Постанова № 75871485, 14.08.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018р. справа № 905/156/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддів без виклику сторінОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львівна рішення господарського судуДонецької областівід15.05.2018 (повний текст складено та підписано 21.05.2018)у справі№ 905/156/18 (суддя Кротінова О.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львівдо Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька областьпростягнення 14 966,90 грн.

В С Т А Н О В И В:

23.01.2018р. позивач, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” м.Київ в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” м. Львів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь про стягнення коштів пов’язаних із затримкою вагону у сумі 14966,90 грн. (а.с.3-6).

Справа №905/156/18 була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження згідно ухвали господарського суд Донецької області від 29.01.2018р. (а.с.1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2018р. у справі №905/156/18 у позовних вимогах Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” м.Київ, в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” м.Львів до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення коштів пов’язаних із затримкою вагону у сумі 14966,90 грн. відмовлено в повному обсязі (а.с. 105-109).

Судове рішення мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прийняття залізницею без зауважень щодо навантаження та кріплення вантажу у вагоні №5625530.

Також в рішенні суд зазначає, що комерційна несправність, а саме відсутність розпірних рам в передній і задніх частинах вагона, не є прихованою комерційною несправністю, відповідно, така несправність повинна була бути виявлена працівниками залізниці при прийнятті вантажу 15.07.2017р. у вагоні №56925530.

Суд першої інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували намагання залізниці зауважити про кріплення вантажу у спірному вагоні.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” м.Київ в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” м.Львів звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2018р. у справі № 905/156/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.121-125).

Апелянт посилається на Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка застосовується до всіх перевезень, що здійснюються в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні за накладними та яка не була застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин.

Скаржник зазначає, що наявність відомостей, внесених до накладної не спростовує того факту, що під час слідування вантажу через станцію Клепарів, при перевірці вагона в комерційному відношенні виявлено несправність у вагоні №56925530, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами загальної форми, які також підтверджують заявлені вимоги позивача про стягнення коштів у зв’язку із затримкою вагону.

Також апелянт зазначає, що зупинка відбувалася на транзитних станціях Склінів та Клепарів, а не на станції призначення, відповідно складання пам’яток про подавання, збирання вагонів, а також відомостей плати за користування на транзитних станціях не має юридичних підстав.

Крім того, щодо питання виявлення комерційної несправності саме на ст.Клепарів, апелянт наголошує, що несправність виявлена, перш за все, за рахунок засобів відео нагляду, на станції діють посилені вимоги до безпеки руху поїздів та вагонів та встановлений додатковий контроль за відправленням вагонів з вантажем.

Разом з іншим, позивач стверджує, що факт усунення комерційної несправності підтверджений актами загальної форми на станції Скнилів від 25.07.2017р. №2239, від 23.07.2017р. №2226, а також калькуляцією виправлення комерційного браку у вагоні №56925530 по станції Скнилів від 24.07.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018р. по справі №905/156/18 відкрито апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Стойка О.В.) за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львів на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2018р. по справі №905/156/18 та зобов»язано відповідача до 13.07.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2018р. по справі №905/156/18 розгляд справи №905/156/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львів на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2018р. по справі №905/156/18 буде здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

13.07.2018р. через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с.141-145).

Відповідач зазначає, що завантаження слябів у вагон №56925530 було здійснено засобами відправника (відповідача) та вантаж був розміщений та скріплений згідно затвердженого залізницею креслення, номер якого був вказаний в графі 3 залізничної накладної №51025583 та на момент прийняття залізницею вагону до перевезення будь-яка комерційна несправність відсутня, матеріали справи не містять даних про те, що виявлений залізницею комерційний брак у даному випадку виник з вини відповідача, залізницею не надано доказів на підтвердження того, що при прийнятті вантажу до відправлення на станції відправлення виявлений нею комерційний брак мав скритий характер.

На думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що виявлений залізницею комерційний брак у даному випадку виник з вини ПрАТ «МК «Азовсталь».

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями склад колегії змінено у зв»язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Зубченко І.В. та визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, є юридичною особою (ідентифікаційний код 40075815), що підтверджено Статутом (а.с. 15).

Регіональна філія “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” є відокремленим підрозділом (ідентифікаційний код 40081195), що підтверджено Статутом (а.с. 16-18).

Відповідач, Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” є юридичною особою (ідентифікаційний код 00191158), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 27-30).

Відправник, ПрАТ «МК «Азовсталь» згідно дорожньої відомості №51025583 від 15.07.2017р. відправив зі станції Сартана Донецької залізниці у вагоні №56925530 сляби (заготівки сталеві), вантаж не запакований, масою 67759 кг, кількість місць – 3, на станцію призначення Чиєрна над Тисою ЖСР-56, вантажоотримувач – АТ “Будамар Логістік”, м.Братислава Словаччина, прикордонні станції переходів (розділ 6 перевізного документа) – УЗ-22 Чоп, ЖСР-56 Чиєрна над Тисою (а.с. 10).

Згідно відомостей зазначених в графі 3 дорожньої відомості №51025583, вантаж у вагоні №56925530 був розміщений та закріплений у відповідності до креслення №059497-2МЧ від 05.09.2012р. У цій графі залізничної накладної також визначені кількість та розмір реквізитів кріплення (розпірних рамок), а у графі 15 зазначена їх вага – 219 кг.

На станції відправлення Сартана вантаж у вагоні №56925530 був прийнятий залізницею без зауважень.

В матеріалах справи міститься акт загальної форми №1524 від 22.07.2017р., відповідно до якого при перевірці поїзда в комерційному відношенні із застосуванням засобів відеоспостереження на станції Клепарів Львівської залізниці позивачем виявлено комерційну несправність у вагоні №56925530, а саме в передній і задніх частинах вагона відсутні розпірні рами (а.с. 11).

23.07.2017р. працівниками позивача складено акт загальної форми №5132, зі змісту якого вбачається, що при огляді вагону №56925530 виявлено, що згідно перевізних документів вантаж завантажено згідно додатку 3 гл.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМЗВС) без вказаних пунктів. Фактично - відсутні розпірні рами у даному вагоні, чим порушено додатку 3 гл.3 пункт 7.5.3 УМЗВС. У зв’язку з чим вагон №56925530 був направлений 23.07.2017р. на станцію Скнилів для виправлення комерційної несправності.

Також в матеріалах справи міститься акт загальної форми №1925, складений агентами комерційними, відповідно до якого встановлена комерційна несправність, вказаний час затримки вагона та нараховано 2259, 00 грн. та калькуляція виправлення комерційного браку від 24.07.2017р. (а.с. 11 – зворотній бік, а.с. 13).

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, керуючись ст.129 Статуту залізниць України, на підставі актів загальної форми №1925 від 23.07.2017р., №2239 від 25.07.2017р., за затримку вагона №56925530 відповідачу нараховано наступні платежі на загальну суму 12472,42 грн. без ПДВ.

По станції Клепарів Львівської залізниці, за даними акту загальної форми №1925 від 23.07.2017р.:

1. Плата за користування вагонами (з 22.07.2017р. 08:13 год. по 23.07.2017р. 10:01год. = 26 год.) – 41,70 грн.;

2. Маневрова робота (2 манев.роб. по 00:30 хв.) – 1347,20 грн.;

3. Телеграми 2 шт. – 244,00 грн.;

4. Зберігання (1 доба) – 626,10 грн.

По станції Скнилів Львівської залізниці, за даними акту загальної форми №2239 від 25.07.2017р.:

1. Виправлення комерційної несправності: тариф Клепарів-Скнилів – 2018,00 грн., Скнилів-Клепарів – 2018,00 грн.;

2. Плата за користування вагонами (з 23.07.2017р. 16:19 год. по 24.07.2017р. 20:00год. = 28 год.) – 49,80 грн.;

3. Загальний час затримки (Клепарів 25:48 год.+Скнилів 27:41 год. = 53:29 год.) – 384,70 грн.;

4.Зберігання вантажу (1 доба 68 т.) = 626,10 грн.;

5. Маневрова робота (30 хв.) – 673,60 грн.;

6. Телеграма (2шт.) – 244,00 грн.;

7. Калькуляція МЧ Львів – 4290,72 грн.

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, посилаючись на необхідність відшкодування витрат пов»язаних з перевезенням вантажу не передбачених застосованими тарифами і з причин, які не залежать від перевізника, звернулось до суду з позовом про стягнення з ПрАТ “Металургійний комбінат “Комбінат Азовсталь” коштів сумі 14966,90 грн. з ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, до таких відносяться:

– справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду справи №905/156/18 є стягнення Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” коштів у сумі 14966,90 грн., тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому дана справа є малозначною у розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” з повідомленням учасників справи, а тому доходить висновку про можливість призначити апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Обґрунтованим є рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII, що набрав чинності 15.12.2017р., Закону України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.

За приписами ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.2 ст.306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За змістом ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст.12 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

За приписами ч.1 ст.23 названого Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно зі ст.4 Статуту перевезення залізницями вантажів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до параграфу 3 ст.14 УМВС, договір перевезення оформляється залізничною накладною. Одночасно з пред’явленням вантажу до перевезення відправник до кожної відправки повинен представити станції відправлення правильно заповнену і підписану залізничну накладну.

Відповідно до Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001р. №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. До вказаного додатку, зокрема, включені й сляби (заготовки стальні) код єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів 31407.

Пунктом 1 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р., встановлено що, вантажі до перевезення приймаються за наявності місячного плану або дозволу на перевезення, оформленого відповідно до Правил планування перевезень вантажів. Відправники можуть пред'являти вантажі до перевезення на місцях загального й незагального користування.

Відповідно пункту 3 названих Правил визначено, що вантажі, що потребують тари для збереження їх від утрати, псування або пошкодження при перевезенні, повинні пред'являтися до перевезення у справній тарі, яка відповідає стандартам або технічним умовам, а вантажі, на тару і упакування яких стандарти та технічні умови не встановлено, - у справній тарі, що забезпечує їх збереження. Упаковка, в якій вантаж пред'являється до перевезення, не повинна завдавати шкоди рухомому складу, залізничній колії й навколишньому середовищу.

Відправник несе відповідальність за пред'явлений до перевезення вантаж у нестандартній і неякісній упаковці.

Якщо при зовнішньому огляді тари або упаковки пред'явленого до перевезення вантажу будуть помічені недоліки, які можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, то відправник зобов'язаний на вимогу станції привести тару або упаковку у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію.

Відправник зобов'язаний на вимогу станції пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

Відповідно до п.20 Правил приймання вантажів до перевезення, навантаження вагонів здійснюється згідно з правилами розміщення і кріплення вантажів, правилами перевезення вантажів із забезпеченням безпеки руху, схоронності вантажів і безпечного виконання вантажних робіт.

Згідно з приписами п.26 вказаних Правил забороняється приймати до перевезення вантажі у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, та в інших випадках, передбачених Правилами перевезення окремих видів вантажів.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення унормовано, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

З огляду на те, що сляби (заготовки стальні) перевозяться залізницею у вагонах відкритого типу, вантаж, завантажений Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” за залізничною накладною №51025583 у вагон №56925530 мав прийматися до перевезення представниками залізниці на станції Сартана шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення.

Відповідно до відомостей, зазначених в графі 3 залізничної накладній № 51025583, вантаж у вагоні №56925530 був розміщений та закріплений у відповідності до креслення №059497-2МЧ від 05.09.2012р. У цій графі залізничної накладної також визначені кількість та розмір реквізитів кріплення (розпірних рамок), а у графі 15 зазначена їх вага – 219 кг (а.с.10).

Правильність внесення відомостей до накладної (дорожньої відомості) №51025583 підтвердив своїм підписом представник відправника в графі 26. На станції відправлення Сартана вантаж у вагоні №56925530 до перевезення у міжнародному залізничному сполученні був прийнятий залізницею без будь-яких зауважень та заперечень, у тому числі і щодо кріплення вантажу у вагоні.

Одночасно, відповідно до параграфу 2 ст. 12 УМЗВС, залізниця має право перевіряти правильність відомостей та заяв, вказаних відправником в накладній .

Якщо в результаті перевірки вантажу, здійсненої в напрямку прямування або на станції призначення, виявиться, що відомості, зазначені в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка проводила перевірку, повинна про це скласти комерційний акт у відповідності зі ст. 18 УМЗВС та зробити відмітку про акт у накладній в графі комерційний акт.

Проте, у залізничній накладній такий надпис відсутній.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка не була застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин.

Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення посилається на Угоду про міжнародні залізничні перевезення, а саме на параграф 6 ст. 28, якою передбачено, що перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, якщо перепони для перевезення вантажу виникли з причин, що не залежать від перевізника.

До того ж, як вірно зазначено місцевим господарським судом, комерційна несправність, встановлена 25.07.2017р. на станції Клепарів (відсутність розпірних рам у передній і задніх частинах вагона), не є прихованою комерційною несправністю. Згідно приписів пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, відсутність кріплення слябів мала бути виявлена працівниками залізниці при прийнятті вантажу 15.07.2017р. у вагоні №56925530 і, як наслідок, залізниця згідно пункту 20 названих Правил не мала приймати вантаж до перевезення.

Таким чином, вантаж у вагоні №56925530 ПрАТ “МК “Азовсталь” був розміщений за правилами розміщення і кріплення вантажів. На момент прийняття залізницею вагону №56925530 до перевезення та складення залізничної накладної №51025583 комерційна несправність у частині кріплення вантажу була відсутня.

Разом з тим, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що на шляху прямування від станції Сартана Донецької області до станції Клепарів Львівської області (станції затримання) вагон №56925530 прослідував через інші пункти комерційного огляду поїздів і вагонів (ПКО), однак жодних комерційних несправностей в кріпленні вантажу (у відсутності розпірних рам) у вагоні №56925530 перевізником виявлено не було.

Щодо питання виявлення комерційної несправності саме на ст.Клепарів, апелянт наголошує про те, що несправність виявлена, перш за все, за рахунок засобів відеонагляду та на станції діють посилені вимоги до безпеки руху поїздів та вагонів, встановлений додатковий контроль за відправленням вагонів з вантажем. Проте, такі посилання скаржника жодним чином не спростовують правомірність викладених вище доводів суду.

Комерційна несправність встановлена на станції Клепарів засобами відео нагляду жодним чином не відноситься до прихованої комерційної несправності, відповідно у випадку її наявності вона безумовно була б виявлена на станції відправлення.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (в т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу (п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджений наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р.)

Відсутність кріплення слябів мала бути виявлена працівниками залізниці при прийняття вантажу 15.07.2017р. у вагоні № 56925530. У разі кріплення слябів способом не передбаченим стандартами, залізниця згідно п.20 зазначених Правил, не мала приймати вантаж до перевезення.

За таких обставин, враховуючи факт приймання залізницею вантажу на станції відправлення у спірному вагоні без зауважень щодо кріплення вантажу та недоведеність позивачем наявності вини відповідача у виникненні браку, з огляду на відсутність доказів того, що комерційний брак мав скритий характер, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що виникнення комерційної несправності сталося внаслідок незабезпечення збереження перевізником кріплень вантажу у вагоні №56925530, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2018 у справі № 905/156/18 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Львів – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2018 у справі № 905/156/18– залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2018р.

Головуючий суддя: О.О. Радіонова

Судді: Д.О.Попков

Л.Ф ОСОБА_3