Вирок № 75897464, 16.08.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/293/18

Провадження № 1-кп/175/20/18

Вирок

Іменем України

16 серпня 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Рядській Є.С.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12016040440002848 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Тернове Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1, проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

встановив:

В період часу з 18 до 21 листопада 2016 у денний час, більш точний час органом досудового розслідування невстановлений, ОСОБА_1 знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_3, де у нього раптово виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом.

З цією метою у вказаний період часу він, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом віджиму бокових дверей, незаконно проник до гаражу, розташованого на території вказаного домоволодіння, звідки зусиллям рук виштовхав через ворота на проїзну частину вулиці приналежний ОСОБА_2 автомобіль «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» реєстраційний номер НОМЕР_2, 1965 року випуску, сіро-блакитного кольору вартістю 24131,60 грн., яким на законних підставах фактично користувався ОСОБА_3, і з місця скоєння злочину зник, тим самим незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом, але реальних збитків не спричинив, оскільки автомобіль повернуто потерпілому ОСОБА_4

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 31 липня 2018 року, визнав повністю, але від дачі показань відмовився, погодившись з вартістю

автомобіля, визначену експертом у висновку № 15/12.2/105 від

29.05.2018 року. У судових дебатах приніс вибачення потерпілому, щиро розкаявся у вчиненому та просив не позбавляти його волі.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні пояснив, що приблизно з кінця жовтня до листопада 2016 року ОСОБА_1 за наймом проводив будівельні роботи на території домоволодіння АДРЕСА_3, приналежного його рідній сестрі ОСОБА_5. Наприкінці листопаду 2016 року ввечері він прибув на територію вказаного домоволодіння з метою перевірити, як проводяться будівельні роботи, однак ОСОБА_1 на місці не було. У цей час він помітив привідчинені двері гаражу зі зламаним замком, звідки зник автомобіль «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав його померлому дідусю. На наступний день ОСОБА_6 повідомив йому по телефону, що придбав автомобіль, який за описом був схожий на викрадений у нього транспортний засіб. У подальшому автомобіль і свідоцтво про його реєстрацію йому повернули на відповідальне зберігання. У суді та своїх письмових заявах від 02 та 19 лютого, 31 липня 2018 року зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має, але вважає необхідним призначити йому покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства (аркуші судового провадження (далі а.с.п.19, 42,128).

Показаннями свідка ОСОБА_7, який у суді повідомив, що у листопаді 2016 року його батьку зателефонували та запропонували купити у якості металобрухту автомобіль за 3500 грн. Прибувши в обумовлене місце на АДРЕСА_3, вони побачили ОСОБА_1, який відчинив ворота гаражу та викотив автомобіль «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» блакитного кольору. Обвинувачений повідомив, що транспортний засіб заважає працювати та його необхідно утилізувати. Розрахувавшись з ОСОБА_1, вони буксиром транспортували автомобіль за адресою свого проживання.

Аналогічними показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який крім того доповнив, що ОСОБА_1 на місці пояснював, що автомобіль «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» належить його родичам.

Матеріалами кримінального провадження № 12016040440002848, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 23.11.2016 року, зареєстрованим у той же день в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 13959, з якого убачається, що потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що у період часу з 15.10.2016 року до 21.11.2016 року невстановлена особа шляхом пошкодження запірного пристрою проникла всередину гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_3 та незаконно заволоділа автомобілем «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» (а.к.п.5);

- заявою ОСОБА_3 від 23.11.2016 року, протоколом огляду місця події від 23.11.2016 року та протоколом огляду місця події від 18.01.2018 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що з письмового дозволу потерпілого проведено огляд гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_3, де знаходився автомобіль «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» до його незаконного заволодіння. Оглядом установлено, що станом на 23.11.2016 року двері гаражу та запірний пристрій мають пошкодження у вигляді

віджиму (а.к.п.6,7-10,11,49-58);

- протоколом огляду місця події від 24.11.2016 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_6 на території домоволодіння АДРЕСА_4 проведено огляд добровільно виданого останнім автомобіля «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» реєстраційний номер НОМЕР_2, сіро-блакитного кольору, 1965 року випуску, двигун № НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_2 (а.к.п.12,13-18,19);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.01.2018 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_7, серед інших осіб, за зовнішніми ознаками та рисами обличчя впізнав ОСОБА_1 як особу, яка наприкінці листопада 2016 року на АДРЕСА_3 здійснила продаж автомобіля «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» (а.к.п.72-74);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.01.2018 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що підозрюваний ОСОБА_1 у присутності потерпілого ОСОБА_8, понятих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 детально розповів і на місці події показав про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення (а.к.п.79-84);

- речовим доказом - автомобілем «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» реєстраційний номер НОМЕР_2, переданим на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 (а.к.п.21,22).

Матеріалами судової справи № 175/293/18-к (провадження № 1-кп/175/20/18), а саме висновком експерта № 15/12.2/105 від 29.05.2018 року з фото-таблицями до нього, згідно яких середня ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» реєстраційний номер НОМЕР_2, 1965 року випуску, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов, у яких він експлуатувався (зберігався), станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 21.11.2016 року, складає 24131,60 грн. (а.с.п.97-106).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 31 липня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення.

Суд не посилається у вироку та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора, у тому числі висновок експерта авто-товарознавця № 3.2018 від 10.01.2018 року та показання експерта ОСОБА_11, допитаного у режимі відеоконференції, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять (а.к.п.40-48,а.с.п.44).

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_1, - один раз притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, у тому числі за ч.1 ст.289 КК України, але в силу ст.89 КК України вважається не судимим, задовільно характеризується за місцем проживання, зі слів - має сім'ю та на утриманні малолітню доньку цивільної дружини, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_1, який після звільнення від відбування покарання по закінченню іспитового строку за попереднім вироком, умисно вчинив тяжкий злочин, а також з урахуванням думки прокурора та потерпілого щодо виду і міри покарання, суд вважає за необхідне призначити реальне покарання, пов'язане з позбавленням волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.289 КК України, без конфіскації майна, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для призначення покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України, про що у судових дебатах і останньому слові просив ОСОБА_1

З матеріалів кримінального провадження убачається, що 18.01.2018 року о 13.00 годині ОСОБА_1 повідомлено про підозру, вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, і цього ж дня в період часу з 13.10 години до 13.20 години роз'яснено право на захист (а.к.п.59-61,62-65,66).

Іншої інформації щодо подальшого місця перебування обвинуваченого до 19 січня 2018 року, тобто до його затримання на підставі ухвали слідчого судді від 19 січня 2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.

За приписом ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

З огляду на зазначене і вимог ст.209 КПК України, суд визначає момент затримання ОСОБА_1 з 13.00 години 18 січня 2018 року, а не з 19 січня 2018 року, як це убачається з матеріалів кримінального провадження (а.к.п.67-69,71).

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_3 не заявлявся.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати з державного бюджету на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 250 грн. і 1144 грн., що підтверджуються звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи та довідкою експертної установи МВС України (а.к.п.39, а.с.п.96).

Долю речового доказу суд вирішує у відповідністю зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.289 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

Строк покарання обчислювати з моменту фактичного затримання у відповідності до ст.209 КПК України, тобто з 13.00 години 18 січня 2018 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий):

- 250 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок - 35210043080875, 35225243080875 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, ОКПО - 37976087, призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3.2018 від 10 січня 2018 року);

- 1144 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу - за експертизу № 15/12.2/105 від 29 травня 2018 року).

Автомобіль «ГАЗ-21 Р ВОЛГА» реєстраційний номер НОМЕР_2 сіро-блакитного кольору, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 по розписці від 24 листопада 2016 року, - залишити у розпорядженні власника (законного володільця) після набрання вироком законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко