Постанова № 75871604, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 910/2044/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.08.2018 року

розглянувши апеляційні скарги розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" та Державного підприємства "Центр оцінки та інформації"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року (повний текст підписано 15.06.2018 року) у справі №910/2044/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України"

до Державного підприємства "Центр оцінки та інформації"

про стягнення 761 663,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Державне підприємство "Центр оцінки та інформації" не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 28 567,00 грн., пені в розмірі 21 456,09 грн., інфляційних витрат у розмірі 26 512 грн. та 3% річних у розмірі 5 522,75 грн.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення в цій частині є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення даної справи, а тому оскаржуване рішення в даній частині підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що у нього не настав термін оплати вартості виконаних робіт, оскільки, позивачем в порушення пункту 3.2 Договору рахунки-фактури на оплату не виставлялися.

Також, апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що судом було не залучено до розгляду справи в якості третьої особи Державного підприємства "Українська правова інформація", що є грубим порушенням норм статті 50 ГПК України, яке в свою чергу вплинуло на об'єктивність розгляду даної справи та невідповідність заявлених позивачем позовних вимог, які вподальшому були безпідставно задоволені частково.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 16.07.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 08.08.2018 року за участю представників сторін.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 в частині відмови в задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, оскільки при його ухваленні судом були неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Апелянт зазначає, що передбачений умовами Договору, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, відсоток за користування чужими грошовими коштами, не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, тобто не є штрафною санкцію, а одним із способів виконання зобов'язання, в той час, як пеня - це вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, та є штрафною санкцією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 16.07.2018 року передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду : головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 року поновлено Державному підприємству "Державне видавництво "Преса України" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/2044/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі №910/2044/18, об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" з апеляційною скаргою Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 та розгляд справи № 910/2044/18 призначено на 08.08.2018 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 27.07.2018 року відзивом зазначає, що ДП «Преса України» були виставлені рахунки на оплату послуг ДП «Українська правова інформація» (факт виставлення рахунків також підтверджується як копіями довіреностей так і фактом оплати таких рахунків), з урахуванням положень Додаткової угоди № 1 до Договору, обов'язок щодо повторного виставлення рахунків у ДП «Преса України» відсутній.

Відповідач, згідно з поданим до суду 02.08.2018 року відзивом, не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в даній частині таким, що прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідач, згідно з поданим до суду 08.08.2018 року клопотанням, просить апеляційний суд зупинити провадження у справі №910/2044/18 до набрання законної сили судовим рішенням по справі 910/4261/18.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Додаткова угода до договору Відповідачем була укладена під впливом помилки, останній звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до державного підприємства «Українська правова інформація» та державного видавництва «Преса України» Державного управління справами про визнання Додаткової угоди недійсною.

Відповідач вважає, що у разі задоволення апеляційної скарги державного підприємства «Центр оцінки та інформації» про скасування рішенням Господарського суду м Києва від 24.05.2018 по справі № 910/4261/18 та визнання недійсною Додаткової угоди № 1 про заміну сторони в Договорі про надання послуг з виготовлення видання «Бюлетень Міністерства юстиції України» від 29 липня 2016 року № 29/01/07/2016 будуть відсутні правові підстави для стягнення з державного підприємства «Центр оцінки та інформації» заборгованості за Договором, оскільки, в такому разі стороною договору буде державне підприємство «Українська правова інформація».

Наведені клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Провадження у справі № 910/2044/18 здійснюється за позовною заявою ДП «Преса України», у якій останній просить стягнути суму заборгованості разом із нарахованими штрафними санкціями по Договору від 29.07.2016 року № 29/01/07/2016, при цьому обґрунтовує свої позовні вимоги доказами, які додані до позовної заяви.

Тобто, при вирішені даної справи суд мав встановити чи дійсно існує дана заборгованість по Договору, чи подані ДП «Преса України» докази дозволяють встановити даний факт, а також обґрунтованість нарахованих штрафних санкцій.

В той же час, предметом судового розгляду у справі № 910/4261/18 є встановлення дійсності Додаткової угоди № 1 до Договору на підставі якої відбулась заміна сторони у зобов'язанні, а не встановлення та виявлення обставин, підстав та фактів щодо існування заборгованості по Договору.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що розгляд справи № 910/4261/18 жодним чином не впливає на розгляд справи № 910/2044/18, оскільки визнання або не визнання Додаткової угоди № 1 до Договору недійсною жодним чином не вплине на встановлення факту наявності або відсутності заборгованості по даному Договору.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

29.07.2016 року між Державним підприємством "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (виконавець) та Державним підприємством "Українська правова інформація" (замовник) було укладено договір про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" №29/01/07/2016 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню видання "Бюлетень Міністерства юстиції України". Тираж, характеристики продукції, що виготовляються, та вартість робіт вказуються у відповідному додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору виконавець приступає до виконання робіт після надання замовником листа-заявки на відповідне на відповідне замовлення. У листі-заявці - "замовленні" замовник вказує технічні параметри видання "Бюлетень Міністерства юстиції України", вид, дату виходу видання і дату доставки на ДП "Преса" тиражу. У випадку зміни тиражу (кількості), технології виробництва або характеристик замовленої продукції, сторони підписують відповідні додаткові угоди.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що передача виконавцем готового видання "Бюлетень Міністерства юстиції України", здійснюється уповноваженому представнику замовника, що має видану замовником довіреність на право отримання виготовленого тиражу видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" на підставі видаткової накладної. Кількість переданих по накладних видань "Бюлетень Міністерства юстиції України", повинна відповідати кількості видань "Бюлетень Міністерства юстиції України", вказаних у замовленні на тираж.

Вивіз тиражу видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" проводиться виконавцем власними силами та за свій рахунок протягом 1 робочого дня з дня закінчення виконання робіт по його виготовленню (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.2 Договору виконані роботи приймаються повноважним представником замовника після повного виконання робіт (або поетапно кожної окремої партії продукції) та оформлюються Актами прийому-передачі виконаних робіт. Протягом 3 днів з дня отримання видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" замовник зобов'язаний перевірити якість виконаних робіт. Якщо у зазначений строк замовник не заявляє жодних претензій, продукція вважається виготовленою належним чином без недоліків та дефектів.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення основної заборгованості за Договором про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" №29/01/07/2016 у розмірі 28 675,00 грн., пені у розмірі 22 136,22 грн., 678 816,87 грн. 1% за користування чужими коштами, 26 512,93 грн. інфляційних втрат та 5 522,75 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались умови договору №29/01/07/2016 від 29.07.2016 року про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" в частині оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 28 675,00 грн основної заборгованості, 22 136,22 грн пені, 678 816,87 грн 1% за користування чужими коштами, 26 512,93 грн інфляційних втрат та 5 522,75 грн 3% річних.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

За правовою природою Договір №29/01/07/2016 від 29.07.2016 є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору складається з суми вартості робіт виконавця по кожному замовленню замовника, однак, не може перевищувати суму в розмірі 800000,00 грн. Вартість робіт відображається у Додатку №2 - "Порядок складання калькуляції виготовлення видання".

Згідно з п. 3.2 Договору замовник зобов'язується повністю оплатити вартість робіт виконавця згідно виставлених рахунків-факту, протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з 11.10.2016 року по 13.12.2017 року позивачем (виконавцем) виконано роботи (виготовлено та передано замовнику обумовлену договором продукцію) на загальну суму 435 463,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №4542 від 11.10.2016 року на суму 35 821,50 грн., видатковою накладною №4972 від 03.11.2016 року на суму 29 419,50 грн., видатковою накладною №5724 від 07.12.2016 року на суму 29 419,50 грн., видатковою накладною №87 від 10.01.2017 року на суму 32 542,50 грн., видатковою накладною №350 від 02.02.2017 року на суму 32 317,50 грн., видатковою накладною №868 від 06.06.2017 року на суму 35 098,00 грн., видатковою накладною №1281 від 04.04.2017 року на суму 29 954,40 грн., видатковою накладною №1772 від 03.05.2017 року на суму 30 102,00 грн., видатковою накладною №2293 від 06.06.2017 року на суму 30 603,70 грн., видатковою накладною №2810 від 06.07.2017 року на суму 31 105,40 грн., видатковою накладною №3209 від 03.08.2017 року на суму 30 221,85 грн., видатковою накладною №3862 від 12.09.2017 року на суму 29 686,95 грн., видатковою накладною №4933 від 08.11.2017 року на суму 28 961,75 грн., видатковою накладною №5719 від 13.12.2017 року на суму 30 108,75 грн., а також відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт.

Також, у справі наявні рахунки на оплату виконаних робіт на вказану суму, а саме: № 4382 від 05.10.2016 року на суму 35 821,50 грн., № 4851 від 01.11.2016 року на суму 29 419,50 грн., № 5501 від 01.12.2016 року на суму 29 419,50 грн., № 70 від 04.01.2017 року на суму 32 642,50 грн., № 286 від 31.01.2017 року на суму 32 317,50 грн., № 884 від 02.03.2017 року на суму 35 098,00 грн., № 1166 від 29.03.2017 року на суму 29 954,40 грн., № 1603 від 27.04.2017 року на суму 30 102,00 грн., № 2229 від 01.06.2017 року на суму 30 603,70 грн., № 2497 від 30.06.2017 року на суму 31 105,40 грн., № 3031 від 28.07.2017 року на суму 30 221,85 грн., № 3460 від 01.09.2017 року на суму 29 686,95 грн., № 4635 від 01.11.2017 року на суму 28 961,75 грн., № 5355 від 08.12.2017 року на суму 30 108,75 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, вартість виконаних робіт за вказаний період була сплачена замовником в повному обсязі. Проте, оплати здійснювалися з порушенням встановленого умовами Договору строку.

Так, рахунки від 05.10.2016 року №4382, від 01.11.2016 року №4851, від 01.12.2016 року №5501, від 04.01.2017 року №701, та частково рахунок-фактура від 31.01.2017 року №286 - оплачено 27.09.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2017 року №15995; частково рахунок-фактура від 31.01.2017 року №286, рахунки-фактури від 02.03.2017 року №884, від 29.03.2017 року №1166, частково рахунок-фактура від 27.04.2017 року №1603 - оплачено 06.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 06.10.2017 року №16036; частково рахунок-фактура від 27.04.2017 року №1603, рахунок-фактура від 01.06.2017 року №2229, частково рахунок-фактура від 30.06.2017 року №2497 - оплачено 10.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2017 року №1060; частково рахунок-фактура від 30.06.2017 року №2497, рахунки-фактури від 28.07.2017 року №3031, від 01.09.2017 року №3460 - сплачено 26.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2017 року №16073; рахунок-фактура від 01.11.2017 року №4635 оплачено 28.12.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 року №1230.

В подальшому, 29.12.2017 року між Державним підприємством "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (виконавець), Державним підприємством "Українська правова інформація" (первісний замовник) та Державним підприємством "Центр оцінки та інформації" (новий замовник) підписано Додаткову угоду №1 про заміну сторони в Договорі про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" від 29.07.2016 №29/01/07/2016.

Відповідно до п. 1 вказаної Додаткової угоди сторони домовилися замінити одну із сторін Договору про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" від 29.07.2016 №29/01/07/2016, укладеного між виконавцем та первісним замовником, а саме: передати новому замовнику усі права та обов'язки первісного замовника за договором.

Згідно з п.2 Додаткової угоди після підписання сторонами цієї Додаткової угоди новий замовник стає стороною договору про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" від 29.07.2016 №29/01/07/2016 і є повним правонаступником первісного замовника відносно його прав та обов'язків за даним Договором.

В п.п. 4, 5 Додаткової угоди сторони погодили, що зобов'язання по Договору, які виникли до підписання даної додаткової угоди, переходять до нового замовника з моменту її підписання. Після підписання даної додаткової угоди подальше прийняття та виконання заявок на друк та доставку видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" буде здійснюватися виконавцем від нового замовника на умовах, визначених Договором.

Таким чином, враховуючи підписання сторонами Додаткової угоди №1 про заміну сторони в Договорі про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" від 29.07.2016 року №29/01/07/2016, з 29.07.2016 року відповідач - Державне підприємство "Центр оцінки та інформації" набув статус замовника за Договором від 29.07.2016 №29/01/07/2016 та, з огляду на зміст Додаткової угоди, є повним правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Українська правова інформація" у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, після укладення Додаткової угоди Державним підприємством "Державне видавництво "Преса України" на замовлення відповідача виконало роботи за Договором на суму 28 675,00 грн. (рахунок на оплату № 5613 від 27.12.2017 року).

Проте, відповідачем виконані позивачем роботи оплачені не були, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 28 675,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доводів відповідача, що станом на момент розгляду справи строк виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт не настав, оскільки рахунки на оплату відповідачем не виставлялись, судом відхиляються, так як з наявного у справі листування вбачається, що замовником факт несвоєчасності здійснення оплати визнавався неодноразово. Жодних застережень стосовно неотримання рахунків на оплату робіт замовник у своїх листах не наводив.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" №29/01/07/2016 у розмірі 28 675,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 22 136,22 грн. пені, 678 816,87 грн. 1% за користування чужими коштами, 26 512,93 грн. інфляційних втрат та 5 522,75 грн. 3% річних, нарахованих в тому числі за прострочення оплати робіт, виконаних до укладення Додаткової угоди.

Як встановлено судом, оплати за виконані роботи здійснювались замовником із порушенням встановленого Договором строку, а тому дії замовника є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Договору за прострочення термінів оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання замовником грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку пені, нарахованої за прострочення сплати рахунків №286 від 31.01.2017 року та №884 від 02.03.2017 року, позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 21 456,09 грн. за загальний період прострочення з 02.03.2017 року по 19.02.2017 року.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій. Однак, наявності обставин, які в розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України можуть бути підставами для зменшення розміру неустойки, позивачем не наведено, а тому у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції правомірно відмовлено відмовлено.

Щодо стягнення з відповідача 1% за користування чужими коштами у розмірі 678 816,87 грн., суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1.1 Договору (на який позивач посилається в обґрунтування вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами) визначено, що у разі прострочення замовником строків платежів, встановлених цим Договором, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому відсоток за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Однак, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, є пеня.

Тобто, за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 5.1.1 Договору за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14.

За таких обставин, враховуючи, що судами стягнуто з відповідача суму пені у розмірі 21 456,09 грн. на підставі п. 5.1 Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1% за користування чужими коштами у розмірі 678 816,87 грн. (які, як вказано вище, за своїм змістом також є вимогами про стягнення пені) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи несвоєчасність здійснення замовником розрахунків за Договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 26512,93 грн. та 3% річних у розмірі 5 522,75 грн., нарахованих по 26.01.2018, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене позовні вимоги Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" є частково обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором про надання послуг з виготовлення видання "Бюлетень Міністерства юстиції України" №29/01/07/2016 у розмірі 28 675,00 грн., пені у розмірі 21 456,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 26 512,93 грн. та 3% річних у розмірі 5 522,75 грн.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" та Державного підприємства "Центр оцінки та інформації", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" та Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" та Державного підприємства "Центр оцінки та інформації".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр оцінки та інформації" на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 - залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року у справі № 910/2044/18 - залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/2044/18 повернути до суду першої інстанції.

5. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала