом огляду місця ДТП, схемою до протоколу огляду місця ДТП, висновком експерта №3932е, протоколом допиту ОСОБА_8, ОСОБА_4 (а.с. 94).

Також, в судовому засіданні, крім іншого, було встановлено особу відповідача, який згідно паспортних даних є ОСОБА_2, НОМЕР_5, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 22.01.2007, РНОКПП НОМЕР_6.

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Частина 1 ст. 81, ч. 5 ст. 177 ЦК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Порядок подання до суду доказів передбачений у ст. 95 ЦПК України.

Отже, в обґрунтування та підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду висновок експертного дослідження автотоварознавця № 183/16А від 22.11.2016, по встановленню матеріального збитку, заподіяного володільцю транспортного засобу (далі-висновок).

Так, зі змісту вказаного висновку, вбачається, що невід’ємну частину висновку складають: додатки № 1, із 3 сторінок, № 2 із 8 сторінок, фото-додатки із 7 сторінок, копія свідоцтва МЮ України.

Натомість, до висновку долучено додаток № 1, із 3 сторінок та продовження до додатку № 2 на 1 аркуші замість 8 сторінок, інших додатків до висновку з посиланням на те, що це додаток № 2, висновок не містить.

З питання постановленого позивачем експерту, та який міститься у даному висновку, також не можливо встановити про наслідки якої саме дорожньо-транспортної пригоди потерпілий просив встановити матеріальний збиток, враховуючи, що ДТП сталось 27.09.2016, а звернення до експерта мало місце 03.11.2016.

Крім вищевикладеного, суд зазначає, що надана суду копія висновку, не засвідчена в порядку, встановленому чинним законодавством, в порушення ст. 95 ЦПК України, а тому, з урахуванням встановлених вище обставин, а саме: відсутність додатків до висновку, які є невід’ємною частиною висновку, що позбавляє суд вивчити наданий позивачем доказ повністю, можливості ідентифікувати інформацію у зв’язку з якою ДТП мала місце оцінка вартості збитку, суд такий висновок як доказ відхиляє.

Також, судом відхиляється постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016, оскільки станом на дату ухвалення даного рішення, судом, який приймав вказану постанову виправлень до документу не внесено, постанова досі залишається прийнятою відносно ОСОБА_8, тоді як встановлено у судовому засіданні правильне прізвище відповідача, згідно паспортних даних вказується як «Амбарцумян».

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Разом з тим, згідно зі ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Наведені норми права свідчать про те, що у правовідносинах із відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, яку має спростувати відповідач, а позивач не повинен доводити його вину.

У ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив судам пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Суд, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, суд враховує той факт, що відповідач обставини, встановлені постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 визнав, як визнав їх і під час судового розгляду справи про адміністративні правопорушення, про що свідчить і те, що постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Однак, як встановлено при розгляді даної цивільної справи, відповідач, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, показав, що обставини ДТП, які в дійсності мали місце, суперечать обставинам, викладеним у постанові Самарського районного суду м. Дніпропетровська, зокрема в механізмі настання ДТП.

Крім того, ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України (ч. 6 ст. 82 ЦПК, у новій редакції) при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Посилання представника відповідача, що висновки, викладені у постанові суду від 16.12.2016, щодо підтвердження вини правопорушника зроблені на підставі схеми місця ДТП, протоколу огляду, т.і. судом було зроблено передчасно, та те, що поліція і суд (при розгляді матеріалу про адміністративні правопорушення) дійшли помилки щодо обставин та механізму ДТП, нічим об’єктивно не підтверджуються та по своїй суті ґрунтуються на припущеннях, що заборонено в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, вказані припущення та посилання на розбіжності у доказах вини відповідача і наявність в тому числі, вини самого потерпілого, не могли бути однозначними та остаточними для суду, оскільки для їх перевірки необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, при цьому сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань.

Під час судового розгляду жодна із сторін клопотань про призначення експертизи, щодо механізму пошкодження транспортних засобів, встановлення причинного зв’язку між збитком та виною відповідача/позивача заявлено не було, як і не надано суду копії та/або оригіналу належного висновку про розмір збитку, завданого внаслідок ДТП.

В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, відповідачем не було доведено відсутності вини в завданні шкоди, а також наявність вини потерпілого під час ДТП, а позивачем – розмір шкоди, заподіяний внаслідок вчинення відповідачем адміністративного правопорушення.

Слід звернути увагу й на те, що згідно відповіді Моторно (транспортного) страхового бюро України № 3.1-05/20835 від 26.06.2018, МТСБУ було здійснено виплату в розмірі 6000 грн., доплата відшкодування буде проводитись у випадку, якщо ПрАТ "Європейський Страховий Союз" буде визнано у встановленому порядку банкрутом та коштів, майна страховика не вистачить для задоволення вимог (а.с. 166).

А тому, задоволення вимог позивача може призвести до подвійного відшкодування шкоди, що суперечить цивільним засадам судочинства, а також, і меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до постанови ОСОБА_10 Верховного суду від 04.07.2018 за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 22, 1166-1167 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (місце проживання: 49116, м. Дніпро, вул. Азербаджанська, буд. 7, РНОКПП НОМЕР_7) до ОСОБА_2 (місце проживання: 49117, м. Дніпро, вул. Томська, 93, РНОКПП НОМЕР_6), третя особа Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Союз" (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Дашавська, 25 оф. 89, ідентифікаційний код юридичної особи 33552636) про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.08.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак