Постанова № 75883068, 14.08.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №654/1614/18 Головуючий в І інстанції: Данилевський М.А.

Провадження №33/791/311/18 Доповідач: Радченко С.В.

Категорія: ч.1 ст.173-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області Радченко С.В., за участі: особи, яку звільнено від адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційні скарги ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_2 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 липня 2018 року, якою ОСОБА_2 звільнено від відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 липня 2018 року ОСОБА_2 звільнено від відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з малозначністю та оголошено усне зауваження.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 08 травня 2018 року близько 09 години в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство відносно своєї колишньої підопічної ОСОБА_4, а саме: ображала її та відмовлялася повертати особисті документи, чим вчинила домашнє насильство, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_2 від свого імені подали апеляційні скарги, в яких просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно приписів ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення дляправильного вирішення справи.

Проте, цих вимог закону в повній мірі дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Між тим, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні насильства в сім'ї економічного характеру, яка, відповідно до висновку суду першої інстанції, ображала потерпілу ОСОБА_4 та відмовлялася повертати особисті документи останній, суд у своєму рішенні не навів переконливих доказів, якими підтверджується вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, не зазначив чи могла та чи була такими діями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, а також не дав оцінки обставинам події в їх сукупності, проаналізувавши усі доводи, надані обома сторонами конфлікту, зокрема, щодо подій, які передували останній події, а також взаємовідносинам, які склалися між ОСОБА_2 та посадовими особами сільської ради, показання яких суд поклав в основу свого обвинувального висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 дійсно отримала від ОСОБА_2 зауваження щодо особистої поведінки та дотримання гігієни, та остання дійсно вимагала від потерпілої провести певні дії по прибиранню та дезінфекції приміщень, якими вона користувалася. Разом з цим вбачається, що такі дії були викликані необхідністю, пов'язаною з безпекою багатьох малолітній дітей, проживаючих в будинку ОСОБА_2 Матеріали справи не містять доказів, що вимога ОСОБА_2 супроводжувалася будь-якими погрозами, а письмові пояснення потерпілої слід оцінювати в сукупності з іншими поясненнями, наданими очевидцями конфлікту, зокрема, самої ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які спростовують факти висловлювання погроз в бік потерпілої. Посилання потерпілої в письмових поясненнях на те, що ОСОБА_2 відмовилася повернути їй особисті документи також не дають підстав робити категоричний висновок про наявність в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, оскільки з сукупності усіх доказів, зібраних судом першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 протягом усього періоду проживання з потерпілою однією сім'єю не відбирала особисті документи ОСОБА_4, а в події, що сталася, запропонувала піти з документами до сільської ради поза наступного дня для оформлення виписки, оскільки цей день був приймальним. Суд апеляційної інстанції критично оцінює показання свідка ОСОБА_7, яка, по-перше, не була очевидцем конфлікту, по-друге, знаходиться в не доброзичливих особистих відносинах з ОСОБА_2 і по-третє, інтерпретує обставини події з власної точки зору, не вдаючись в оцінку усталених сімейних стосунків, які склалися між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_4 Суд апеляційної інстанції також зважує на ту обставину, що потерпіла ОСОБА_4 уникнула від особистої участі в судовому засіданні, незважаючи на те, що неодноразово викликалася до суду, зокрема і за листом ОСОБА_2, яка звернулася за допомогою в організації явки в судове засідання ОСОБА_4 до служби в справах дітей Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області (а.с.97).

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги вважаю, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували, що ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_4, а складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення від 08.05.2018 року в даному випадку не можна вважати належним доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею не було дотримано вимог, передбачених ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, а тому, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства економічного характеру відносно колишньої підопічної ОСОБА_4, вважаю, що постанова судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 11.07.2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 липня 2018 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Радченко