Рішення № 75870406, 15.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2138/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши у спрощеному провадженні (в порядку письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (далі – відповідач, УСЗН Старобільської РДА) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, та інвалідом війни ІІ групи, інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач перебуває на обліку в УСЗН Старобільської РДА Луганської області. На цій підставі у позивача виникло право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, тобто 10984 грн. ОСОБА_2 всупереч вимогам статті 13 ЗУ № 3551 -XII відповідач виплатив цю допомогу в сумі 3265 грн. На звернення ОСОБА_1 до відповідача від 04.06.2018 щодо виплати грошової допомоги до 5-го травня особі з інвалідністю внаслідок війни відповідач відповів, що виплачується одноразова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмір виплати визнаним особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ї групи - 3265 грн. З огляду на вищевикладене, позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його право на отримання щорічної грошової допомоги до 5-го травня в належному розмірі.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» просив суд визнати дії відповідача щодо недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня неправомірними; стягнути з управління соціального захисту населення Старобільської державної адміністрації Луганської області 7719 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги до 5-го травня 2018 року.

Ухвалою суду від 23.07.2018 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1).

02.08.2018 на адресу суду засобами поштового зв’язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18398/2018), в якому відповідач не визнав позовну заяву, посилаючись, зокрема на таке. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом війни 2-ї групи, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тому має право на пільги, встановлені для осіб з інвалідністю внаслідок війни, які передбачені ст. 13 Закону України від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Абзацом 7 пунктом 27 статті 13 цього Закону, в редакції, діючій станом на 05.05.2018, встановлено: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України. До того ж пунктом 26 розділу VI Прикінцеві і перехідні положення Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення ст.ст. 12-16 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку і розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевих бюджетів та бюджетів фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Позивач наполягає на виплаті одноразової допомоги до 5 травня в розмірі мінімальних пенсій за віком, посилаючись на ст. 13 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12. 1998 № 3676-ХІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів гарантії їх соціального захисту». Про те ця редакція Закону, а також його наступні редакції, в тому числі і його діюча редакція, не визначають розмір одноразової допомоги до 5 травня в абсолютній сумі. В цьому випадку застосовується п. 8 розділу VI Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.

У відповідності із приведеними положеннями діючого законодавства та на їх виконання видана постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченими Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту «Про жертви нацистських переслідувань». У розмірі, визначеному цією постановою КМУ в абсолютній сумі 3265 грн для інвалідів війни 2-ї групи позивачу виплачено у 2018 році разову грошову допомогу до 5 травня. Саме такий розмір грошової допомоги передбачено і паспортом бюджетних програм на 2018 рік. Факт виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році в сумі 3265 грн підтверджено довідкою. Аргументи позивача щодо неправомірності застосування цієї Постанови КМУ при визначенні розміру одноразової державної допомоги спростовуються Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що посадові особи УСЗН Старобільської РДА при виплаті разової грошової допомоги позивачу у розмірі встановленому постановою КМУ № 170 від 14.03.2018 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та просив суд відмовити у задоволенні позову (арк. спр. 16-17).

06.08.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 22 (при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод), статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, в тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішеннях щодо Законів «Про Державний бюджет України на певні роки» - від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20 липня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 01 грудня 2004 року № 20- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг і гарантій), від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справи про соціальні гарантії громадян).

Позивач зазначає, що у позовній заяві він посилається на норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (зі змінами згідно Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ). Відповідач щодо обґрунтування заперечення до позовної заяви у відзиві посилається лише на постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170 і на те, що грошова допомога до 5-го травня виплачується в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік не було встановлено обмежень щодо виплат грошової допомоги до 5-го травня, не внесено змін щодо Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позивач робить висновок, що з 01.01.2018 діють положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правових акти: Закон України «Про внесення змін до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанова КМУ від 14.03.2018 року № 170, які мають різну юридичну силу. Позивач зазначив, що у разі існування суперечностей між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами — вищестоящими та нижчестоящими, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. Отже, на думку позивача, вищезазначені норми законодавства, на які він посилається у своєму позові, жодним чином не спростовані та не взяті до уваги і проігноровані відповідачем (арк. спр. 20-21).

Відповідно до частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 440933, виданим Луганською ОДА 17.02.2005.

Також позивач є інвалідом ІІ-ї групи, інвалідність пов’язана з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії Є № 109828, виданим Старобільською РДА Луганської області 12.11.2007 (арк. спр. 7).

Відповідно до довідки УСЗН Старобільської РДА Луганської області від 30.07.2018 № 01-10/2618 ОСОБА_1 отримав у квітні 2018 року «Щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальної допомоги особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» в сумі 3265,00 грн (арк. спр. 18).

Не погоджуючись із розміром виплаченої допомоги, позивач 04.06.2018 звернувся до відповідача із заявою про проведення йому доплати грошової допомоги до 5 травня з урахуванням раніше проведеної виплати (арк. спр. 8).

Листом від 07.06.2018 № 01-10/2022 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви та зазначив, що щорічна одноразова допомога до 5 травня за 2018 рік виплачена у розмірі, передбаченому чинним законодавством (арк. спр. 9).

Суд, дослідивши письмові матеріали, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус інвалідів війни визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), який забезпечує створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ, у редакції від 25.12.1998, було передбачено, що щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п’яту зазначеної статті було викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Частиною першою статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Пунктом 63 Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі – Закон № 79-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2015, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ця норма Закону № 79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась.

Таким чином, з 01 січня 2015 року встановлено, що виплата одноразової грошової щорічної допомоги до 5 травня, яка передбачена Законом № 3551-ХІІ, віднесена до компетенції та регулюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту осіб з інвалідністю, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом).

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі – Постанова № 170).

Підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 170 установлено, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3 685 гривень; II групи - 3 265 гривень; III групи - 2 845 гривень.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня для ветеранів війни.

Визначаючись щодо способу подолання зазначеної правової колізії, суд виходить з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Беручи до уваги той факт, що Закон № 79-VІІІ прийнятий у часі пізніше Закону № 3551-ХІІ, то, у даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону № 79-VІІІ.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у своїх постановах від 03.04.2018 у справі № 539/622/17 та від 28.03.2018 у справі № 569/853/17, висновки якого відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судами.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року .

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «ОСОБА_3 проти України», заява № 43331/12, ухвала від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що, виплачуючи позивачеві одноразову грошову допомогу до 5 травня у порядку та розмірах, що встановлені Постановою № 170, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та його дії відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виплата ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня правомірно здійснена відповідачем відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-10, 19, 242-245, 246, 370 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 92740, Луганська обл., Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Запорізька, б. 44) до управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 03197055, місцезнаходження: 92700, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Центральна, 36) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_2