Постанова № 75886049, 14.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12556/17 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/2775/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 33 14.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого Сліпченка О.І., суддів Голуб С.А., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Удовиченко В.В.,

учасники справи:

позивач - Державна організація «Автобаза Державного управління справами»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі за позовом Державної організації «Автобаза Державного управління справами» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, товариство з додатковою відповідальністю страхове товариство «Домінанта» про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року Державна організація «Автобаза Державного управління справами» (надалі автобаза та/або позивач) звернувся з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 21 травня 2017 року сталась ДТП. Винним у даній пригоді було визнано ОСОБА_2 У результаті ДТП автомобілю Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1, було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 53 369,36 грн. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТзДВ СТ «Домінанта». За їх зверненням було сплачено страхове відшкодування та частково відшкодовані збитки в розмірі 28 434,88 грн. Тому непокриту страховим відшкодуванням шкоду має відшкодувати відповідач по справі, а саме в розмірі 24 934,48 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати заподіяну йому шкоду.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 24 934,48 грн. та судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, - просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги викладені в ній, не відповідають дійсним обставинам справи виходячи з того, що вина відповідача підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року, якою визнано винним третього учасника події ОСОБА_2, який порушив ст. 124 КУпАП.

Крім того вина відповідача підтверджується страховою виплатою ТДВ СТ «Домінанта» в розмірі 28 434,88 грн., що не спростовувалось сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач належним чином повідомлений про слухання справи, але в судове засідання не з'явився.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 в ДТП, що сталась 21 травня 2017 року підтверджена наданими постановами суду. Належних та допустимих доказів на спростування відповідачем суду не подано.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на 25 км а/д Київ - Чоп, керуючи транспортним засобом Renault Megane, д/н НОМЕР_2, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3. У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.10.1. ПДР.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1, є позивач.

З поданого звіту про визначення вартості матеріального збитку №1702 від 30 травня 2017 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження становить 53 369,36 грн.

Встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ СТ «Домінанта», яка виплатила страхове відшкодування в розмірі 28 434,88 грн. Вказані обставини не оспорювалась учасниками справи.

Так відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому потерпілому, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як зазначив суд першої інстанції, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Крім того, до доводів апеляційної скарги про те, що основними наслідками спричиненого вищенаведеної ДТП є винні дії водія ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Тойота» ДНЗ НОМЕР_4, колегія суддів відноситься критично з тих підстав, що постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 158029 від 21.05.2017 року) закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та всебічно з'ясував обставини справи, та оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 53 369,36 грн., страхова компанія сплатила 28 434,88 грн., тому до стягнення з ОСОБА_2 підлягає сума 24 934,48грн.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: