Рішення № 75875926, 10.07.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/2124/17

Провадження № 2/200/744/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» липня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді: Женеску Е.В.,

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на період навчання, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_4 є її матір’ю, ОСОБА_5 – батьком. Шлюб між її батьками розірвано рішенням суду від 07.10.2013 року. Позивач є студентом 3-го курсу Будівельного факультету ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», вона постійно проживає з матір’ю ОСОБА_4 Мати працює в ПП «Фортуна» на посаді головного бухгалтера та отримує заробітну плату у розмірі 3200 грн., на її утриманні корім позивача, знаходиться її молодший брат ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заробітна плата матері менша ніж прожитковий мінімум і явно недостатня для того, щоб утримувати двох дітей. Відповідач ухиляється від виконання обов’язків з утримання дітей, ніякі кошти не виділяє, матеріальних витрат не несе, у додаткових витратах на дітей ніякої участі не приймає.

З огляду на зазначене, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.04.2018 року позивач просить суд стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, починаючи від дня пред’явлення позову до досягнення дитиною двадцяти трьох років, тобто до 09.04.2020 року, у розмірі 25% від всіх видів доходів (заробітку) ОСОБА_5, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 13 квітня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на період навчання, призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

Відповідач надав письомві заперечення на позовну заяву (а.с. 30-32), в яких зазначив, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачу, оскільки розмір його заробітної плати складає в середньому 2416 грн. Крім доньки світлани, він також має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого з нього стягуються аліменти на підставі рішення суду від 19.04.2017 року. Також він є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. Місце його роботи – м. Дніпро не співпадає з місцем фактичного проживання – с. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області, в зв’язку з чим він змушений щоденно користуватися громадським транспортом, щоб добратися до роботи. Вартість квитка лише в одному напрямку складає 36 грн., не враховуючи переїзду маршрутним таксі по самому місту. До того ж він має дерматологічне захворювання «псоріаз», в зв’язку з чим перебуває на обліку і потребує постійного обстеження та лікування, на що ним також витрачаються кошти. Складне матеріальне становище призвело до того, що відповідач був змушений взяти кредит у розмірі 25000 грн., який повинен повертати у терміни, визначені банківською установою. Крім того, після розлучення з матір’ю позивача він подарував дружині, позивачу та сину ОСОБА_8 належну йому квартиру, та у користуванні позивача та її матері залишився транспортний засіб Honda CRV, який також був придбаний в період шлюбу. На теперішній час він залишився без житла, перебуває у складному матеріальному становищі, його син ОСОБА_9 не має таких матеріальних благ, які він створив позивачу, що становить його у нерівні умови та призводить до надання переваги доньці світлані та сину ОСОБА_8, що є порушенням сімейного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав пояснення на заперечення відповідача (а.с. 46-48), в яких зазначив, що той факт, що відповідач є батьком трьох дітей, не позбавляє його обов’язків по утриманню будь-якого з них. Проживання в іншому місці, ніж за адресою реєстрації, не є необхідним та не може слугувати підставою для позбавлення дитини права на утримання або зменшення розміру аліментів від батька. Відповідачем не надано документів на підтвердження розміру витрат, пов’язаних з лікуванням, сама по собі довідка не є документом, що підтверджує непрацездатність відповідача. Згідно виписки з банку, кредитні ресурси відповідач витрачає не на користь сім’ї, та всього витрати відповідача свідчать про те, що його доходи є більшими ніж доходи матері позивача. Зазначає також, що квартира, про яку вказує відповідач у своїх запереченнях, була придбана в кредит, та поручителем за кредитним договором виступала ОСОБА_4 ОСОБА_4 допомагав погасити кредит батько ОСОБА_4 У жовтні 2013 року батько ОСОБА_4 домовився з відповідачем, що останній переоформить свою частку квартири на ОСОБА_4 та її дітей, після чого отримає від батька 20 тисяч доларів США. Відповідач отримав ці гроші та поклав їх на депозитні рахунки в банках. Автомобіль Honda CRV був придбаний батьком ОСОБА_4 за власні кошти та оформлений на його дочку. Піля розлучення у відповідача залишились автомобілі ОСОБА_2 та Фіат скорпіо та капітальний гараж. Отже, таким чином, ОСОБА_4 оформили поділ спільного майна подружжя.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях на заперечення відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позовну заяву.

Третя особа позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Вислухавши сторони та третю особу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народилась 09 квітня 1997 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6). Батьком дитини зазначений ОСОБА_5, матір’ю – ОСОБА_4.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2013 року у справі № 200/11181/13-ц шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 7).

ОСОБА_1 є студентом Будівельного факультету ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», що підтверджується довідкою № 162 від 30 січня 2017 року, виданою деканом будівельного факультету, та довідками про доходи від 31.08.2017 року (а.с. 8, 81, 82, 83, 84).

Згідно довідки про склад сім’ї ОСОБА_1 проживає разом зі своєю матір’ю ОСОБА_4 та братом ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою ж/м Тополя-2АДРЕСА_1 (а.с. 9).

ОСОБА_4 працює в ПП «Фортуна» та її заробітна плата з урахуванням утримань становить 24737 грн., що підтверджується довідкою з місця роботи.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Положеннями статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ що батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, яка є донькою відповідача та третьої особи, досягла 18-річного віку та продовжує навчання та потребує у зв’язку з цим матеріальної допомоги.

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено та не доведено позивачем належними та достатніми доказами, що відповідач має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує за рішенням суду аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, крім того, на утриманні відповідача є неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 33).

З наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_5 вбачається, що розмір заробітку останнього складає за 2017 рік від 3408,35 грн. до 4088,48 грн., в 2018 році – 4300,00 грн.

Як вбачається з інформації ПАТ «Укрсоцбанк» від 04.05.2018 року, наданої на виконання ухвали суду, відкритих депозитних рахунків відповідача у вказаній банківській установі на даний час немає.

За інформацією ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.06.2018 року, відкритих депозитних рахунків відповідача у вказаній банківській установі станом на 19.05.2018 року немає.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи; роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що з’ясований у судовому засіданні матеріальний стан відповідача не дає йому об’єктивної можливості надавати допомогу позивачу на період навчання, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в зв’язку з їх необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на період навчання – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску