Постанова № 75871934, 14.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/42/18 Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження та проголошене об 11 годині 16 хвилин рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року, повний текст якого складено 21 березня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) про:

- визнання протиправним і скасування викладене у формі листів за вих. №4243/6-16 від 23.05.2016 року, №7333/6-16 від 30.08.2016 року, №8865/6-16 від 31.10.2016 року, №1156/6-17 від 23.01.2017 року, №7255/6-17 від 21.08.2017 року рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Скибинської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області;

- зобов'язання Відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Скибинської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Скибинської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області;

- зобов'язано Відповідача повторно розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га у власність Позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Скибинської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а Позивачем надано разом із заявою всі необхідні документи, у Відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, суд підкреслив, що позов було подано у межах встановленого строку звернення до суду.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилається на неврахування судом обставин, що до клопотання Позивачем не було додано графічних матеріалів із зазначенням зображення земельної ділянки, а тому відповідь про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою надана у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, зазначив на залишення поза увагою суду відмінне від бажаного цільове призначення земельної ділянки, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої просить Позивач.

Після усунення визначених в ухвалі від 14.05.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року призначено справу у порядку письмового провадження на 14.08.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаської області із заявою від 20.04.2016 року №6895/0/5-5-СГ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Скибинської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с. 18). До заяви Позивачем було додано: копію паспорта (а.с. 19); копію ідентифікаційного номера (а.с. 20); копію нотаріально засвідченої згоди ПП «Жашків-Arpo» на вилучення земельної ділянки (а.с. 21); довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с. 22); довідку відділу Держгеокадастру у Жашківському районі від 29.02.2016 року №19-28-0.3-162/15-16 про те що не скористалася своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 23); письмову згоду Скибинської сільської ради від 18.02.2016 року №15/02-19 про передачу у власність земельної ділянки (а.с. 24).

Листом №4243/6-16 від 23.05.2016 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомило Позивача, що для вирішення порушеного питання необхідно надати документи ПП «Жашків-Aгpo» на право користування земельною ділянкою.

03.06.2016 року ОСОБА_2 разом із своєю заявою надала Відповідачу копію договору оренди земельної ділянки ПП «Жашків-Aгpo» від 18.12.2007 (а.с. 29-33).

Листом №5917/6-16 від 12.07.2016 року Відповідач повідомив, що поданий договір не містить невід'ємних частин, а саме кадастрового плану земельної ділянки (а.с. 13).

Як встановлено судом першої інстанції, 28.07.2016 року Позивач згідно із заявою від 25.07.2016 року надав Відповідачу копії кадастрових планів земельних ділянок та втретє просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 28, 34-38).

Листом №7333/6-16 від 30.08.2016 року Відповідач повідомив Позивача, що копії кадастрових планів, поданих на розгляд, не відповідають договору оренди ПП «Жашків-Агро», що унеможливлює вирішення порушеного питання (а.с. 14).

За наслідками розгляду поданої четвертої заяви Позивача від 28.09.2016 року (а.с. 27) Відповідач листом від 31.10.2016 року №8865/6-16 (а.с. 15) повідомив, що листом від 30.08.2016 року вже повідомлено про неможливість позитивного вирішення питання, оскільки копії кадастрових планів, поданих на розгляд до Головного управління, не відповідають договору оренди ПП «Жашків-Aгpo», а саме кадастровий план з кадастровим номером 7120981000:02:001:0136 відповідно даних державного земельного кадастру відповідає земельній ділянці площею 0,1784 га, а не 102,9800 га (як зазначено у кадастровому плані) та різниться місце розташування земельної ділянки, що унеможливлює вирішення порушеного питання.

29.11.2016 року Позивач вп'яте звернувся до Відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 26), за наслідками розгляду якої листом №1156/6-17 від 23.01.2017 року отримав відповідь, в якій зазначено, що з поданих документів неможливо встановити перебування даної земельної ділянки в оренді ПП «Жашків-Агро». Також зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру підставою для державної реєстрації земельної ділянки площею 2,00 га в адмінмежах Скибинської сільської ради є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання.

За наслідками подання шостої заяви від 20.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення в адмінмежах Сцибинської сільської ради Жашківського району Черкаської області (а.с. 25) Відповідач листом №7255/6-17 від 21.08.2017 повідомив, що подана заява не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, що унеможливлює вирішення порушеного питання (а.с. 17).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 116, 118, 121, 122, 123 Земельного кодексу України, прийшов до висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнята без достатніх на те правових підстав, а тому підлягає визнанню протиправною із зобов'язанням Відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписи пп. 31 п. 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Крім того, за правилами пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Черкаській області належить питання надання дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поза межами населеного пункту.

При цьому згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17.

Разом з тим, всупереч наведеним вимогам, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області просило ОСОБА_2 надати документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою ПП «Жашків-Агро», щоразу збільшуючи їх перелік та обсяг (листи від 23.05.2016 року, від 12.07.2016 року, від 30.08.2016 року). У подальшому Відповідач зазначив про невідповідність кадастрового плану земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої бажає отримати Позивач (лист від 31.10.2016 року). Згодом підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було визначено перебування земельної ділянки у користування ПП «Жашків-Агро» та необхідності здійснення її поділу та об'єднання (лист від 23.01.2017 року).

При цьому, як було зазначено раніше, кожного разу Позивач надавав запитувані Відповідачем додаткові документи, у той час як подання жодного з них ч. 6 ст. 118 ЗК України не передбачено.

Крім того, у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Як зазначив Верховний Суд у рішенні від 11.04.2018 року у справі №806/2208/16, для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Як вже було зазначено вище, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333.

Відповідно до п. 8 вказаного Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 згаданого Положення начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Наведений висновок викладений у вже згаданій вище постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17.

Вшосте за наслідками розгляду чергової заяви Позивача щодо однієї й тієї ж земельної ділянки Відповідач зазначив про неможливість її розгляду у зв'язку з тим, що остання не відповідає вимогам ст. 118 ЗК України. При цьому в чому саме полягає невідповідність такої заяви вимогам згаданої статті Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, всупереч ч. 7 ст. 118 ЗК України, взагалі не зазначило.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що надані Позивачем до попередніх заяв графічні матеріали дозволяють встановити розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місяця розташування об'єкта. Наведеним спростовується посилання Апелянта на ненадання ОСОБА_5 графічних матеріалів до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Викладене, як вірно зазначив суд першої інстанції, безумовно свідчить про відсутність у Відповідача правових підстав для відмови Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Посилання Апелянта на відмінне цільове призначення земельної ділянки, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої просить Позивач, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, судова колегія оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, як було встановлено раніше, жодного разу Відповідач не зазначав на вказану підставу як на підставу для відмови Позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим відповідні доводи Апелянта в якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції колегію суддів відхиляються. Крім того, про вказані обставини ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не зазначало й під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, судовою колегією враховується, згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», у той час як ОСОБА_5 бажає отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, Відповідачем не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, за правилами ч. 3 вказаної статті ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) віднесені у секцію «А» підсекцію 1, яка, у свою чергу, охоплює як землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підрозділ 01.01) та і для ведення особистого селянського господарства (підрозділ 01.03).

Отже, віднесення земельної ділянки до різного виду цільового призначення у межах одного підрозділу підсекції Класифікатору не позбавляє таку земельну ділянку статусу землі сільськогосподарського призначення, право на отримання якої у власність гарантовано кожному громадянину.

Надаючи оцінку висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача вчинити дії, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Як було зазначено раніше, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

У матеріалах справи не містяться докази, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної вище позиції суду, з урахуванням чого судова колегія вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_2, є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Позивача.

Аналогічний висновок щодо тотожних правовідносин містяться у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №814/1755/17.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено « 14» серпня 2018 року.