Постанова № 75882900, 14.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №591/6302/17

Номер провадження 22-ц/788/1268/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фірма «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану від власного імені, та як представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року в складі судді Грищенко О.В., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_6, фірми «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання права власності до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №591/2393/18, провадження № 2/591/1636/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: фірма «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення та визнання права власності.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1, від власного імені та, як представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд не врахував, що провадження у справі перебуває на стадії розгляду, а тому відповідно до частини 3 статті 210 ЦПК України не може бути зупинене на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, крім того ухвала суду, не достатньо вмотивована, оскільки суд не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставин, які б давали підстави для висновку про об'єктивну неможливість розгляду даної справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки на його думку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження по справі та постановив судове рішення з дотриманням норм процесуального права. Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд даної справи об'єктивно неможливий до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №591/2393/18, провадження № 2/591/1636/18 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення та визнання права власності, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: фірма «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка перебуває на розгляді у Зарічному районному суді м. Суми.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31.07.2018 року розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зупиняючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, фірми «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цієї справи залежить від рішення суду у цивільній справі №591/2393/18, провадження № 2/591/1636/18, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: фірма «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення та визнання права власності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, фірми «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, посилаючись на вимоги статті 392 ЦК України, просили визнати за ними право приватної спільної часткової власності, із розміром частки 1/3 за кожним, на нежитлове приміщення площею 157,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16642375101), оскільки відповідачі не визнають права позивачів на спірне майно.

Зарічним районним судом м. Суми розглядається справа № 591/2393/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: фірма «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення та визнання права власності, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження від 05.05.2018 р. (а.с. 131). Предметом розгляду у цій справі є невизнане право власності ОСОБА_5 на частину в розмірі 111,37 кв.м спірного нежитлового приміщення загальною площею 157,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 08.11.2017 року відкрито провадження у справі, що переглядається, справа призначена до розгляду по суті (а.с.24). 04.01.2018 року, 26.04.2018 року, 12.06.2018 року відбулися судові засідання (а.с. 85-86, 112-113, 134-135).

Тобто, предметом спору у справі, яка переглядається, та справі № 591/2393/18 є право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 12 червня 2018 року, суд першої інстанції не мотивував зв'язок між очікуваними висновками рішення суду у справі №591/2393/18 та предметом спору у справі, яка переглядається; не конкретизував, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи № 591/2393/18; не зазначив, з якої об'єктивної неможливості зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 252 ЦПК України, який визначає обов'язок суду зупинити провадження у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, частиною 3 статті 210 ЦПК України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини 1 статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

З зазначеного вбачається, що пункт 6 частини 1 статті 252 ЦПК України не може бути підставою для зупинення провадження, у даній справі, оскільки судом першої інстанції вже розпочатий розгляд справи по суті.

Враховуючи викладене, законних підстав для ухвалення оскаржуваного судового рішення в суду першої інстанції не було, оскільки частина 3 статті 210 ЦПК України виключає можливість зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті, з підстав, визначених пунктом 6 частини 1 статті 252 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень частини третьої статті 210 ЦПК України переконує в тому, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, не може залишатися в силі, оскільки висновки, зазначені в ній зроблені з порушенням норм процесуального права і тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч.1 ст. 379, ст.ст.381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану від власного імені, та як представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: В.І. Криворотенко

С.Г. Хвостик