Ухвала суду № 75890493, 15.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2018 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Семенюка К.М., Станковської Г.А.

при секретарі Сабадаш Ю.С.

за участю сторін судового провадження:

прокурора Шевчук С.І.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12015260080000619 від 20.12.2015 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, уродженки та жительки смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Б, смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої, яка має на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України та за його вчинення призначено їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 29782 (двадцять дев’ятьтисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 66 копійок, завдану злочином моральну

ЄУНСС: 715/611/18 Головуючий в І-шій інстанції: ОСОБА_4

Н.П.: 11-кп/794/340/18 Суддя - доповідач: Струбіцька О.М.

К.: ч.1 ст.135 КК України

шкоду в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 20.12.2015 року приблизно о 00 год. 05 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2108», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалася по вул. Першотравневій, в напрямку центра смт. Глибока, Глибоцького району, Чернівецької області. Наближаючись до будівлі №5, вказаної вулиці, яка освітлюється міським електроосвітленням, допустила наїзд в межах своєї смуги руху на пішохода ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який раптово вийшов на проїжджу частину дороги. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 у відповідності до висновку судово-медичної експертизи №202-мд від 09.02.2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді саден: в області правої лопатки, правої реберної дуги, правої поперекової ділянки грудної клітки, правого крила тазу; закритий подвійний перелом обох великогомілкових кісток на межі верхньої третини, середньої третини, скалкові переломи обох малогомілкових кісток зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №278-А від 31.05.2017 року в діях ОСОБА_3 не вбачається невідповідності вимог пунктів 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, могли б перебувати в причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, не дивлячись на відсутність можливості уникнути наїзду на пішохода, водій ОСОБА_3, достовірно знаючи, що своїми діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, внаслідок травмування автомобілем, діючи умисно, в порушення вимог п.2.10 ПДР України, а саме у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; у разі неможливості виконати дії, перелічені, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників поліції; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки), маючи реальну можливість вжити можливих заходів для надання потерпілому першої медичної допомоги, викликати карету швидкої медичної допомоги або ж відправити потерпілого до лікувального закладу, чи самій відвезти до нього, не виконала свого законного обов'язку та не переконавшись чи потребує потерпілий ОСОБА_2 допомоги після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, з місця події зникла, чим поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

На вказаний вирок обвинувачена ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що вона просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким її, у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, визнати невинуватою і виправдати за недоведеністю її вини у вчиненні даного злочину та у зв’язку із відсутності складу злочину.

Також просить відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у неї був відсутній прямий умисел у небажанні надати допомогу потерпілому.

Судом не було враховано та не прийнято до уваги той факт, що вона зупинила свій автомобіль після здійснення ДТП неподалік від місця події. Миттєва зупинка авто була неможлива в силу тих обставин, що в результаті удару, було розбите лобове скло, яке завдало їй тілесних ушкоджень, що і завадило здійснити миттєву зупинку транспортного засобу.

Після повної зупинки авто, вона вжила всі заходи щодо надання допомоги потерпілому, а саме неодноразово викликала швидку медичну допомогу, зателефонувала сестрі ОСОБА_5 та своєму чоловікові, які разом із ОСОБА_6 одразу приїхали на місце події з метою надання допомоги ОСОБА_2 зазначені обставини підтверджуються допитом вказаних осіб, які повністю проігноровано судом першої інстанції та не зазначено мотивів їх відхилення та не врахування при прийнятті рішення.

Крім цього, після моменту ДТП потерпілий перебував в оточені своїх товаришів, які надали йому допомогу та викликали лікарів, які приїхали через декілька хвилин, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме допитами вказаних осіб.

Таким чином, ОСОБА_2 не був залишений у небезпеці, йому відразу була надана медична допомога і він не перебував у небезпечному для життя стані, що також виключає склад злочину.

Також вважає, що районним судом було повністю проігноровано той факт, що шкода була завдана потерпілому не в результаті вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, а в результаті ДТП, зокрема, порушення правил безпеки дорожнього руху, які відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №278-А від 31.05.2017 року були вчинені самим потерпілим.

Крім того, згідно вказаного висновку судово-автотехнічної експертизи в її діях не вбачається порушень ПДР, які з технічної точки зору могли б перебувати в причинному зв’язку із настанням ДТП, у зв’язку із чим порушення правил дорожнього руху відбулося з вини ОСОБА_7, що прямо суперечить відшкодування будь-якої шкоди останньому (ч.2 ст.1166, ч.5 ст.1187 ЦК України).

Інших апеляційних скарг чи заперечень на подану апеляційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного вироку суду та вимоги апеляційної скарги, прокурора яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила вирок районного суду, як законний залишити без змін, потерпілого, який такої ж думки, як прокурор, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведенні в апеляційній скарзі доводи, надавши слово усім учасникам у дебатах, а обвинуваченій і останнє слово, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу та сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, відповідає встановленим фактичним обставинам кримінального провадження, визнаних судом доведеними, та ґрунтується на досліджених у ході судового розгляду і належним чином оцінених у вироку показаннях обвинуваченої, потерпілого, свідків, ряду письмових доказів, яким судом була надана оцінка з точки зору їх достатності та взаємозв’язку згідно вимог ст.ст.94, 374 КПК України.

В судовому засіданні, в суді першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_3 не визнавала своєї вини в інкримінованому їй слідством злочину та надавала суду пояснення такого ж змісту, які надавала в районному суді. При цьому, ОСОБА_3 не заперечувала того факту, що після здійснення ДТП не зупинилася, допомогу потерпілому не надавала, лікарів не викликала, так, як все це зробили товариші потерпілого, але, як при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, так і в апеляційному суді стверджувала, що її дії не перебувають у причинному зв’язку із наслідками, які настали, оскільки сам потерпілий поставив себе в небезпечний для життя стан.

Незважаючи на невизнання своєї вини винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена сукупністю досліджених районним судом доказів, які перевірені апеляційним судом.

Так, суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_2, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також на письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені та ретельно перевірені районним судом.

В своїх показаннях наданих апеляційному суду потерпілий ОСОБА_2 підтвердив надані ним покази в районному суді. При цьому додав, що обвинувачена ОСОБА_3, не дивлячись на відсутність можливості уникнути наїзду на нього, достовірно знаючи, що своїми діями поставила його в небезпечний для життя стан, внаслідок травмування автомобілем, не виконала свого законного обов’язку та не переконавшись чи потребує він допомоги після вчинення ДТП, з місця події зникла.

Із показів свідка ОСОБА_8 районний суду вбачається, що 19.12.2015 року після 23 год. він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 йшли від центру по тротуару вул. Першотравневій смт. Глибока, мимо будинку №5, у напрямку магазину «Престиж». Попереду них на відстані 5-6 м. йшли ОСОБА_10 та ОСОБА_13 і ще один хлопець, прізвища якого він не знає. Попереду них на тротуарі було дерево, у зв’язку із чим ОСОБА_2 зайшов на проїздну частину. Після чого він почув удар і побачив, що автомобіль здійснив наїзд на потерпілого. Від наїзду потерпілий впав на автомобіль зверху та упав на дорогу, а автомобіль не зупиняючись поїхав далі. Швидку допомогу викликали вони. Обвинувачена чи її рідні ніякої допомоги після ДПТ ОСОБА_2 не надавали, вони до них не підходили. Він та його друзі постійно були біля потерпілого.

Із показів свідка ОСОБА_10 вбачається що 19.12.2015 року після 23 год. він разом з ОСОБА_13 та ще з одних хлопцем йшли від центру по вул. Першотравневій, смт. Глибока, мимо будинку №5, у напрямку магазину «Престиж». Позаду них на відстані 5-6 м. йшли ОСОБА_8 ОСОБА_2, ОСОБА_14 Попереду них він побачив автомобіль, який рухався їм на зустріч, петляв по дорозі змінюючи смуги руху та раптово здійснив наїзд на ОСОБА_2 Від наїзду потерпілий впав на автомобіль зверху та упав на дорогу, а автомобіль не зупиняючись поїхав далі. Вони забрали ОСОБА_2 з проїжджої частини дороги на тротуар. Потерпілий періодично втрачав свідомість. Саме вони викликати швидку та надавали йому допомогу.

Із показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що він є чоловіком ОСОБА_5, яка є рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_3 того дня, 19.12.2015 року він разом із своєю дружиною ОСОБА_5 пішли в гості до її сестри святкувати свято святого ОСОБА_8, всі разом вживали алкоголь. Через деякий час, у Тетяниної дитини піднялась температура і вона поїхала в аптеку. Десь після 23 год. до його жінки подзвонила ОСОБА_3 та повідомила, що вона потрапила в ДТП та збила людину, просила щоб вони разом з її чоловіком ОСОБА_12 приїхала до неї. Коли вони вже були на місці ДТП швидка вже була на місці. ОСОБА_3 біля швидкої не було. Він бачив, як ОСОБА_2 перекладали на каталку-носилку.

Із показів свідка ОСОБА_5, вбачається, що вона є сестрою обвинуваченої ОСОБА_3, в той день 19.12.2015 року вона та її чоловік ОСОБА_6 були у гостях у її сестри ОСОБА_3, святкували свято ОСОБА_8, вживали алкоголь. Десь під вечір у дочки сестри піднялася температура і вона поїхала за ліками в аптеку. Десь після 23 год. до неї подзвонила сестра та повідомила, що вона потрапила в ДТП та збила людину, просила щоб вона з її чоловіком та ОСОБА_12 приїхали на місце ДТП. Після чого, вони всі разом поїхали на вказане місце. До родичів, швидкої, поліції вона не дзвонила. На місці вже була швидка. Бачила, що потерпілого перекладали на каталку-носилку.

Свідок ОСОБА_13, в районному суді, надав такого ж змісту покази, які були надані свідками ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Із показів свідка ОСОБА_12, вбачається, що він є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_3 19.12.2015 року у них в гостях були сестра жінки ОСОБА_5 - та її чоловік ОСОБА_6 та вони святкували свято ОСОБА_8, вживали алкоголь. Десь під вечір у їх дочки піднялася температура і його дружина поїхала за ліками в аптеку. Десь після 23 год. його дружина подзвонила до своєї сестри ОСОБА_5 та повідомила, що вона потрапила в ДТП та збила людину, просила щоб вони приїхали на місце ДТП. Після чого, вони всі разом поїхали на вказане місце. Приїхавши побачив, що на місці вже була швидка.

Із показів неповнолітнього свідка ОСОБА_14, вбачається, що 19.12.2015 року після 23 год. він разом з ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_2, йшли від центру по вул. Першотравневій, смт. Глибока, мимо будинку №5, у напрямку магазину «Престиж». Позаду них на відстані 5-6 м. йшли ОСОБА_10 та ОСОБА_13 Попереду них він побачив автомобіль, який рухався їм на зустріч, петляв по дорозі змінюючи смуги руху та раптово здійснив наїзд на ОСОБА_2 Від наїзду потерпілий впав на автомобіль зверху та упав на дорогу, а автомобіль не зупиняючись поїхав далі. Вони почали викликати швидку та надавати йому допомогу.

Крім зазначених вище показів потерпілого та свідків, вина обвинуваченої підтверджується також сукупністю письмових доказів.

Даними, які містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.12.2015 року, план-схемі до неї, таблиці ілюстрації до протоколу огляду місця ДТП від 20.12.2015 року, протоколі огляду місця події від 20.12.2015 року, таблиці ілюстрації до протоколу огляду автомобіля марки ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, з яких вбачається місце вчинення злочину та обстановку після його вчинення, а також пошкодження, які отримав транспортний засіб після ДТП.

Із протоколу огляду місця події вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_3 станом на 01 год. 20.12.2015 р. знаходився на вул. Мінській смт. Глибока, що також спростовує доводи апелянта. (а.с. 80)

Даними, які містяться в протоколі прийняття заяви від ОСОБА_2, згідно якої його збила ОСОБА_3

Даними, які містяться у висновку №247 від 20.12.2015 року складеного о 02 год. 05 хв. виданого Глибоцькою центральною районною комунальною лікарнею, згідно якого ОСОБА_3 перебувала на момент вчинення ДТП у стані алкогольного сп’яніння.

Даними, які містяться у висновку експерта № 1771 від 25 грудня 2015 року, який виданий КМУ «Обласним бюро судово-медичної експертизи» зі змісту якого вбачається, що в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в кількості 1,85 пром..

Даними, які містяться у висновку експерта №1772 від 25 грудня 2015 року, який виданий КМУ «Обласним бюро судово-медичної експертизи» згідно якого в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 0,86 пром.

Даними, які містяться у висновку експерта №2272 від 31 грудня 2015 року, який видано КМУ «Обласним бюро судово-медичної експертизи», згідно яких в плямах бурого кольору на коробці сигарет, двох уламках скла знайдено кров людини. При встановленні групової належності виявлено антиген А.

Даними, які містяться в протоколі отримання зразків для експертизи, відповідно до яких в ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відібрано зразки крові.

Даними, які містяться у висновку експерта № 685 від 27 квітня 2016 року, який виданий КМУ «Обласним бюро судово-медичної експертизи», зі змісту яких вбачається, що на коробці сигарет, двох уламках скла походження крові не виключається від ОСОБА_3, походження крові від ОСОБА_2 виключається.

Даними, які містяться у висновку експерта №78-А від 03 березня 2016 року, який виданий Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, та в таблиці ілюстрації до висновку авто технічної експертизи №78-А, згідно яких в автомобілі НОМЕР_3, гальмівна система та рульове керування перебуває в працездатному стані.

Даними, які містяться у висновку експерта №202 мд від 09 лютого 2016 року, який виданий КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб, в якому вказано, що тілесні ушкодження завдані ОСОБА_2 внаслідок ДТП відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Даними, які містяться в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 12.08.2016 року, згідно яких ОСОБА_2 визнано інвалідом 3 групи.

Даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_2 від 05 квітня 2016 року, згідно яких потерпілий на місці вчинення злочину розповів про механізм його вчинення обвинуваченою.

Даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_8 від 16 вересня 2016 року, згідно яких, що свідок на місці вчинення злочину розповів про механізм його вчинення обвинуваченою.

Даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_14 від 16 вересня 2016 року, згідно яких свідок на місці вчинення злочину розповів про механізм його вчинення обвинуваченою.

Даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_10 від 16 вересня 2016 року, згідно яких свідок на місці вчинення злочину розповів про механізм його вчинення обвинуваченою.

Даними, які містяться у висновку авто-технічного дослідження №2016-975 від 15 лютого 2016 року, виданого експерт-сервіс авто, згідно яких в діях обвинуваченої, з технічної точки зору, не має невідповідностей у виконанні вимог ПДР, які б знаходились у причинному зв’язку з ДТП.

Даними, які містяться у висновку експерта №914-А віл 27.12.2016 року, який виданий Чернівецьким науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром, згідно яких ОСОБА_3, мала технічну можливість уникнути ДТП.

Даними, які містяться у висновку експерта №278-А віл 31.05.2017 року, який виданий Чернівецьким науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром, згідно яких ОСОБА_3, не мала технічну можливість уникнути ДТП.

Дослідивши та оцінивши наведені докази, як окремо, так і в їх сукупності з урахуванням приписів ст.94 КПК України, суд вірно встановив, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Підстав сумніватись та недовіряти показанням потерпілого, свідків у колегії суддів немає, оскільки вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та в своїй сукупності узгоджуються між собою й з письмовими доказами.

Вказані показання та письмові докази не суперечать один одному, є чіткими, послідовними й такими, що взаємодоповнюють один одного, то, на думку колегії суддів, були вірно покладені в основу обвинувального вироку.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

Доводи обвинуваченої про те, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини потерпілого ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є неспроможними, оскільки причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан, зокрема, її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру, не мають значення для кваліфікації даного злочину.

Також, на думку апеляційного суду, помилковими є твердження апелянта про те, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, а саме – немає об’єктивної сторони та суб’єктивної сторони, оскільки з об'єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги особи. Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження і що не заперечувалося, ні обвинуваченою, ані жодним із свідків сторони захисту та обвинувачення, обвинувачена ОСОБА_3 після того, як вона збила потерпілого ОСОБА_18 з місця ДТП поїхала. Швидку допомогу та поліцію викликали друзі потерпілого. Першу медичну допомогу також надавали вони. Сама ж обвинувачена чи свідки ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, швидку допомогу не викликали, будь-яких дій, які б були спрямовані на допомогу останньому не надавали.

А отже, ОСОБА_3, яка мала технічну можливість зупинитися одразу після події, що підтверджується висновком судової авто-технічної експертизи №78-А від 03 березня 2016 року, однак нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, залишила потерпілого на проїжджій частині дороги, який був позбавлений можливості самостійно вжити заходів до самозбереження внаслідок свого безпорадного стану та поїхала з місця вчинення ДТП.

Об’єктивних даних, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення за інших обставин, колегія суддів за матеріалами даного кримінального провадження не встановила і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення районним судом моральної та матеріальної шкоди суперечить вимогам матеріального прав.

За змістом ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом іншим ушкодженням здоров’я внаслідок дій джерелом підвищеної небезпеки.

Факт спричинення ушкодження здоров’ю потерпілого ОСОБА_2 автомобілем ОСОБА_3 як джерелом підвищеної небезпеки не оспорюється самою обвинуваченою ОСОБА_3, тому суд вірно вирішив пред’явлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов належним чином мотивував прийняте рішення, з чим погоджується апеляційний суд.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає, що воно обрано згідно загальних принципів призначення покарання та у відповідності до вимог ст.ст.50, 65-67 КК України та роз’яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Суд призначив їй покарання, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення, та відповідатиме меті покарання, передбаченій ст.50 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.

Суд, з урахуванням тяжкості злочину, особи винної та інших обставин справи прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, районний суд прийшов до правильного висновку про можливість задоволення заявленого обвинуваченою ОСОБА_3 клопотання про застосування відносно неї ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію у 2016 року» від 22 грудня 2016 року, оскільки вона була суб’єктом амністії.

Обставини справи судом з’ясовано повно і об’єктивно. Будь-яких порушень норм кримінального процесуального права, які б вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення по даній справі допущено не було.

Інші доводи, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_3 не дають підстав апеляційному суду для зміни чи скасування оскаржуваного вироку районного суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

ОСОБА_19 ОСОБА_1

Судді К.М. Семенюк

ОСОБА_20

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя – доповідач _______ Струбіцька О.М.

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

15.08.2018 року

(дата засвідчення копії)