Рішення № 75894908, 14.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2018Справа № 910/6177/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державної іпотечної установи

до 1. Національного Банку України

2. публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача: Дяченко В.С., Тодосієнко В.М.

відповідача1: Гузієнко Я.М.

відповідача2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного Банку України та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання недійсним договору застави облігацій № 42/ДІУ від 12.09.2014.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що факт укладення спірного договору суперечить постановам НБУ № 348/БТ та № 560/БТ, пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 12 Закону України "Про заставу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6177/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 06.06.2018 відповідач1 подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що чинність договорів купівлі-продажу цінних паперів, на які посилається позивач в позові, підтверджено рішеннями в господарських справах. Укладений договір застави не суперечить вимогам статті 12 Закону України «Про заставу», оскільки містить суть забезпеченої заставою вимоги та інші умови, щодо яких сторони досягли згоди.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 11.06.2018 відповідач2 подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував зазначивши про безпідставність позовних вимог.

У судовому засіданні 12.06.2018 представник позивача заявив клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та Національний депозитарій України.

Розглянувши у судовому засіданні 12.06.2018 заявлене клопотання суд встановив, що позивачем не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки визначених осіб.

З урахуванням наведеного, суд відмовив позивачу у задоволенні поданого клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб.

У судовому засіданні 12.06.2018 представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідачів оригіналів наступних документів: договору застави облігацій державної іпотечної установи № 42/ДІУ від 12.09.2014, постанови НБУ № 102/БТ від 26.02.2014 "Про надання кредиту для збереження ліквідності", постанови НБУ № 348/БТ від 12.06.2014 з додатком "Про внесення змін до постанови правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102/БТ", постанови правління Національного банку України № 560 від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора.

Враховуючи, що позивачем не зазначено обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які можуть їх спростувати, у судовому засіданні 12.06.2018 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 12.06.2018 представник позивача заявив усне клопотання про надання часу ознайомитися з поданими відповідачами відзивами.

Для надання можливості позивачу ознайомитися з поданими відповідачами документами та можливістю подати відповідь на відзив, суд задовольнив заявлене клопотання, у зв'язку з чим у судовому засіданні 12.06.2018 оголошено перерву до 26.06.2018. Крім того, встановлено позивачу строк до 25.06.2018 для подання до суду письмової відповіді на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.06.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив відповідача1.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 26.06.2018 представник відповідача2 подав клопотання про залучення до участі в справ в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні 26.06.2018 представники позивача та відповідача1 заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень по справі.

З метою надання можливості учасникам справи подати докази на підтвердження своєї правової позиції, суд задовольнив клопотання представників позивача та відповідача-1, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 підготовче засідання відкладено на 31.07.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.07.2018 представник відповідача1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 31.07.2018 розглянуто клопотання відповідача2 про залучення до участі в справ в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

За результатами розгляду поданого клопотання, суд встановив, що відповідачем2 не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд відмовив відповідачу2 у задоволенні поданого клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, про що зазначив в ухвалі від 31.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6177/18 до судового розгляду по суті на 14.08.2018.

У судовому засіданні 14.08.2018 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 14.08.2018 представник відповідача1 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

У судове засідання 14.08.2018 представник відповідача2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 14.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем 2 у вересні 2014 року укладено договори купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 від 05.09.2014, №ДД-751/2014 від 08.09.2014, №ДД-758/2014 від 09.09.2014 та ДД-759/2014 від 09.09.2014. Загалом, на підставі цих договорів відповідач 2 набув право власності на емітовані позивачем облігації бездокументарної форми випуску у кількості 12 700 штук загальною номінальною вартістю 1 270 000 000, 00 гривень.

Статтею 195 Цивільного кодексу України та статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігації визначено як боргові цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк грошові кошти.

Відповідно до частини другої статті 194 Цивільного кодексу України та частини першої статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються крім випадків, установлених законом або правочином. Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом.

Враховуючи відсутність встановлених законом та укладеними позивачем та відповідачем 2 правочинами обмежень прав на придбані відповідачем 2 цінні папери суд встановив, що останній мав необхідний обсяг правосуб'єктності для укладення з відповідачем 1 договору застави.

Посилання позовної заяви на вимоги пункту сьомого частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на правову підставу нікчемності укладеного відповідачами правочину є помилковим, оскільки у даному випадку мова йде про додаткове зобов'язання, яке є забезпеченням основного, за яким відповідач 2 отримав від відповідача 1 грошові кошти стабілізаційного кредиту. Таким чином, у даному випадку відсутній факт передачі майна з метою надання окремому кредитору переваг чи пільг, прямо не встановлених для них законодавством.

Помилковим також є і твердження позову про недійсність правочину у зв'язку з відсутністю дозволу на укладення договору застави посадовою особою відповідача 1, оскільки останній не є самостійним суб'єктом з самостійним розпорядчим правом, а є лише представником відповідача 1. Відповідно, погодження на укладення правочинів надається не фізичною особою - представником, а відповідачем 1, від імені якого діє його представник. Оскільки законом не встановлено певну матеріальну форму та процедуру цього погодження, відповідач 1 може самостійно її встановлювати, у тому числі шляхом прямої участі у відповідному правочині.

Суд також не вбачає порушення відповідачами пункту 3 постанови НБУ №102/БТ, оскільки даною нормою фактично окреслено вимоги до ліквідності майна застави, яким відповідають цінні папери позивача.

Твердження позову про порушення відповідачами при укладенні оспореного договору вимог статті 12 Закону України «Про заставу» спростовуються текстом договору застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, зокрема, пунктами 1.1-1.4 та пунктом 4.2.

Стверджуючи про відсутність другого підпису посадової особи відповідача 2 на спірному договорі позивач посилається до пункту 6.5.12 статуту АТ «Дельта банк» та пункту 1.1 протоколу спостережної ради, яким встановлено (за твердженням позивача) правило двох підписів для договорів факторингу, відступлення вимоги, переведення боргу та купівлі-продажу прав вимоги. При цьому, укладений відповідачами договір застави, на недійсності якого наполягає позивач, не відноситься до жодної категорії перерахованих ним же цивільно-правових договорів.

Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

Відповідно до статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Заявляючи вимогу про визнання у судовому порядку недійсним укладеного відповідачами договору застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, Позивач не довів суду наявність як фактичних так і правових підстав своєї вимоги.

Крім того, позивачем не доведено суду наявність певного права, яке неправомірно порушено відповідачами укладенням оспореного договору застави.

Встановивши відсутність порушеного відповідачами права позивача судом відмовлено у задоволенні клопотання про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності, заявлених відповідачем 1.

За відсутності фактичних та правових підстав позовної вимоги про визнання недійсним договору застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014 суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Державної іпотечної установи до Національного Банку України та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання недійсним договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.08.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк