Постанова № 75871505, 14.08.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018р. справа № 905/688/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Без виклику сторін розглянув письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область на рішення господарського судуДонецької областівід12.06.2018 року (повний текст складено та підписано 12.06.2018 року у м. Харкові)у справі№ 905/688/18 (суддя Левшина Г.В.)за первісним позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька областьдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м.Слов’янськ, Донецька областьпро за зустрічним позовом до відповідача про стягнення пені у сумі 2 086,76 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м.Слов’янськ, Донецька область Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область стягнення інфляційних у сумі 2 193, 96 грн., 3 % річних у сумі 219,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.04.2018р. позивач за первісним позовом, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення пені у сумі 2 086,76 грн. (а.с. 3-8).

Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 12.04.2018 року розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1).

15.05.2018р. відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м.Слов’янськ, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область про стягнення інфляційних у сумі 2 193, 96 грн., 3 % річних у сумі 219,57 грн. (а.с. 80-84).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2018р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/688/18 зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення інфляційних у сумі 2 193, 96 грн., 3 % річних у сумі 219,57 грн. (а.с. 120).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2018р. у даній справі первісний позов задоволений частково та зустрічний позов задоволено частково (а.с.163-167).

За первісним позовом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м.Слов’янськ, Донецька область на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область пеню в сумі 1700,79 грн., судовий збір в сумі 1435,93 грн. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення за первісним позовом місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений факт прийняття товару від відповідача, відповідно до дат, які зазначені у первинних документах, а саме у видаткових накладних, які міститься в матеріалах справи, також встановлений факт несвоєчасної поставки товару у встановлені договором терміни, а відтак вимога щодо часткового задоволення вимог щодо пені є обґрунтованою та документально підтвердженою.

Що стосується розміру пені, то за висновками суду, позивачем при нарахуванні пені за несвоєчасно поставлену продукцію, яка виникла за видатковими накладними №232 від 01.12.2016р. та №235 від 14.12.2017р., було невірно зазначено період нарахування пені, у зв’язку з неправильно зазначеними датами, коли відбулося прострочення з поставки товару, тому в цій частині суд частково задовольнив позовні вимоги у сумі 1700, 59 грн.

За зустрічним позовом стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал”, м. Слов’янськ, Донецька область три проценти річних в сумі 186,82 грн., судовий збір в сумі 136,39 грн. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем за зустрічним позовом зобов’язання щодо своєчасної оплати товару позивачу за зустрічним позовом виконано з простроченням.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, зазначив про те, що позивачем за зустрічним позовом невірно було зазначено період, відповідно до якого починається нарахування 3% річних, та відповідно сума до стягнення складає 186,82 грн.

Щодо нарахування суми інфляційних втрат, при перерахунку суд першої інстанції відмовив у їх стягненні, у зв’язку з нарахуванням інфляційних втрат за січень 2018р., коли позивачем мала бути сплачена вартість отриманого товару за видатковими накладними.

Також, позивачем за зустрічним позовом були заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., суд розглянувши вказану вимогу відмовив у його задоволені у зв’язку з необґрунтованістю та неспіврозмірністю.

Позивач за первісним позовом, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар, Запорізька область звернувся з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на невірно застосовані норми матеріального права, просив скасувати повністю рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2018р. по справі № 905/688/18 в частині стягнення з ТОВ «Укрславметал» на користь ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» пені в сумі 1700, 79 грн., судового збору в розмірі 1435,93 грн. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» до ТОВ «Укрславметал» щодо стягнення пені в сумі 2086,76 грн. у повному обсязі та судового збору в розмірі 1 762 грн. ( а.с. 176-184).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач відносно первісних позовних вимог послався на те, що дати 01.12.2017р. та 14.12.2017р. є фактично датами складання видаткових накладних №232 та №235, та вказані дати не є датами фактичного отримання товару.

Дати фактичного приймання товару за видатковими накладними на вказаних документах відсутні, проте, апелянт зазначає, що дати, коли фактично товар було доставлено та передано, відображені в «Журналі реєстрації ТМЦ, що надійшли до складу ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», вул. Промислова, 133, склад №4, а саме 04.12.2017р. та 18.12.2017р.

Щодо зустрічних позовних вимог апелянт посилається на п. 3.2. укладеного договору, в якому вказано, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України строк.

Апелянт зазначає, що тільки після закінчення вказаного строку у ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП ЗАЕС виникли грошові зобов’язання з оплати вартості товару (ПДВ), кінцевий термін виконання яких умовами договору не визначений.

Скаржник робить висновок, що мав право виконати вищевказані грошові зобов’язання у будь-який день після встановленої дати і таке виконання мало вважатися належно виконаним.

Скаржник просив рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2018р. у даній справі в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог скасувати повністю та ухвалити нове рішення в зазначеній частині про залишення позовних вимог ТОВ «Укрспавметал» без задоволення, а в частині відмови у задоволені зустрічних позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 219,57 грн. та в частині відмови у задоволені вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018р., склад суду визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. було відкрито апеляційне провадження у справі №905/688/18 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2018р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.07.2018р. у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Стойка О.В., склад суду визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. по справі №905/252/18 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2018р. по справі №905/688/18 вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

23.07.2018р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславметал” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с.203-209).

В зазначеному відзиві відповідач за первісним позовом вказує на те, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи відповідають чинному законодавству, без зауважень підписані сторонами, отже факт господарської операції підтверджується належними доказами.

ТОВ «Укрславметал» у відзиві зазначає, що посилання позивача за первісним позовом на те, що інформація про поставлений товар була внесена на декілька днів пізніше, ніж товар поставлений не має ніякого значення, оскільки Журнал реєстрації ТМЦ є внутрішнім документом підприємства та не відображає реальних відомостей про господарську операцію.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач за первісним позовом, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є юридичною особою (ідентифікаційний код 24584661), що підтверджено Статутом та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та безкоштовним запитом з сайту Міністерства юстиції України (а.с. 41-57).

Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є відокремленим підрозділом (ідентифікаційний код 19355964), що підтверджено Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 63-69).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Украславметал” є юридичною особою (ідентифікаційний код 236080000), що підтверджується безкоштовним запитом з сайту Міністерства юстиції України (а.с. 39-40).

19.09.2017р. сторонами був підписаний договір №592(1)17УК поставки продукції, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти й оплатити ізолятори згідно таблиці, викладеної у п.1.1 договору (а.с.17-22).

Відповідно до п.1.2., в редакції додаткової угоди №1 від 26.09.2017р., строк поставки товару – листопад 2017р.(а.с.23).

Згідно п.3.1 вартість товару, що поставляється за умовами договору 110655,00 грн., крім того ПДВ 20% - 22131,00 гривень. Загальна сума договору 132786,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 даного договору здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄДПН) у встановленому ПК України випадках та порядку.

Згідно з п.4.1 договору поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м.Енергодар. Вантажоодержувач: ЗВ ВП “Складське господарство” ДП НАЕК “Енергоатом”, вул.Промислова, 133, склад №4.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що поставка товару відбувається в строк згідно з п.1.2.

Відповідно до п.7.2 за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару постачальник зобов’язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості товару, по якому допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, а за прострочення більш тридцяти днів, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 7% від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов’язань.

Відповідно до п. 9.2 досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов’язковим.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання договору (п.11.1 договору).

Договір поставки продукції №592(1)17УК від 19.09.2017р. підписаний сторонами у встановленому законом порядку та скріплений печатками підприємств.

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи видаткових накладних №232 від 01.12.2017р. та №235 від 14.12.2017р. відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар за договором №592(1)17УК від 19.09.2017р. на загальну суму 132 786,00 грн.(а.с. 24-26).

На виконання п. 9.2 договору, позивачем було направлено листи №07-35/26619 від 06.12.2017р. та №07-32/27977 від 21.12.2017р., в яких було повідомлено про порушення строків поставки товарів та плату штрафних санкцій (а.с. 30-33).

Також в матеріалах справи міститься претензія №2823/1923/248 від 23.01.2018р. від ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС, в якому міститься вимога до ТОВ “Укрславметал” про сплату пені в розмірі 2207, 37 грн. за несвоєчасну поставку продукції. (а.с. 34-36).

Листом від 20.02.2018 року №127 ТОВ “Укрславметал” надало відповідь позивачу, в якій зауважує про зменшення суми пені, а також вимагає сплатити неустойку за прострочення платежу (а.с. 38).

Враховуючи те, що відповідачем було несвоєчасно поставлено товару позивачу, останній звернувся із позовом про стягнення пені у розмірі 2 086,76 грн.

Виходячи з того, що позивачем було несвоєчасно сплачено поставлений товар, відповідно до видаткових накладних, це зумовило відповідача звернутися із зустрічним позовом до позивача про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 2 193,96 грн. та 3% річних у розмірі 219,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, до таких відносяться:

– справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є стягнення пені у сумі 2 086,76 грн. та за зустрічним позовом є стягнення інфляційних у сумі 2 193,96 грн., 3% річних у сумі 219,57 грн., тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому дана справа є малозначною у розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область, з повідомленням учасників справи, а тому доходить висновку про можливість призначити апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 19.09.2017р. договір поставки продукції №592-(1)17УК є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 662 ЦК України передбачений обов»язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем товару за укладеним між сторонами договором матеріалами справи не спростовано.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору за порушення строків постачання або недопостачання товару постачальник зобов’язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості товару, по якому допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов’язань.

Як вказує позивач, згідно інформації наведеної в журналі реєстрації ТМЦ, що надійшли на склад ЗО ОП “Складське приміщення”, товар за договором було поставлено відповідачем в повному обсязі у наступні строки:

- 04.12.2017р. за видатковою накладною №232 від 01.12.2017р. на суму 12186,00 грн. ПДВ, прибутковий ордер №1/11/1709 від 04.12.2017р. - з порушенням строків поставки на 3 дні;

- 18.12.2017р. за видатковою накладною №235 від 14.12.2017р. на суму 120600,00 грн. з ПДВ, прибутковий ордер №1/11/1717 від 19.12.2017р. - з порушенням строків на 17 днів.

Згідно до п.1.2 в редакції додаткової угоди №1 від 26.09.2017р., строк поставки товару є листопад 2017р. Відповідач повинен був поставити товар до 30.11.2017р.

Проте, за висновками суду, що відповідають фактичним обставинам справи, передача товару за видатковою накладною №232 від 01.12.2017р. відбулася – 01.12.2017р., а за видатковою накладною №235 від 14.12.2017р. -14.12.2017р.

За результатами проведеного судом перерахунку пені, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 1700,59 грн. за період з 01.12.2017р. по 13.12.2017р., а решта вимог щодо стягнення пені в сумі 386,17 грн. є неправомірною.

Таким чином, свої зобов’язання щодо своєчасної поставки товару всупереч ст. 526, 662, 663 ЦК України та ст. 193 ГК України відповідач виконав з простроченням, тому висновок суду щодо задоволення позовних вимог стосовно стягнення пені колегія суддів вважає правомірним та документально підтвердженим.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що за видатковою накладною №232 від 01.12.2017р. на суму 12 186,000 грн. товар було доставлено 04.12.2017р. та за видатковою накладною №235 від 14.12.2017р. доставлено 18.12.2017р. відповідно до даних з Журналу реєстрації, що надійшли ТМЦ до складу ЗВ ВП «Складське господарство», з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції та повинні бути складені під час здійснення такої операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Отже, видаткова накладна за своїм призначенням відповідає ознакам первинного документа, оскільки в ній відображається будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Журнал реєстрації ТМЦ, що надійшли на склад ЗО ОП “Складське приміщення”, не є за своїм змістом первинним документом в розумінні приписів Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а є внутрішнім документом позивача.

Відповідно, передача товару за видатковою накладною №232 від 01.12.2017р. відбулася – 01.12.2017р., а за видатковою накладною №235 від 14.12.2017р. -14.12.2017р.

Щодо стверджень апелянта стосовно зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на п.3.2 договору, в якому встановлено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 даного договору здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄДПН) у встановленому ПК України випадках та порядку.

Також скаржник зазначає, що обов’язок щодо оплати вартості товару (без ПДВ) виникає у позивача ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС лише після спливу вказаного строку та кінцевий термін не визначено, отже позивач має право в будь-який час виконати грошові зобов’язання зі сплати вартості товару.

Апелянт посилається на умови п. 3.2. договору, та вказує про те, що частина оплати вартості товару з ПДВ виникає після виставлення ТОВ «Укрславметал» податкових накладних.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення, відповідно до яких вбачається несвоєчасна сплата позивачем поставлених відповідачем товарів на суму 132 786,00грн.

- платіжне доручення №1540 від 26.01.2018р. на суму 1 275,00 грн.;

- платіжне доручення №1541 від 26.01.2018р. на суму 5 505,00 грн.;

- платіжне доручення №1542 від 26.01.2018р. на суму 3 375,00 грн.;

- платіжне доручення №1543 від 26.01.2018р. на суму 100 500,00 грн.;

- платіжне доручення №2624 від 15.02.2018р. на суму 20 100,00 грн.;

- платіжне доручення №2837 від 21.02.2018р. на суму 675,00 грн.;

- платіжне доручення №2838 від 21.02.2018р. на суму 1 101,00 грн.;

- платіжне доручення №2852 від 21.02.2018р. на суму 255,00 грн. (а.с. 143-150).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, щодо встановлених періодів, коли заборгованість по оплаті поставленого товару мала бути сплачена:

- за видатковою накладною №232 від 01.12.2017р. в строк до 02.01.2018р.;

- за видатковою накладною №235 від 14.12.2017р. в строк до 15.01.2018р.

Як встановлено, згідно з виписками по особовому рахунку відповідача позивачем було здійснено наступне перерахування грошових коштів:

- за видатковою накладною №232 від 01.12.2017р. - 29.01.2018р. на суму 10155,00 грн., 21.02.2018р. на суму 2031,00 грн.

- за видатковою накладною №235 від 14.12.2017р. – 29.01.2018р. на суму 100500,00 грн., 15.02.2018р. на суму 20100,00 грн. (а.с. 86).

В даному випадку, відповідач за зустрічним позовом не погоджується з нарахованими позивачем за зустрічним позовом 3% річних та інфляційними нарахуваннями, оскільки відкориговані податкові накладні №6 від 01.12.2017 та №9 від 14.12.2017 були зареєстровані 05.01.2018р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслані на електронну адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС» 02.02.2018р., відповідно частина вартості за товар була сплачена 15.02.2018 та 21.02.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Проте, зазначені твердження апелянта суд апеляційної інстанції відхиляє з наступного.

Податкова накладна це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов’язку платника податків у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджуюча право на податковий кредит у покупця - платника податків у зв’язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог ст. 109.1 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія, чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Слід зазначити, що реєстрація податкових накладних не є господарським зобов"язанням за договором поставки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п.1 ст. 218 ГК України).

Тому твердження апелянта про те, що строк виконання зобов»язання з оплати настає після отримання ним від постачальника податкової накладної, є помилковими та такими, що суперечать вимогам ст.692 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних у розмірі 219,57 грн. за інформаційно-пошуковою системою «Ліга:Закон», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, з урахуванням вірно встановлених періодів щодо їх часткового задоволення у розмірі 186,82 грн.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.

За висновками суду, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем за зустрічним позовом ТОВ «Укрславметал» при розрахунку інфляції невірно було нараховано інфляцію за місяць, в якому заборгованість мала бути сплачена відповідачем (зокрема, за січень 2018), тому нарахування інфляції за даний період є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2018р. року у справі № 905/688/18 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2018 року у справі № 905/688/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2018 року.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3