Постанова № 75883449, 13.08.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 687/533/17

Провадження № 22-ц/792/1152/18

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П’єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 687/533/17 за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2018 року (повне судове рішення складено 25.05.2018 року, суддя Швець О.Д.) у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору прокуратура Хмельницької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

ОСОБА_4, звертаючись до суду із позовом зазначав, що 15.12.2014 року Чемеровецьким районним судом в ході проведення судового розгляду кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №12014240260000302 від 17.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, його засуджено до покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Позивач вважає, що застосування відносно нього вказаного запобіжного заходу є незаконним та необґрунтованим, адже судом не наведено доводів, якими він керувався при прийняті цього рішення. Крім того, позивач посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.10.2015 року, яким вирок Чемеровецького районного суду від 15.12.2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 10.02.2015 року змінено, пом'якшено призначене покарання з 1 місяця арешту до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та на підставі ч. 5 ст. 72 ККУ звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання. Позивач вказує, що обрання Чемеровецьким районним судом запобіжного заходу у виді утримання під вартою йому заподіяно моральну шкоду, що призвело до погіршення його стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків, а тому ОСОБА_4 просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь завдану йому Чемеровецьким районним судом в рахунок відшкодування частини моральної (немайнової) шкоди в сумі 1000000 грн. та 1324 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року визначено підсудність позовної заяви ОСОБА_4 до Чемеровецького районного суду, Управління державного казначейства у Чемеровецькому районі Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок винесення незаконного рішення суду - Кам'янець-Подільському міськрайонному суду Хмельницької області.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19 червня 2017 року залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Городоцьку місцеву прокуратуру.

В вересні 2017 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути на його користь за рахунок державного бюджету завдану вироком Чемеровецького районного суду від 15.12.2014 року (справа №687/1743/14-к) внаслідок незаконного обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді арешту на 1 місяць в залі суду до вступу вироку в законну силу в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 1 000 000 грн. та 1324 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 21 вересня 2017 року залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратуру Хмельницької області.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30 січня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Чемеровецький районний суд Хмельницької області.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 02 травня 2018 року замінено у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державного казначейства у Чемеровецькому районі Головного управління державного казначейства України в Хмельницькій області, Чемеровецького районного суду Хмельницької області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратура Хмельницької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок винесення незаконного рішення суду неналежного відповідача Управління державного казначейства у Чемеровецькому районі Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області на належного Державну казначейську службу України.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2018 року

провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Чемеровецького районного суду Хмельницької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок винесення незаконного рішення суду закрито.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Вирішено стягнути на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування, заподіяної ОСОБА_4 шкоди незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди в сумі 10 000 грн. В частині стягнення матеріальної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, заступник прокурора Хмельницької області оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відносно позивача судами не приймались рішення, які дають підстави для відшкодування шкоди у відповідності до п. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, прокурор вказує, що ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.10.2015 року позивачу пом'якшено призначене покарання і звільнено від його відбування з нереабілітуючих підстав, тобто тих, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності. Апелянт зазначає, що Державна казначейська служба України не може бути лише одним відповідачем у справі, оскільки шкоду ОСОБА_4 не спричиняла, не вчинялось жодних неправомірних дій відносно позивача і третьою особою - прокуратурою Хмельницької області. А тому, прокурор просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав і просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач та представник відповідача Державної казначейської служби України до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників справи, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 1 місяць. Обрано ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту у залі суду (а.с.10-12).

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року вирок Чемеровецького районного суду від 15 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4 залишений без змін, а його апеляційна скарга залишена без задоволення (а.с. 13-17).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2015 року вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року щодо ОСОБА_4 змінений, пом'якшено призначене ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України з 1 місяці арешту до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування цього покарання (а.с. 19-24).

Згідно інформації Хмельницького слідчого ізолятора № 24-х від 27.07.2016 р. ОСОБА_4 перебував в слідчому ізоляторі з 16.12.2014 р. по 15.01.2015 р.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачу через неправомірне обрання відносно нього судом до вступу вироку в законну силу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та взяття останнього під варту у залі суду, спричинена моральна шкода, розмір якої з врахуванням тяжкості страждань ОСОБА_4 та настання негативних наслідків морального характеру відповідає 10000 грн. Також, суд першої інстанції вірно встановив, що підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування матеріальних збитків відсутні, оскільки позивачем не підтверджено причинно - наслідковий зв'язок між перебуванням ОСОБА_4 під вартою з 15.12.2014 року та звернення позивача 21.01.2015 року за медичною допомогою.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону, на які суд посилався при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

За змістом ч. 5 ст. 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ходу кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно - розшукових заходів.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

В силу ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

Згідно ч.2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_4 не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки таке право на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної її реабілітації, а відносно позивача не приймалися відповідні судові рішення, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів виходячи з наступного.

Так, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.10.2015 року встановлено, що до ОСОБА_4 було безпідставно й незаконно застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с 19-24), а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що Державна казначейська служба України не може бути єдиним відповідачем, оскільки не здійснювала будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Так, у справах про стягнення коштів з державного бюджету Державна Казначейська служба України виступає як відповідач в зв'язку з своїми виключними повноваженнями розпорядника бюджетних коштів, а не в зв'язку з порушенням нею будь-яких прав або інтересів позивача.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пунктів 13, 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, відшкодування громадянинові шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування чи прокуратури провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

За таких обставин, у випадку прийняття судом рішення про відшкодування особі шкоди за рахунок державного бюджету, Державна Казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів відповідно до покладених на неї законом обов'язків.

Суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та правильно стягнув моральну шкоду за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, що виник між сторонами та вірно застосовано правові норми, які підлягали застосуванню. А тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П’єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк