Рішення № 75894824, 07.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/45/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2018 справа № 908/914/18

м. Запоріжжя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-Електро" (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 107)

до відповідача приватного підприємства "Енергія-Сервіс" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 192)

про стягнення 121554,80 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою "Макс-Електро" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Енергія-Сервіс" 140000,00 грн. заборгованості за поставлену відповідно до договору поставки № 270/11 від 22.11.2017 продукцію, 9197,81 грн. пені, 816,99 грн. 3% річних та 1540,00 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/914/18, присвоєно справі номер провадження 18/45/18, призначено підготовче судове засідання на 19.06.2018; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.07.2018; 17.07.2018 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.08.2018. Ухвалою суду від 25.07.2018 судове засідання, призначене на 01.08.2018, перенесено на 07.08.2018.

Позивач 19.06.2018 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі частковим погашенням відповідачем заборгованості в розмірі 30000,00 грн., просив стягнути з відповідача 110000,00 грн. - несплаченої суми за поставлений товар, 9197,81 грн. - пені, 816,99 грн. - 3 % річних та 1540,00 грн. інфляційних втрат, а також повернути ТОВ «Макс-Електро» переплачений судовий збір у сумі 450,00 грн. Зазначену заяву прийнято судом до розгляду.

Судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 110000,00 грн. - основного боргу, 9197,81 грн. - пені, 816,99 грн. - 3 % річних та 1540,00 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що 22.11.2017 ТОВ «Макс-Електро» та ПП «Енергія-Сервіс» укладено договір поставки № 270/11 продукції електротехнічного призначення, на підставі якого позивачем передано відповідачу продукцію на суму 510000,00 грн., з урахуванням часткової сплати за передану продукцію, сума основного боргу складає 110000,00 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката.

Представник позивача у судове засідання 07.08.2018 не з'явився. У заяві від 27.07.2018 просив розгляд справи 01.08.2018 здійснювати за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у повному обсязі.

Заяву позивача про розгляд справи за його відсутності судом задоволено.

Також суд розглянув заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у межах розміру позовних вимог, подану 17.07.2018. Суд відмовив у забезпеченні позову, про що 19.07.2018 постановлено ухвалу.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача у судовому засіданні 17.07.2018 проти заявлених позовних вимог не заперечив.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс-Електро" (постачальник, позивач у справі) та приватне підприємство "Енергія-Сервіс" (покупець, відповідач у справі) 22.11.2017 уклали договір поставки № 270/11 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю продукцію електротехнічного призначення (надалі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.

Кількість, асортимент, вартість продукції, строк (термін) поставки вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що вартість продукції визначається у специфікаціях і не може бути змінена після підписання сторонами відповідної специфікації.

Ціна договору визначається як вартість всієї продукції, яка буде поставлена протягом дії даного договору (п. 4.2 договору).

Положеннями п. 4.3 договору передбачено, що покупець проводить передоплату продукції у розмірі 70% від вартості продукції, визначеної у відповідній специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті протягом 5-ти банківських днів з дати підписання відповідної специфікації.

Кінцевий розрахунок у розмірі 30% від вартості продукції, визначеної у відповідній специфікації, відбувається протягом 3-х банківських днів після отримання покупцем продукції та підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі продукції (п. 4.4 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як передбачено Специфікацією № 1 від 22.11.2017, яка є додатком до договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу за плату продукцію: Комплектну трансформаторну підстанцію № 2КТП-1000/6/0,4 в кількості 1 шт. вартістю 510000,00 грн. з ПДВ; термін постачання продукції складає 90 календарних днів з дня отримання постачальником передоплати, в порядку, передбаченому п. 4.3 договору.

Відповідач перерахував на рахунок позивача грошову суму у розмірі 370000,00 грн., в тому числі 250000,00 грн. - 22.11.2017, 100000,00 грн. - 04.12.2017, 20000,00 грн. - 15.12.2017 згідно бухгалтерської довідки № 1 від 26.04.2018.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв продукцію, визначену у Специфікації № 1, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання та видатковою накладною № РН-0000002 від 16.02.2018.

Зазначені документи узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача - Маковецького В.І.

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої за договором поставки № 270/11 від 22.11.2017 продукції не здійснив, частково сплатив лише 370000,00 грн., чим порушив умови договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару у сумі 140000,00 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив ще 30000,00 грн. заборгованості (20000,00 грн. - 13.06.2018, 10000,00 грн. - 15.06.2018), що підтверджується випискою по рахунку (арк. с. 33), у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 110000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної оплати поставленої позивачем продукції, у встановлений договором строк (протягом 3-х банківських днів після отримання продукції - відповідно п. 4.4 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 110000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на пункт 8.4 договору, просив стягнути суму пені у загальному розмірі 9197,81 грн. за період з 22.02.2018 по 03.05.2018.

Згідно п. 8.4 договору покупець, у випадку порушення строків, зазначених у п. 4.4 договору, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, заявлена позивачем до стягнення, розрахована вірно, отже вимога про стягнення 9197,81 грн. пені за період з 22.02.2018 по 03.05.2018 судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 816,99 грн. за період з 22.02.2018 по 03.05.2018 та 1540,00 грн. інфляційних втрат за той самий період (фактично за березень 2018 року).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 816,99 грн. 3% річних за період з 22.02.2018 по 03.05.2018 та 1540,00 грн. інфляційних втрат за період з 22.02.2018 по 03.05.2018 (фактично за березень 2018 року) судом задовольняється.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені та 3% річних відповідач суду не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач також просив стягнути на його користь витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 126 ГПК).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх витрат на послуги адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги № 12-18 від 27.04.2018, укладений з Адвокатським бюро «Валько, Інашвілі та партнери» в особі його керівника - адвоката Валька Віталія Сергійовича, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №426 від 11.11.2003 та ордер на надання правової допомоги ЗП № 043384 від 03.05.2018 на ім'я адвоката Валько Віталія Сергійовича. Згідно з цим договором Адвокатське бюро зобов'язалось надати юридичну допомогу позивачу щодо представництва його інтересів у зв'язку з веденням справи в господарському суді Запорізької області (включаючи подання відповідної позовної заяви) про стягнення заборгованості за договором поставки від 22.11.2017 № 270/11 до ПП «Енергія-Сервіс».

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката у цій справі позивачем надано платіжне доручення № 584 від 02.05.2018 на суму 2000,00 грн. та платіжне доручення № 654 від 16.07.2018 на суму 3200,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд визнав суму 5200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу співмірною з заявленою сумою позову. Суд зауважує, що до стягнення заявлена основна сума заборгованості за договором, а також 3% річних та втрати від інфляції. Адвокат Валько В.С. брав участь у судових засіданнях господарського суду при розгляді даної справи, надав всі необхідні документи для вирішення спору.

На підставі викладеного, враховуючи співмірність заявлених вимог, розумність та справедливість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму 5200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у сумі 1823,32 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Крім того, у заяві про зменшення розміру позовних вимог, поданій до суду 19.06.2018, позивач просив повернути йому розмір переплаченої суми судового збору у розмірі 450,00 грн., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Судом визначено, що при поданні позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2273,33 грн. згідно платіжного доручення № 599 від 07.05.2018, тоді як розмір судового збору, що підлягає сплаті за пред'явлення позовних вимог (з урахуванням зменшення), складає 1823,32 грн. (1,5% х 121554,80 грн.). Таким чином, сума судового збору у розмірі 450,00 грн., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його заявою від 19.06.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 126, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Енергія-Сервіс" (69035, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 192, ідентифікаційний код 23794534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-Електро" (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 107, ідентифікаційний код 40905126) 110000,00 грн. (сто десять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 9197,81 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто сім грн. 81 коп.) пені, 816,99 грн. (вісімсот шістнадцять грн. 99 коп.) 3% річних, 1540,00 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 5200,00 грн. (п'ять тисяч двісті грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1823,32 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять три грн. 32 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.08.2018.

Суддя В.В. Носівець