Постанова № 75877132, 15.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/334/18 Номер провадження 22-ц/775/1210/2018

Головуючий в 1 інстанції: Петунін І.В.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 26

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.

суддів: Агєєва О.В. Жданової В.С.,

за участю секретаря судового засідання : Ситніка Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 226/334/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», третя особа: Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» ,

на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2018 року ( суддя Петунін І.В.) ухваленого в приміщенні Димитровського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 07.06.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 19 квітня 2017 до 02 листопада 2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» працюючи на посаді прохідника п'ятого розряду з повним робочим днем на підземних роботах. 02 листопада 2017 року був звільнений з підприємства за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв'язку з каліцтвом на виробництві 29 червня 2017 року. Під час виконання своїх трудових обов'язків, 29 червня 2017 року о 18.15 год., він отримав травму голови. З приводу травми, отриманої на виробництві він лікувався безперервно з 29 червня 2017 року по 30 жовтня 2017 року. 30 жовтня 2017 року МСЕК йому було встановлено 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності, визначена потреба в медикаментозному лікуванні, протезуванні зубів, санаторно-курортному лікуванні, лікуванні у невролога, стаціонарному лікуванні. У рахунок відшкодування завданої шкоди, Покровським відділенням УВД ФСС України в Донецькій області йому була призначена щомісячна допомога в сумі 3817,33 грн. та одноразова допомога в розмірі 9304,10 грн. Сума у відшкодування моральної шкоди, спричиненої травмою на виробництві йому не призначалась та не виплачувалась. Вважає, що внаслідок отриманої на виробництві травми йому спричинена моральна шкода, яка полягає у його хворобливому психічному та фізичному стані, болю та стресі, яких він зазнав під час травми та продовжує зазнавати протягом тривалого періоду лікування. Крім того, тривалий час лікування у медичних закладах, поза межами своєї родини змінили його життєвий уклад: він не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував сильні фізичні страждання, психологічний дискомфорт, який виражався у почутті відчаю, роздратованості, страху, поганому сні, слабкості, погіршенні пам'яті, запамороченнях, втраті свідомості, нудоті та слабкості, через що він був позбавлений повноцінного піклування над родиною, оскільки втратив змогу працювати на високооплачуваній роботі, яку він мав до травми, погіршилися відносини в родині, він став не товариським. У зв'язку з цим просить стягнути з відповідача на його користь суму 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданою травмою на виробництві.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія», третя особа: Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з травмою на виробництві, задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 19 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ТОВ «Шахтобудівельна компанія», подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, судом першої інстанції не враховано, що нещасний випадок на виробництві стався саме з вини постраждалого. Відповідач вимоги діючого законодавства не порушував, оскільки створив безпечні умови праця і має відповідну кваліфікацію і право експлуатації обладнання, яке знаходиться у належному робочому стані. Крім того, судом першої інстанції застосовані норма марального права, які не регулюють данні правовідносини.

Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції, в обґрунтування відзиву посилається на обставини викладені в позовній заяві та рішенні суду.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Шахтобудівельна компанія», під час виконання трудових обов'язків 29.06.2017 року з останнім стався нещасний випадок та він отримав травму. Висновком МСЕК від 30.10.2017 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 50% до 01.11.2018 року та третю групу інвалідності. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України та вимогами ст. 1167,1187 ЦК України.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі на можливо з наступних підстав .

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на посаді прохідника 5-го розряду з 19.04.2017 року по 02.11.2017 року та був звільнений на підставі наказу № 3572-к від 02.11.2017 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с. 14-21).

29 червня 2017 року, під час виконання трудових обов'язків, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про що складені акти за формою Н-1 та Н-5 від 24 липня 2017 року, згідно з якими ОСОБА_1, 29.06.2017 року, отримавши наряд на прийом матеріалів у сполучення вентиляційного стволу № 3 з вентиляційним квершлагом горизонту 930 м та на тампонаж пневмонагнетачем ПН-600 закріпленого простору вентиляційного квершлагу горизонту 930 м ВС-3 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» цементно-піщаним розчином на ПК-15, приступив до виконання робіт разом з ОСОБА_2 О 18.00 год., зафіксувавши, з його слів, кришку приймального отвору. О 18.15 год. ОСОБА_2 побачив, що з гнучкого рукава ПН-600, через кондуктор не надходить в затягнутий простір виробки розчин і подав звуковий сигнал ОСОБА_1 на зупинення подачі розчину з ПН-600. Приблизно через 30-40 сек. ОСОБА_2 почувши потужний хлопок збоку ПН-600 підійшов і побачив, ЩО ОСОБА_1 лежить на підошві виробки безпосередньо біля ПН-600 з боку рукоятки фіксуючого пристрою кришки приймального отвору без свідомості. Кришка приймального отвору була відкрита, ланцюг, який виконує функцію запобігання самовільному відкриттю кришки був відчеплений. З чогодільчого пристрою стисле повітря в ємність ПН-600 не надходило. Кран надходження стислого повітря з розподільчого пристрою на ПН-600 був перекритий. Будь-яких ознак руйнування обладнання ПН-600 не було. Причиною настання нещасного випадку стало порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів: під час циклу тампонажу рукоятка фіксуючого пристрою кришки приймального отвору ПН-600 не була зафіксована. Особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці визнаний ОСОБА_1, який порушив п.4.2.6 «Інструкції оператора пневмонагнітача (ПН-600)», пункту 1 глави 5 розділу ІV «Правил безпеки у вугільних шахтах» (а.с. 22-28, 29-37).

Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 первинно встановлено діагноз: відкритий багато уламковий перелом нижньої щелепи праворуч у ментальному відділі зі зміщенням, забійна рана підборіддя праворуч, відкрита поєднана травма, струс головного мозку (забій головного мозку І ступеню, розтягнення м'язово-зв'язкового апарату нижнього відділу хребта. З приводу травми ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 29.06.2017 року по 07.07.2017 року в щелепно-лицьовому відділенні Покровської центральної районної лікарні, з 07.07.2017 року по 20.07.2017 року з у травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні, 23.08.2017 року по 04.09.2017 року з у неврологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні (а.с. 41, 44, 55).

За висновком МСЕК від 30.11.2017 року ОСОБА_1 первісно встановлено 50% втрати працездатності та ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва строком до 30.10.2018, рекомендоване медикаментозне лікування, протезування зубів, санаторно-курортне лікування при відсутності протипоказань (а.с. 60, 61).

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інвалідів Покровською МСЕК рекомендовано ОСОБА_1 постійне амбулаторне лікування у невролога, стаціонарне лікування за потребою, медичне лікування за наслідками трудового каліцтва, санаторно-курортне лікування за відсутності протипоказань, медичне спостереження у неврологічному відділенні постійно. ОСОБА_1 може працювати на поверхні без важкої фізичної праці, перебування на висоті, біля механізмів, що рухаються та обертаються (а.с. 62-67).

Постановою Покровського відділення УВД ФСС України в Донецькій області від 24 листопада 2017 року № 0527/7375/7573/9 ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 9304,10 грн. Постановою Покровського відділення УВД ФСС України в Донецькій області від 24 листопада 2017 року № 0527/7375/7573/10 ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату в сумі 3817,33 грн. (а.с. 68, 69).

Відповідно до положень статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 160 КЗпП України визначено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положенням статті 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 38 Гірничого закону України власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечувати безпеку гірничих робіт, охорону праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах; відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.

Таким чином, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із зміною Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період, таку шкоду позивачеві, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, на підставі статті 237-1 КЗпП України. Оскільки відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди, тому є підстави для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди з роботодавця.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суди першої інстанцій виходили з принципів розумності та справедливості, враховуючи фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, потребу останнього в медикаментозному лікуванні.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку про те, що працівник, якому заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі 6-481цс16 і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Виходячи із глибини моральних страждань, психологічного і фізичного стану позивача, врахувавши ступінь втрати працездатності, а також вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 19 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що нещасний випадок стався саме з вини позивача є необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не передбачено звільнення від відшкодування моральної шкоди при наявності вини потерпілого.

Проте заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норма матеріального права, яки не підлягають застосувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції послався на вимоги ст.1187 ЦК України, проте правовідносини, що виникли між сторонами випливають із трудових правовідносин, а ст. 1187 ЦК України регулює питання відшкодування шкоди заданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, рішення суду підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної частини рішення посилання суду на ст. 1187 Цивільного кодексу України, як підставу часткового задоволення позовних вимог.

В решті рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 382, ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» задовольнити частково .

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 червня 2018 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на ст. 1187 Цивільного кодексу України, як підставу часткового задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.О.Тимченко

Судді: О.В.Агєєв

В.С. Жданова

Повний текс судового рішення складений 15 серпня 2018 року

Головуючий: