Постанова № 75876548, 15.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/9993/17 Номер провадження 22-ц/775/1237/2018

Головуючий у 1 інстанції: Проні5н С.Г. Єдиний унікальний номер 243/9993/17

Суддя-доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1237/2018

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Жданової В.С., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 243/9993/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року (суддя Пронін С.Г.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовною заявою про застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 лютого 2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № 00009516, за яким позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу SEAT ALTEA XL 1,6 TDI шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців. Відповідач зобов'язався прийняти вказаний автомобіль і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 23 571, 59 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент у гривні 3 535,74 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року скасовано, в задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення договору нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину задоволено частково, встановлено нікчемність правочину - договору про фінансовий лізинг № 00009516 від 11 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2, застосовано наслідки нікчемного правочину та стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 авансовий платіж в розмірі 41 366, 58 грн. та судовий збір у розмірі 826,80 грн., а також стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 275,60 грн..

Для повернення позивача у первісний стан відповідач повинен повернути позивачу новий транспортний засіб типу SEAT ALTEA XL 1,6 TDI шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013.

Оскільки це зробити неможливо, то відповідач повинен відшкодувати вартість одержаного майна за цінами на момент відшкодування.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На момент укладення вказаного договору про фінансовий лізинг вартість транспортного засобу становила еквівалент у 23 571, 59 доларів США. ОСОБА_2 користувався вказаним автомобілем з лютого 2014 року по 18 липня 2016 року - до дати вилучення у нього об'єкту лізингу. За даний період вартість транспортного засобу значно знизилася у зв'язку з його експлуатацією відповідачем. Згідно звіту про оцінку зазначеного транспортного засобу від 01 серпня 2016 року ринкова вартість автомобіля SEAT ALTEA XL 1,6 TDI 2013 року виробництва становить 403 790 грн., що є еквівалентом 16 277, 59 доларів США (по курсу НБУ станом на 01 серпня 2016 року 1 долар США становить 24,8065 грн.).

Таким чином, за період користування відповідачем автомобілем, його вартість зменшилася на 7 294,00 доларів США (23 571, 59 - 16 277,59), що становить еквівалент в розмірі 189 811, 76 грн., за курсом НБУ 26,023 грн. станом на 03 липня 2017 року.

А отже, для того, щоб повернути позивача до первісного стану відповідач повинен відшкодувати вартість майна у розмірі 189 811, 76 грн., що станом на момент відшкодування становить еквівалент 7 294,00 доларів США. Тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 189 811, 76 грн. та судові витрати.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» грошові кошти у розмірі 189 811, 76 грн. та судовий збір у розмірі 2 847, 18 грн..

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення від 11 червня 2018 року, закрити провадження у справі та стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь судовий збір у розмірі 4 270, 77 грн.. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11.05.2017 року у справі № 243/7584/16-ц, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09.11.2017 року залишено без змін, застосовано наслідки нікчемного правочину та стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь авансовий платіж в розмірі 41 366, 58 грн., оскільки автомобіль SEAT ALTEA XL, реєстраційний номер НОМЕР_2 був повернутий 18.07.2016 року. Рішення Апеляційного суду Донецької області від 11.05.2017 р. у справі № 243/7584/16-ц вже виконано, таким чином у судовому порядку вже застосовано наслідки нікчемного правочину. Оскільки набрало законної сили рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у даній справі має бути закритим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. 15.01.2018 року він подавав до суду 1 інстанції заяву про закриття провадження у справі, але ця заява судом не розглядалась.

На підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. У даному випадку можливе повернення сторонами того, що вони отримали на виконання правочину і автомобіль вже був повернутий 18.07.2016 року представнику ТОВ «Порше Лізинг Україна». ТОВ «Порше Лізинг Україна» також користувалось коштами, сплаченими ним у сумі 41 366, 58 грн. з 11.02.2014 р. по лютий 2018 року. Правильність вже застосованих судом наслідків нікчемного правочину підтверджено судом касаційної інстанції у справі № 243/7584/16-ц, у рішенні якого вказано, що «До спірного правочину мають бути застосовані наслідки нікчемного правочину, тобто ОСОБА_2 має повернути отриманий за договором автомобіль, а ТОВ «Порше Лізинг Україна» отримані грошові кошти, що сплатив ОСОБА_2».

Всупереч ч.5 ст. 263 ЦПК України та пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд не обґрунтував, на яких правових підставах ґрунтується його позиція щодо неприйняття до уваги доводів відповідача.

Суд також не взяв до уваги, що зміст та форма Договору про фінансовий лізинг № 00009516 від 11.02.2014 р. визначалась саме позивачем, таким чином, саме через недотримання позивачем нотаріальної форми договору лізингу була встановлена його нікчемність.

Суд погодився з позицією позивача та розрахунками, наведеними ним у позові. У запереченні на позов він, відповідач, вказував, що на момент укладення Договору про фінансовий лізинг від 11.02.2014 р. вартість об'єкту лізингу становила еквівалент 23 571,59 доларів США, що складало 215 915, 76 грн., а відповідно до Звіту № 189 про оцінку транспортного засобу від 01.08.2016 р. вартість автомобіля становить 403 790,00 грн.. Таким чином, вартість автомобіля станом на 01.08.2016 р. порівняно з лютим 2014 р. збільшилась на 187 874, 24 грн., тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Суд не надав оцінки зазначеним обставинам та не навів мотиви їх відхилення, а приведені ним, відповідачем, обставини взагалі не відобразив у рішенні.

Недоречним є посилання позивача на ст. 533 ЦК України. Відповідно до ч.2 цієї статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тобто, вказана норма підлягає застосуванню, якщо сторони попередньо узгодили такі умови. У даному випадку мова йде не про виконання зобов'язання, а про застосування наслідків нікчемного правочину, тому ст. 533 ЦК України не підлягає застосуванню.

Суд взагалі не обґрунтував, якою нормою матеріального права він керувався, погоджуючись з розрахунками позивача щодо переведення вартості автомобіля з гривень у долари США, а потім, навпаки, з доларів США у гривню.

У якості доказу суд посилався на звіт про оцінку транспортного засобу від 01.08.2016 року та зазначив, що сторони його не оскаржували. Проте, до позовної заяви вищевказаний звіт не надавався взагалі, на адресу ОСОБА_2 звіт також не надходив. У судовому засіданні під час розгляду справи по суті, суд, ознайомлюючись з матеріалами справи, вказав, що такий звіт є в матеріалах справи. При цьому оригінали документів судом не витребувались і не досліджувались. Вказаний звіт був залучений представником позивача відповідно до клопотання про доручення до матеріалів справи від 10.01.2018 р., яке надійшло поштою до суду 17.01.2018 року. До клопотання не було додано доказів про надсилання копії звіту про оцінку транспортного засобу відповідачу ОСОБА_2, що є порушенням ч. 9 ст. 83 ЦПК України. Отже, в основу розрахунків суду щодо задоволення позовних вимог був покладений звіт про оцінку транспортного засобу від 01.08.2017 р., який суд взагалі не мав права брати до уваги. Крім того, у вказаному звіті невірно зазначені вихідні дані, які впливають на висновок - оцінку транспортного засобу. Так, у таблиці на стор. 4 Звіту у якості строку експлуатації зазначено 3,167 р.. Проте наведене не відповідає дійсним обставинам. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ 924617 видане 22.02.2014 року. Автомобіль ОСОБА_2 повернув відповідно до акту прийому-передачі 18.07.2016 року, таким чином, строк експлуатації складає 2 роки і майже 5 місяців, а не 3,167 р. Оскільки оцінювачем невірно зазначений строк експлуатації, то і вартість автомобіля визначена невірно. З вказаних підстав відповідач просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений. Клопотання представника ТОВ «Порше Лізинг Україна» ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Апеляційним судом м. Києва відхилене, оскільки вказаний представник діє на підставі довіреності, у той час, як представництво в судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року здійснюється виключно адвокатами (спір не є малозначним та провадження у даній справі розпочато після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Довіреності чи ордера на підтвердження повноважень, як адвоката, ОСОБА_3 не надав.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2014 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір №00009516 про фінансовий лізинг, згідно з яким позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу SEAT ALTEA XL 1.6 TDI шасі НОМЕР_5, двигун НОМЕР_6, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення авансового, адміністративного та реєстраційного платежів, а також першого лізингового платежу з подальшими щомісячними платежами до повного виконання умов договору.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року у справі № 243/7584/16-ц позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором фінансового лізингу №00009516 від 11.02.2014 року, а саме: основну суму заборгованості - 171018,67 грн., плату за користування об'єктом лізингу - 120279,69 грн., збитки в розмірі 225158,01 грн., а також судові витрати в розмірі 8517,24 грн., а всього 524973,61 грн., в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2017 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про встановлення договору нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину задоволено частково. Встановлено нікчемність правочину - договору про фінансовий лізинг №00009516 від 11 лютого 2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2. Застосовано наслідки нікчемного правочину та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 авансовий платіж в розмірі 41 366,58 грн.. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 826,80 грн. та в дохід держави судовий збір в розмірі 275,60 грн..

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» відхилено. Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі від 18.07.2016 року ОСОБА_2 передав ТОВ «Порше Лізинг Україна» легковий автомобіль марки SEAT, модель - ALTEA XL, шасі НОМЕР_4, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який він отримав за договором про фінансовий лізинг №00009516 від 11 лютого 2014 року. Також встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до рахунку - фактури №00026055 від 11 лютого 2014 року оплатив авансовий, адміністративний та реєстраційний платежі, а також перший лізинговий платіж за отриманий автомобіль на суму 41 366,58 грн.. Встановивши нікчемність договору про фінансовий лізинг апеляційний суд застосував наслідки нікчемного правочину та стягнув з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти в сумі 41 366,58 грн., прийнявши до уваги, що автомобіль вже повернутий позивачеві за актом від 18 липня 2016 року.

У даній справі ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило застосувати наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що автомобіль повернутий після користування ним відповідачем в період з моменту отримання - з лютого 2014 року до дати повернення - по липень 2016 року, тому вартість транспортного засобу знизилась у зв'язку із його експлуатацією, у той час, як на думку позивача, для повернення сторін у первісний стан відповідач повинен повернути позивачу новий транспортний засіб та, привівши розрахунки, позивач просив стягнути з відповідача різницю між вартістю нового автомобіля на момент укладення договору про фінансовий лізинг та вартістю автомобіля на момент його повернення у розмірі 189 811, 76 грн..

Згідно з частиною 3 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У даній справі предмет позову інший, тому підстави для закриття провадження у справі, як про це просить відповідач у апеляційній скарзі, відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» та стягуючи на його користь з відповідача грошові кошти у розмірі 189 811, 76 грн. та судовий збір у розмірі 2 847, 18 грн. суд виходив із того, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року встановлено нікчемність правочину - договору про фінансовий лізинг №00009516 від 11 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2, застосовано наслідки нікчемного правочину та стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 авансовий платіж в розмірі 41 366,58 грн., а оскільки ОСОБА_2 користувався автомобілем з лютого 2014 року по 18 липня 2016 року, та за даний період вартість транспортного засобу значно знизилася у зв'язку з його експлуатацією відповідачем, тому суд прийшов до висновку, що для того, щоб повернути позивача до первісного стану відповідач повинен відшкодувати вартість майна, що відповідно до звіту про оцінку зазначеного транспортного засобу, що сторонами не оспорювалось, становить 189 811,76 грн..

При цьому суд послався на ч.1 ст. 216 ЦК України, якою врегульовані правові наслідки недійсності правочину.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вказаною нормою закону передбачено відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування лише у разі неможливості повернення в натурі всього, що кожна із сторін одержала на виконання недійсного правочину.

У даному випадку такої неможливості не встановлено, навпаки, автомобіль повернуто позивачу ще до встановлення судом нікчемності правочину, що підтверджено актом від 18 липня 2016 року.

Оскільки закон зобов'язує сторін недійсного правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину та таке повернення вже відбулось, підстав для стягнення з відповідача різниці між вартістю нового автомобіля та вартістю автомобіля на час його повернення немає.

Обґрунтованими є доводи відповідача про те, що нікчемність договору лізингу встановлена через недотримання нотаріальної форми посвідчення договору лізингу, у чому відсутня його вина, а також про те, що позивач також користувався його коштами в сумі 41 366,58 грн. з моменту їх отримання до моменту повернення.

Колегія суддів також погоджується із доводами апеляційної скарги щодо порушення судом вимог процесуального права в частині прийняття доказу - звіту №189 про оцінку транспортного засобу від 01 серпня 2016 року. З матеріалів справи вбачається, що звіт чи його копія не був доданий до позовної заяви, відповідно не був направлений відповідачу разом із копією позовної заяви.

Копія звіту була долучена до матеріалів справи за клопотанням представника позивача, надісланим поштовим відправленням, отриманим судом 17.01.2018 року, при цьому підтвердження надсилання копії вказаного доказу відповідачу відсутнє (а.с.69-84).

Згідно з ч.9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів про те, що у відповідача є копія звіту у справі немає, обсяг цього письмового доказу не є надмірним, він поданий не в електронній формі та не є публічно доступним, тому за відсутності доказів надсилання копії звіту відповідачеві суд не повинен був брати до уваги вказаний доказ.

Фактично із звіту №189 про оцінку транспортного засобу вбачається, що ринкова вартість автомобіля на дату оцінки становить 403 790 грн., втрата товарної вартості - 0 грн., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу - 7 500 грн., тобто ним не встановлено пошкодження автомобіля чи зниження його вартості внаслідок неправомірних дій відповідача.

Сума 189 811,76 грн. обчислена позивачем шляхом переведення вартості автомобіля у гривні на долари США станом на час передачі його відповідачу та станом на час отримання автомобіля від відповідача та із доларів на гривню, з урахуванням коливання іноземної валюти, з чим погодився суд без посилання на норму закону, якою передбачено саме такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину.

З урахуванням викладеного суд висновок суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з відповідача коштів у розмірі 189 811, 76 грн. не відповідає встановленим у справі фактичним обставинам та вимогам матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову через його недоведеність.

Згідно з пунктами 2,3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору 4 279, 77 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень сімдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.С. Жданова

О.О. Тимченко

Повне судове рішення складено 15 серпня 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова