Рішення № 75869149, 07.08.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 рокуСправа № 912/166/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/166/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт", 28001, Кіровоградська область, м. Олександрія, пров. Якіра, б.5

до відповідача: Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", 25005, м.Кропивницький, вул. Варшавська, буд. 90

про зобов'язання повернути майно

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.03.18;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 592 від 29.12.17;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" (далі - ТОВ "Український Агропродукт", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (далі - ПАТ "ДПЗКУ", в особі філії, відповідач) про зобов'язання повернути майно, що було отримане за договором складського зберігання №98 від 08.11.2013, а саме, зерно кукурудзи в кількості 22760 кг, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №98 від 08.11.2013 в частині повернення залишку зерна кукурудзи в кількості 22760 кг.

Ухвалою від 26.01.2018 господарський суд залишив позовну заяву ТОВ "Український Агропродукт" без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

В установлений судом строк, позивач усунув недоліки позовної заяви та подав необхідні докази.

Ухвалою від 09.02.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/166/18, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.03.2018.

12.03.2018 відповідач подав до суду заперечення, із змісту яких не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в позові в повному обсязі. Відповідач зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання, а позивачем не було вчинено дії згідно умов договору № 98 від 08.11.2013 щодо повернення майна із зберігання протягом 2014-2017 років. До заперечень не додано доказів їх направлення позивачу.

Також, відповідач подав до суду заяву б/н б/д, відповідно до якої просить зупинити провадження у справі № 912/166/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №912/3154/14 за позовом ПАТ "ДПЗКУ" до ТОВ "Український Агропродукт" про стягнення заборгованості в розмірі 693 679,31 грн. Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач посилається на договір складського зберігання № 98 від 08.11.2013, відповідно до якого ПАТ "ДПЗКУ" стягує заборгованість у справі №912/3154/14, а ТОВ "Агропродукт" повертає зерно зі зберігання у справі №912/166/18.

Крім цього, відповідачем 12.03.2018 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування вказаної заяви останній стверджує, що оскільки договір складського зберігання № 98 від 08.11.2013 закінчився 31.05.2014, у відповідача виник обов'язок повернути зерно, а у позивача - забрати зерно зі зберігання 31.05.2014. Тому граничний строк звернення до суду із позовною заявою про повернення спірного майна зі зберігання є 31.05.2017.

За результатами підготовчого засідання 12.03.2018 господарським судом оголошено перерву до 22.03.2018 до 15:30.

В наданих 20.03.2018 до суду письмових поясненнях щодо територіальної підсудності відповідач вважає, що справа №912/166/18 підсудна Господарському суду м. Києва за місцем знаходження юридичної особи ПАТ "ДПЗКУ".

29.03.2018 позивач подав до суду пояснення по справі та документи, на підтвердження викладених обставин. Позивач заперечує проти застосування позовної давності, оскільки її перебіг було перервано позивачем в наслідок пред'явлення позову про визнання договору складського зберігання № 98 від 08.11.2013 недійсним. 07.09.2016 рішення набрало законної сили.

Отже, позивач стверджує, що строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги про повернення зерна, у позивача не пропущено, а не повернення відповідачем майна отриманого на зберігання є не законним та безпідставним.

Щодо зупинення провадження у справі, позивач зазначає, що останнє є безпідставним, оскільки рішення суду по справі № 912/3154/14 набрало законної сили і є обов'язковим до виконання. Крім того, позивач вважає, що результати розгляду справи № 912/3154/14 не мають відношення до вирішення цієї справи.

У зв’язку з перебуванням судді Поліщук Г.Б. на лікарняному підготовче засідання призначене на 22.03.2018 не відбулося.

Ухвалою від 29.03.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на десять днів та призначив підготовче засідання на 19.04.2018.

Однак, враховуючи перебування на лікарняному судді Поліщук Г.Б., в провадженні якої перебуває справа № 912/166/18, та зважаючи на неможливість продовжувати розгляд справи №912/166/18 більше чотирнадцяти днів, з метою дотримання процесуального строку розгляду справи, розпорядженням керівника апарату господарського суду № 115 від 18.04.18 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/166/18, за результатами якого справу призначено судді Кабаковій В.Г.

Ухвалою від 19.04.2018 справу прийнято до свого провадження суддею Кабаковою В.Г.

Згідно з ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

В підготовчих засіданнях по розгляду справи №912/166/18 господарським судом оголошено перерву до 02.05.2018, до 25.05.2018 та до 13.06.2018.

12.06.2018 представником відповідача подано суду заперечення на відповідь позивача на відзив, з доказами його направлення позивачу, у якій не визнає твердження позивача щодо позовної давності та інших обставин викладених у відзиві.

Підготовче засідання, призначене на 13.06.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Кабакової В.Г. у щорічній основній відпустці, згідно наказу, про що сторін повідомлено телефонограмами.

Ухвалою від 14.06.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання призначив на 09.07.2018.

Ухвалою від 09.07.2018 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/166/18 до судового розгляду по суті на 16.07.2018. Резервна дата наступного засідання суду 07.08.2018.

16.07.2018 представник відповідача подав суду заяву про зупинення провадження у даній справі в порядку п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

В судовому засіданні 16.07.2018 оголошено перерву до 14:00 год. 07.08.2018.

Ухвалою від 07.08.2018 господарський суд відмовив в задоволенні заяви відповідача від 16.07.2018.

07.08.2018 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача позов заперечив.

Відповідачем не подано суду підтвердження надсилання (надання) позивачу заперечень, поданих суду 12.03.2018 (а.с. 53-54).

Згідно ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Проте, позивачем подано суду пояснення від 22.03.2018 на заперечення відповідача, тому суд вважає, що позивач обізнаний зі змістом відповідних заперечень та приймає їх до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 між ТОВ "Український Агропродукт" (поклажодавець) та ПАТ "ДПЗКУ" (зерновий склад) в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Кіровоградський КХП №1" укладено договір складського зберігання №98 (далі – договір, а.с.11-14), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури врожаю 2013 (далі - зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Пунктом 1.4. договору сторони визначили орієнтовні обсяги (кількість) зерна, що планується до передачі на зберігання, показники якості для розрахунку залікової ваги, а саме: 1000 тонн кукурудзи, ДСТУ 4525:2006, вологість 14%, смітна домішка 2,0%, зернова домішка до 10%.

Фактичні обсяги зерна, що передається на зберігання зерновому складу можуть бути визначені лише при безпосередній передачі його на зберігання при оформленні складського документа (пункт 1.5. договору).

Згідно із пунктом 4.1.1. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцю згідно умов даного договору.

Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до цього договору (пункт 4.3.2.).

В пунктах 5.4. - 5.9. договору сторонами обумовлено, що зерновий склад зобов’язаний щомісяця до 3 (третього) числа наступного за звітним місяця надавати поклажодавцю Акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані Зерновим складом. Плата за сушіння, очищення зерна проводиться згідно з актами надання послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення – за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого зерна. Оплата послуг, що надана Зерновим складом із зберігання, відвантаження та переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку. Поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту наданих послуг, підписаного із сторони зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов’язаний підписати його та повернути зерновому складу 1 (один) примірник. У разі незгоди підписувати Акт наданих послуг поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту надсилає зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання поклажодавцем наданих послуг у 3-й термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт наданих послуг вважається підписаним.

Згідно пункту 12.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.05.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання умов цього договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Додатком 1 до договору сторони погодили перелік та вартість послуг зернового складу (а.с. 15).

Позивач зазначає, що під час дії договору здійснювалось переоформлення зерна, проте частина зерна в кількості 22760 кг лишилась не переоформленою, що не заперечено відповідачем.

ТОВ "Український Агропродукт" зазначає, що зверталось до відповідача з претензіями щодо повернення залишку зерна, однак ПАТ "ДПЗКУ", в особі філії, у відповіді від 20.09.2017 надав згоду на повернення зерна виключно після сплати заборгованості по договору за послуги зберігання.

Позивач посилається на рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017 у справі № 912/3154/14, що залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017, за яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "ДПЗКУ" про стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна № 98 від 08.11.2013.

У вказаному рішенні суд зазначив про обов'язок зернового складу згідно ст. 949 ЦК України та умов договору повернути зерно кукурудзи не пізніше 31.05.2014.

Разом з тим, вказане рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 912/3154/14 скасовані постановою Верховного Суду від 06.07.2018.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Господарським судом у справі №912/3856/14 було встановлено те, що крім договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013, сторонами було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю від 18.04.2013, за умовами якого ТОВ "Український Агропродукт" зобов’язався поставити ПАТ "ДПЗКУ", в особі філії 750,000 тонн зерна кукурудзи 3 класу в термін до 01.11.2013. До цього договору сторонами було підписано ряд додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою від 01.11.2013 сторонами змінено термін поставки – до 29.11.2013. В період з 08.11.2013 по 28.11.2013 згідно товарно-транспортних накладних ТОВ "Український Агропродукт" було поставлено на Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 зерно кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн. Тобто, останнім спочатку зерно кукурудзи було здане на відповідальне зберігання по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, а потім згідно видаткових накладних №25 від 15.11.2013, №№29, 30 від 29.11.2013 було передане ПАТ "ДПЗКУ", в особі філії за договором поставки. Факт переоформлення поставленого зерна кукурудзи підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передачі від 15.11.2013 та від 29.11.2013, підписаними покупцем, продавцем та зерновим складом, які зі сторони ТОВ "Український Агропродукт" підписав генеральний директор ОСОБА_3 Зазначені акти приймання-передачі свідчать про те, що зерно кукурудзи переоформлялось на продавця через зерновий склад, у якого воно знаходилось на зберіганні.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, господарським судом вважаються доведеними обставини щодо передачі позивачем на відповідальне зберігання відповідачу зерна кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 912/3154/14 зазначено, що суди попередніх інстанцій у цій справі правильно визнали доведеними обставини щодо передачі ТОВ "Український Агропродукт" на відповідальне зберігання ПАТ "ДПЗКУ", зерна кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013, частина з якого в кількості 750,000 тонн була в подальшому, а саме: 15.11.2013 та 29.11.2013 переоформлена відповідно до умов договору поставки на ПАТ "ДПЗКУ", у зв'язку з чим 15.11.2013 та 29.11.2013 останнім, як зерновим складом, прийнято від себе ж на зберігання 750,000 тонн зерна кукурудзи, що підтверджується складськими квитанціями на зерно № 531 від 15.11.2013 (серія АФ № 324833) про прийняття на зберігання 277530 тон зерна, № 623 (серія АФ № 324925) від 29.11.2013 про прийняття на зберігання 440810 тон зерна та № 624 (серія АФ № 324926) від 29.11.2013 про прийняття на зберігання 31660 тон зерна.

Решта зерна кукурудзи, що належить відповідачу залишилась на зберіганні на зерновому складі.

Окрім того, у вказаній постанові зазначено, що ПАТ "ДПЗКУ" на виконання умов договору складського зберігання зерна (пункт 5.4.) щомісяця складались та надсилались ТОВ "Український Агропродукт" для оплати акти здачі-приймання робіт (надання послуг), за якими ПАТ "ДПЗКУ" здійснювалось нарахування плати за зберігання зерна поклажодавця, які не були підписані останнім, зокрема з 30.11.2013.

В матеріалах даної справи, на підтвердження вказаних обставин, містяться докази, зокрема картки лабораторного аналізу, складські квитанції на зерно та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2017, 30.09.2017, 30.11.2017 (а.с. 127-132).

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регулюються, зокрема, положеннями глави 66 Цивільного кодексу України та Законом України "Про зерно і ринок зерна в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частинами 1, 2 статті 957 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

В пункті 4.1.18. договору зазначено, що зерновий склад зобов'язаний попередити поклажодавця письмово за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін відвантаження зерна.

У претензії, що отримана відповідачем 08.09.2017, позивач просив повернути залишок зерна в кількості 22,760 тонн, що отримане за договором складського зберігання № 98 від 08.11.2013 (а.с. 60-61).

На вказану претензію відповідач надав відповідь № 130-7-3824/2-21/5194 від 20.09.2017 про можливість повернення зерна лише після оплати заборгованості за договором складського зберігання зерна в повному обсязі (а.с. 134).

Матеріали справи містять акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 247 від 30.06.2017, № 316 від 30.09.2017, № 445 від 30.11.2018 (а.с. 130-132), підписані відповідачем, про виконані роботи за договором № 98 від 08.11.2013 по зберіганню зерна кукурудзи в кількості 22,76 тонн, що підтверджує наявність у відповідача залишку зерна позивача в кількості 22760 кг.

Разом з тим, відповідач зазначає, що згідно п. 4.3.3. Договору поклажодавець зобов'язаний забрати зерно після закінчення строку його зберігання.

Згідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Строк Договору закінчився 31.05.2014.

Статтею 948 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

В матеріалах справи, окрім претензії (а.с. 60), що отримана відповідачем 08.09.2017, не міститься доказів вчинення позивачем дій щодо повернення залишку зерна за Договором.

Господарський суд враховує той факт, що в рішенні суду у справі № 912/3154/14 зазначено про наявність залишку зерна позивача у відповідача з 30.11.2013 - після переоформлення зерна в кількості 750,000 тон на ПАТ "ДПЗК України" та на підставі виставлених позивачу актів здачі-приймання робіт за зберігання зерна.

Отже, позивач знав про наявність залишку зерна та після закінчення дії Договору не звернувся до відповідача про повернення такого майна, а протягом тривалого часу не вчиняв будь-яких дій на повернення об'єкта зберігання за Договором.

Відповідачем також не надано господарському суду доказів на підтвердження того, що останнім вживались заходи по поверненню зерна кукурудзи зі зберігання позивачу, але господарський суд враховує, що у відповідача обліковувалась заборгованість позивача за Договором, тому вчиняти дії на повернення залишку зерна не в інтересах відповідача, так як за умовами п. 4.2.4.-4.2.5 Договору встановлено права зернового складу - ПАТ ДПЗК України, зокрема змінити порядок оплати послуг шляхом зарахування відповідної кількості зерна поклажодавця в рахунок боргу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, факт закінчення строку дії договору - 31.05.2014 породжує для позивача, як поклажодавця, обов'язок забрати передане на відповідальне зберігання майно, а для відповідача, як зберігача, обов'язок негайно повернути передане на відповідальне зберігання майно.

Разом з тим, позивач лише в серпні 2017 звернувся до відповідача з претензією (а.с. 60), що отримана відповідачем 08.09.2017.

Проте, позивачем не подано суду доказів на виконання п. 3.7. Договору, зокрема надання відповідачу письмової заяви з зазначенням найменування культури, її кількості, якості за класом, ... дати відвантаження.

Господарський суд враховуючи факт закінчення строку дії договору - 31.05.2014 та претензію позивача про повернення зерна в кількості 22,760 тонн, вважає, позовні вимоги обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до приписів ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, згідно із ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно положень частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу тощо. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Як зазначено вище та встановлено судом, договір укладено між ТОВ "Український Агропродукт" та ПАТ "ДПЗКУ", в особі філії, 08.11.13.

Згідно п. 12.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2014.

Враховуючи вищевикладене, строк повернення майна із зберігання настав 31.05.2014, таким чином позивач знав про необхідність повернення зберігачем майна після зберігання, та можливий захист свого порушеного права в судовому порядку.

Отже, саме з 01.06.2014 у ТОВ "Український Агропродукт" виникло право на позов до відповідача (зберігача майна) про повернення майна, та з цього часу почався перебіг строку позовної давності, який закінчився 01.06.17. Однак, у вказаний період позивачем не проводились дії, спрямовані на захист порушеного права.

Позов поданий 24.01.18, тобто поза межами позовної давності. Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи позивача, що заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню оскільки перебіг позовної давності перервано внаслідок пред'явлення позову про визнання договору складського зберігання № 98 від 08.11.2013 недійсним, господарський суд не приймає з наступних підстав.

Позов про визнання договору недійсним не є доказом про визнання боргу або іншого обов'язку.

Окрім того, враховуючи загальну позовну давність та виходячи з умов договору, строк позовної давності не перервано внаслідок визнання відповідачем заборгованості шляхом направлення відповіді на претензію № 130-7-3824/2-21/5194 від 20.09.2017, оскільки визнання відповідачем свого зобов'язання мало місце після спливу позовної давності - 01.06.2017.

Згідно із ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності, а позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечення відповідача щодо територіальної підсудності даної справи Господарському суду м. Києва за місцем знаходження юридичної особи ПАТ "ДПЗКУ", спростовуються нормами ч. 3 ст. 29 ГПК України, а саме: позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.08.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.