Рішення № 75870303, 30.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2018 року 16:36Справа № 808/1265/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гопки Л.І.

та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідачів: Сергієнко Т.С.

розглянувши судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до 1. Державної фіскальної служби України

2. Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації

про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_3) до 1. Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1 або ДФС України), 2. Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - відповідач 2 або Комісія), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 11.12.2017 №392321/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 № 213; від 11.12.2017 № 392322/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 № 214; від 11.12.2017 № 392323/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 № 215; від 11.12.2017 № 392324/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 № 216; від 11.12.2017 № 392325/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 № 217;

зобов'язати відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13.11.2017 № 213, податкову накладну від 13.11.2017 № 214, податкову накладну від 14.11.2017 № 215, податкову накладну від 14.11.2017 № 216, податкову накладну від 14.11.2017 № 217 з дати подання їх на реєстрацію позивачем;

стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України;

зобов'язати відповідача 1 подати звіт про виконання судового рішення протягом строку, встановленого судом.

Ухвалою суду від 09 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 808/1265/18, призначено судове засідання на 27 квітня 2018 року.

Розгляд справи відкладався.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_3 зазначає, що відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за результатами господарської діяльності ним складено податкові накладні від 13.11.2017 № 213, від 13.11.2017 № 214, від 14.11.2017 № 215, від 14.11.2017 № 216, від 14.11.2017 № 217, які подано 27.11.2017 засобами електронного зв'язку на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до отриманих того ж дня квитанцій документи доставлено до ДФС України, проте реєстрацію зупинено у зв'язку із виявленою помилкою, а саме: «відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2710. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК». Позивач вказує, що фіскальним органом у квитанціях не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків; посилання на невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 2710 відсутні у визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом від 13.06.2017 №567. Позивачем на адресу контролюючого органу надіслано пояснення та документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято оскаржувані рішення із посиланням на пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Вважає такі рішення протиправними та просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві (від 30.05.2018 вх. №16577) зазначає, що підставою для прийняття відповідачем 2 оскаржуваних рішень є ненадання документів щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, складських документів (інвентаризаційних описів), або надані платником податків договори оренди рухомого майна не відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає оскаржувані рішення законними та просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 30 травня 2018 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з 13.06.2006 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_5, копія якого міститься в матеріалах справи.

З 22.06.2006 позивач зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4.

Основними видами господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30) та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71).

Вказана господарська діяльність здійснюється позивачем на трьох комплексах АЗС, які розташовані за наступними адресами:

АЗС № 1 - АДРЕСА_1 (після приєднання до земель Семенівської сільської ради цьому комплексу АЗС визначена адреса: АДРЕСА_2, що підтверджується копією рішення Семенівської сільської ради № 44 від 17.05.2012). За цією адресою також розташовано оптовий паливний склад, де знаходяться металеві ємності загальною місткістю 435 м3;

АЗС № 2 - АДРЕСА_3;

АЗС № 3 - АДРЕСА_4.

Вказані АЗС та територія оптового складу використовуються позивачем на підставі договорів оренди, укладених з ФОП ОСОБА_4 (договори від 01.07.2017 № 1, від 01.07.2017 № 2, від 01.07.2017 № 3) та ФОП ОСОБА_5 (договори від 01.07.2017 № 4, від 01.07.2017 № 5, від 01.07.2017 № 6), які є власниками вказаних об'єктів у рівних долях, що підтверджується договорами оренди та правовстановлюючими документами, які міститься в матеріалах справи.

Відповідно до штатного розпису, позивач при здійснені своєї підприємницької діяльності використовує працю 17 найманих працівників.

Для транспортування паливно-мастильних матеріалів позивач використовує спеціалізовані транспортні засоби, а саме:

вантажний сідловий тягач марки VOLVO, державний номер НОМЕР_2 та спеціалізований напів-причіп марки TRAILOR, державний номер НОМЕР_3, які орендується позивачем у ФОП ОСОБА_6 згідно договору від 04.01.2017 (копія договору, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, трудового договору з водієм та його водійське посвідчення містяться в матеріалах справи).

12.07.2017 між позивачем (покупець) та ТОВ «АВГУСТ ПРОМ» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №12/07/17-2. Відповідно до п.1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатів до нього, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно Додатку від 30.10.2017 №21 та Додатку від 31.10.2017 №22 поставлено дизельне паливо на умовах самовивізу та 100% передплати у кількості 62 та 32 тон, вартістю 1 568 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 261 433,33 грн.) та 816 000,000 грн. (в т.ч. ПДВ 136 000,00 грн.) відповідно.

Оплата та отримання позивачем вказаного товару підтверджується такими документами: рахунками на оплату від 30.10.2017 №1514 на суму 1 568 600,00 грн. та від 31.10.2017 №1542 на суму 816 000,00 грн.; банківськими виписками; видатковими накладними від 03.11.2017 №5046 та від 03.11.2017 №5047; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 03.11.2017 №03/11/17; сертифікатом якості; сертифікатом відповідності; податковими накладними від 30.10.2017 №507, №508, від 31.10.2017 №509, №510, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

13.11.2017 між позивачем (постачальник) та ПП «Октан Центр» укладено договір поставки від 13.11.2017 №39-0000135, за умовами якого позивач зобов'язується поставити, а ПП «Октан Центр» приймає та оплачує паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) в порядку і строки, передбачені цим договором.

На виконання умов цього договору складено рахунок-фактуру від 13.11.2017 №1-00000065 на суму 639 830,00 грн., в т.ч. ПДВ 106 638,33 грн. на поставку дизельного пального в кількості 29350,000 літрів.

Постачання ПП «Октан» дизельного палива підтверджується наступними документами: видатковими накладними від 13.11.2017 №1-00000171 на дизельне паливо у кількості 4805,000 літрів на суму 104749,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17 458,17 грн.); від 13.11.2017 №1-00000174 на дизельне паливо у кількості 5200,000 літрів на суму 113 360,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 893,33 грн.); від 14.11.2017 №1-00000175 на дизельне паливо у кількості 4670,000 літрів на суму 101 806,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16 967,67 грн.); від 14.11.2017 №1-00000176 на дизельне паливо у кількості 5200,000 літрів на суму 113 360,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 893,33 грн.); від 15.11.2017 №1-00000177 на дизельне паливо у кількості 4805,000 літрів на суму 104 749,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17 458,17 грн.); від 15.11.2017 №1-00000178 на дизельне паливо у кількості 4670,000 літрів на суму 101 806,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16 967,67 грн.); банківськими виписками з рахунків; довіреністю від 13.11.2017 №0000000115 на отримання цінностей.

Перевезення вказаного товару здійснено на підставі товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 13.11.2017 №1-0000171, від 13.11.2017 №1-0000174, від 14.11.2017 №1-0000175, від 14.11.2017 №1-0000176, від 15.11.2017 №1-0000177, від 15.11.2017 №1-0000178, Згідно вказаних ТТН товар перевезений самостійно ПП «Октан» власним транспортом. Товар відпущено з оптового складу за адресою АДРЕСА_1.

Отримання вказаного товару ПП «Октан» також підтверджується актом взаєморозрахунків за період з 01.11.2017 по 15.11.2017.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 ПКУ за результатами вказаних господарських операцій позивачем складено податкові накладні: від 13.11.2017 №213 на суму 104 749,00 грн.; від 13.11.2017 №214 на суму 113 360,00 грн.; від 14.11.2017 №215 на суму 206 555,00 грн.; від 14.11.2017 №216 на суму 101 806,00 грн.; від 14.11.2017 №217 на суму 113 360,00 грн.

27.11.2017 позивач подав відповідачу 1 засобами електронного зв'язку податкові накладні від 13.11.2017 №213; від 13.11.2017 №214; від 14.11.2017 №215; від 14.11.2017 №216; від 14.11.2017 №217 на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Квитанціями від 27.11.2017 позивача повідомлено про прийняття вказаних документів та зупинення їх реєстрації. Зазначено про виявлені помилки: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:2710. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН».

Позивач надіслав на адресу ДФС України електронними засобами зв'язку повідомлення від 04.02.2017 №2, від 05.12.2017 №3, №4, №5, №6 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій по податковим накладним, реєстрація яких зупинена, до яких додані письмові пояснення.

Рішеннями відповідача 2 від 11.12.2017 № 392321/НОМЕР_1; від 11.12.2017 № 392322/НОМЕР_1; від 11.12.2017 № 392323/НОМЕР_1; від 11.12.2017 № 392324/НОМЕР_1; від 11.12.2017 № 392325/НОМЕР_1 відмовлено у реєстрації податкових накладних від 13.11.2017 №213; від 13.11.2017 №214; від 14.11.2017 №215; від 14.11.2017 №216; від 14.11.2017 №217 із посиланням на пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування

Не погодившись з рішеннями відповідача 2 позивач подав до ДФС України скарги від 15.12.2017 №115, №116, №117, №118, 119 з проханням скасувати вказані рішення та зареєструвати ПН.

Рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 09.01.2018 №2961/НОМЕР_1, від 04.01.2018 №1238/НОМЕР_1, від 04.01.2018 №1237/НОМЕР_1, від 10.01.2018 №3993/НОМЕР_1, від 04.01.2018 №1236/НОМЕР_1 скарги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

В свою чергу, за приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі, у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, чи зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 (Критерії оцінки ступня ризиків; був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків містить у собі визначення двох різних критеріїв. Так, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 (Перелік; був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством

Відповідно до положень підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог підпунктів 201.16.1, 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та пропозицій, викладених у квитанціях, позивачем надані документи, пояснення, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій по зупиненим у реєстрації податковим накладним. Перелік наданих документів відповідає вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, відповідачем 1 всупереч вимогам підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не визначено вичерпного переліку документів, надання якого дало б позивачеві можливість реєстрації податкових накладних.

Відмова у прийнятті до реєстрації податкових накладних з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (пп. "в" пп. 201.16.1 п. 20.16 ст. 201 ПК України).

При відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.

З оскаржуваних рішень встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є надання позивачем копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача.

Як вже встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивачем на підтвердження своїх господарських відносин з ПП «Октан» суду надані відповідні документи: договір поставки нафтопродуктів, видаткові накладні, банківські виписки, рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, договір із водієм, посвідчення водія, паспорт якості, сертифікат відповідності товару, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ДФС України не доведено правомірності оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання рішень Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації протиправними та їх скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у відповідача правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного надходження.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн., суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення у зв'язку з наступним.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано:

- копію договору про надання правової допомоги від 19.03.2018;

- ордер на надання правової допомоги від 26.04.2018;

- рахунок на оплату від 02.04.2018 №2 за підготовку позову у сумі 2 00,00 грн.;

- платіжне доручення від 04.04.2018 №1361 за підготовку позову на суму 2 000,00 грн.;

- рахунок на оплату від 24.04.2018 №19 на представництво інтересів в судовому засіданні 27.04.2018 на суму 1 500,00 грн.;

- платіжне доручення від 25.04.2018 №1419 за представництво інтересів згідно рахунку від 24.04.2018 №19 на суму 1 500,00 грн.;

- рахунок на оплату від 14.05.2018 №25 на представництво інтересів в судовому засіданні 30.05.2018 на суму 1 500,00 грн.;

- платіжне доручення від 15.05.2018 №1453 за представництво інтересів згідно рахунку від 14.05.2018 №25 на суму 1 500,00 грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено Свропейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обгрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97. п.30. ECHR 1999-V).».

Беручи до уваги обмежену кількість питань у цій заяві та провадження, здійснене судом у цій справі, а також той факт, що деякі із заявленої суми витрат (гонорару) не підтверджуються детальним переліком послуг, витрати на які враховані в цих сумах, суд визнає, що заявлені витрати не можна вважати ані неминучими, ані обґрунтованими (див., серед інших джерел, рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» (Nikolova v. Bulgaria) [GC], №31195/96, n.79. ECHR 1999 II).

Суд зазначає, що адміністративний позов підписаний 27.03.2018 безпосередньо позивачем, а не його представником. Ордер про надання правової допомоги датований 26.04.2018, тобто після надіслання позову та відкриття провадження у справі. Доказів того, що представник позивача приймав участь у підготовки адміністративного позову суду не надано.

Також, рахунки на оплату за представництво інтересів позивача в судових засіданнях 27.04.2018 та 30.05.2018 виставлялись представником завчасно (24.04.2018 та 14.05.2018) також завчасно проводились оплати по виставленим рахункам. Станом на час проведення оплат, позивач не міг достовірно знати що судові засідання відбудуться в зазначені дати та представник буде на них присутній.

Крім того в розрахунку виконаних робіт зазначено: представництво інтересів позивача в судовому засіданні 27.04.2018 - 1 год.00 хв. Проте, відповідно до протоколу судового засідання від 27.04.2018 судове засідання було відкрито о 10 год.23 хв., закрито о 10 год.26 хв. Тобто в зазначеному судовому засіданні представник позивача знаходився 3 хв.

Таким чином надані послуги та їх розрахунок не підтверджуються документально, а отже заявлена до стягнення сума витрат не є співмірною з наданими послугами, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України.

З урахуванням викладеного в задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 11.12.2017 № 392321/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 № 213; від 11.12.2017 № 392322/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 № 214; від 11.12.2017 № 392323/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 № 215; від 11.12.2017 № 392324/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 № 216; від 11.12.2017 № 392325/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 № 217.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13.11.2017 № 213, податкову накладну від 13.11.2017 № 214, податкову накладну від 14.11.2017 № 215, податкову накладну від 14.11.2017 № 216, податкову накладну від 14.11.2017 № 217 з дати подання їх на реєстрацію Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8; код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко