Рішення № 75890232, 06.08.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/827/18

Провадження №2/713/378/18

РІШЕННЯ

іменем України

06.08.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибич І.А.

з участю секретаря Мірчева О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3, інтереси якого згідно довіреності представляє ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», де третьою особою є приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Наталя Василівна, про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, інтереси якої згідно довіреності представляє ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», де третьою особою є приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В.

Посилається на те, що 26 квітня 2007 року ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали кредитний договір №014/05/221/612 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/05/221 від 24 квітня 2007 року укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. За договором іпотеки ОСОБА_3 передав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю, що знаходиться в смт.Берегомет, Вижницького району Чернівецької області. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності. ОСОБА_3 не будучи фахівцем у галузі права у 2017 році звернувся за даним договором іпотеки до адвоката для проведення юридичного аналізу даного правочину. Проаналізувавши даний договір іпотеки ОСОБА_3 було роз'яснено, що при укладенні даного договору відбулося порушення Банком норм чинного законодавства та його прав і інтересів.

Згідно з положеннями пункту 5.4 Договору іпотеки від 26.04.2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса; шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку,встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Згідно п.5.5. Договору Іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя задовольняються за рахунок Іпотеки. У пункті 5.5 договору зазначено, що у відповідності до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», цей договір є договором про задоволення вимог іпотеко держателя, на підставі якого іпотеко держатель на власний розсуд може: згідно ст.7 ЗУ «Про Іпотеку» набути право власності на Предмет іпотеки за рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є Предметом Іпотеки.

Згідно ст.38 ЗУ «Про іпотеку» продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому продажу Предмету іпотеки може бути встановлена за вибором Іпотекодержателя, або в розмірі застосовності Предмета Іпотеки, визначеного в п.1.3 цього договору або на підставі оцінки майна, це підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності; Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що буде предметом іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекоджержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч.1 ст.37 ЗУ «Про іпотеку»). дійсно договір про задоволення вимог іпогекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїм правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому сг. 37 Закону України «Про іпотеку».

Зазначив, що відповідно до чинного законодавства застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України.» Тільки при дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень». «Застереження», яке зазначено у п.5.5.1 Договору іпотеки від 26.04.2007 року не містить цих умов. Пункт 5.5.1. даного Договору іпотеки від 26.04.2007 року «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», передбачений ч.І ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, не відповідають загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. вказівка у п.5.4 Договору іпотеки, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором - про задоволення вимог Іпогекодержателя зазначеного у положеннях 5.5.1 Договору Іпотеки є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя є хибними, оскільки вказані положення договору іпотеки не є застереженням в розумінні Закону України «Про іпотеку», а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З урахуванням встановлених обставин, положення п.5.5.1.Договору іпотеки, не передбачає перехід права власності ш предмет іпотеки до інотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір іпотеки без укладення окремого договору про задоволення вимоги іпотекодержателя не є підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно у зв'язку з чим пункт 5.4 даного Договору іпотеки від 26 квітня 2007 року де вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно договором про задоволення вимог Іпотекодержателя зазначеного у положеннях 5.5.1 Договору іпотеки є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя - є недійсним.

Зазначив, що в день підписання договору іпотеки згода на укладення самого договору іпотеки надавалася, а додаткова згода на включення вказаного застереження до договору іпотеки взагалі не надавалася хоча мала надаватись обов'язково, відсутність якої також спричиняє недійсність застереження.

Просить визнати недійсним п.5.5.1 Договору Іпотеки №014/05/221/612 від 26.04.2007 року укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль» та посвідчене приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. та стягнути судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені в позові, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав відзив, де зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до Кредитного договору № 014/05/221 від 24.04.2007р. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було надано ОСОБА_6 кредит у сумі 80000,00 доларів США строком по 25.04.2017 року із сплатою 13,00 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 26.04.2007 року укладено Договір іпотеки №014/05/221/612, посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В., зареєстрований в реєстрі за №3032. Згідно цього договору в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1. На земельній ділянці розташована будівля бару з прибудовою цегла загальною площею 212,80 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького р-ну Чернівецької області 26.04.2007р. на підставі рішення № 40 від 03.04.2007р.

Як вбачається з п. 5.5.1. Договору іпотеки №014/05/221/612 від 2007 року повністю відповідає нормам Закону України «Про іпотеку». В даному випадку укладений сторонами Договір іпотеки №014/05/221/612 від 2007р. у відповідності до п. 5.5.1 є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Безпідставним є твердження Позивача про те, що п.5.5.1. Договору іпотеки передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Нормою ст.37 Закону України «Про іпотеку» чітко передбачено, що застереження в іпотечному договорі, яким є п.5.5.1. Договору іпотеки від 26.04.2007 року, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Укладення будь-яких інших додаткових чи окремих договорів ні законодавством, ні договором іпотеки не передбачено. Законодавством не передбачено отримання додаткової згоди щодо включення до застереження до договору іпотеки. Оспорюваний п.5.5.1 був прописаний в договорі іпотеки в день укладення його сторонами. Підписавши договір іпотеки, Позивач тим самим надав свою згоду на визначений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на нерухоме майно у випадку порушення боржником зобов'язання за кредитним договором. Вважають, що Позивачем пропущено строк позовної давності оскарження пункту договору іпотеки, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Оскільки договір іпотеки укладений між сторонами 26.04.2007 р. відтак, трирічний строк позовної давності обчислюється з 27.04.2007 року. Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним п.5.5.1. договору іпотеки в травні 2018 року, за спливом трирічного строку позовної давності. Просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/05/221, відповідно до п. п.2, 3, 4 ч.1 якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах, а саме: розмір кредиту становить 80000,00 доларів США, виплата проводиться в один транш в розмірі 80000,00 доларів США, цільове використання - на проведення ремонту та реконструкції нерухомого майна, річна база нарахування процентів - 360,00 днів у році, з кінцевою датою повернення кредиту - 25.04.2017 року, з процентною ставкою, за користування кредитом в розмірі 13,00 % річних. Повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтентних платежів згідно з графіком погашення до цього договору.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за Кредитним договором №014/05/221 між Банком та ОСОБА_3 26.04.2007 року укладено Договір іпотеки №014/05/221/612, посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В., зареєстрований в реєстрі за №3032, відповідно до якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1. На земельній ділянці розташована будівля бару з прибудовою цегла загальною площею 212,80 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького р-ну Чернівецької області 26.04.2007 року на підставі рішення №40 від 03.04.2007 року.

Відповідно до пункту 5.4 договору іпотеки №014/05/221/612 від 26.04.2007 року, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса; шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку,встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до п.5.5. договору іпотеки №014/05/221/612 від 26.04.2007 року, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений Іпотекодержателем строку, вимоги Іпотекодержателя задовольняються за рахунок Іпотеки.

Відповідно до п.5.5.1 №014/05/221/612 від 26.04.2007 року, у відповідності до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно ст.37 ЗУ «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей Договір (застереження 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Згідно статті 38 ЗУ «Про іпотеку» продавати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотеко держателя або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п.1.3 цього договору або на підставі оцінки майна і підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому доводи позову про необхідність окремої згоди на включення до договору іпотеки відповідного іпотечного застереження є безпідставними.

Сторони передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, що не суперечить статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи №754/17290/15-ц в Постанові від 04.04.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи позивача та його представника щодо невідповідності застереження вимогам законодавства до договору та відсутності окремої згоди іпотекодавця на застереження, спростовуються встановленими у справі обставинами.

Таким чином, аналіз наведених нормативних положень Закону України «Про іпотеку», а також положень оскаржуваного пункту іпотечного договору дає суду підстави вважати, що спірним пунктом договору іпотеки передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом визнання права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки. Пункт 5.5.1 договору іпотеки №014/05/221/612 від 26.04.2007 укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль», повністю відповідає положенням ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку» та не суперечить нормам закону.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що при укладенні іпотечного договору, зокрема пункту 5.5.1 Договору, були додержані всі вимоги, передбачені чинним законодавством, та підстави його недійсності відсутні, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, судом встановлено наступне.

Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності. Однак позивач вважав, що не пропустив строк позовної давності, оскільки термін дії договору відповідає строку виконання основного зобов'язання, кінцевий термін погашення за кредитним договором №014/05/221 - 25.04.2017 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим, частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що кредитний договір №014/05/221 між ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено 24 квітня 2007 року, кінцевою датою повернення кредиту є 25.04.2017 року.

Відповідно до п.6.2 договору іпотеки, право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання забезпеченого цією іпотекою тощо.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, з позовом про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку позивач ОСОБА_3 звернувся 10 травня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Керуючись ст.ст.626-628 ЦК України, ст.ст.33,36 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст.4, 13, 76, 77, 81, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_3, інтереси якого згідно довіреності представляє ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», де третьою особою є приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Наталя Василівна, про визнання недійсним п.5.5.1 Договору іпотеки №014/05/221/612 від 26 квітня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич