Постанова № 75860728, 13.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2224/18 Номер провадження 22-ц/786/1766/18Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Кривчун Т.О., Бондаревської С.М.

секретар Філоненко О.В.

за участі прокурора Вороненко А.М., представника ГУ НП в Полтавській області - Сиромятнікова В.В.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: Держава Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухваленого 07 червня 2018 року в приміщенні суду в м. Полтава у складі судді Блажко І.О.

по справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., завдану неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що на розгляді Полтавського районного суд перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014170300001197 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 342 КК України, де він визнаний потерпілим.

Зазначав, що він неодноразово звертався до уповноважених органів з метою спонукання Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області до належного виконання ухвали Полтавського районного суду від 29.12.2016 року про розшук та примусовий привід обвинувачених та розгляду справи протягом розумного строку.

На час подання позову ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 29.12.2016 року про розшук та привід обвинувачених не виконана, обвинувачених до суду не доставлено, не зважаючи на те, що справи категорії «Розшук» відносно останніх закрито.

З метою розгляду кримінального провадження в розумні строки 15.03.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області направлялися листи до прокуратури Полтавської області та ГУНП в Полтавській області задля вжиття відповідних заходів реагування, щодо невиконання ухвал суду про розшук та привід обвинувачених, вжиття заходів для контролю за належним та своєчасним виконанням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 29.12.2016 року.

24.01.2017 року слідчим суддею Полтавського районного суду Полтавської області було винесено ухвалу, якою визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області, щодо невиконання ухвал Полтавського районного суду від 29.12.2016 року про розшук та примусовий привід обвинувачених.

Зазначав, що у зв'язку із протиправною бездіяльністю Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області він був вимушений звертатися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також самостійно відстоювати свої права та інтереси в судовому порядку.

Вказував, що через протиправні дії Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області він зазнав сильних хвилювань, які полягали у душевних стражданнях, яка має бути відшкодована державою Україна.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що з доказів по справі не вбачається, що Полтавським РВП ГУНП в Полтавській області було допущено протиправні дії чи бездіяльність, які б спричинили позивачеві моральну шкоду.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме залишення поза увагою доказів, які беззаперечно вказують на протиправну бездіяльність Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області, його сильні душевні хвилювання та моральні страждання та причинно-наслідковий зв'язок між ними.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на розгляді Полтавського районного суду перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014170300001197 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 342 КК України (а.с.22).

Ухвалами Полтавського районного суду Полтавської області від 29.09.2015 року, 15.10.2015 року, 22.03.2016 року, 13.04.2016 року, 22.11.2016 року, 15.12.2016 року та 23.12.2016 року застосовано привід обвинувачених. Проте ухвали суду не виконані у зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5

29.12.2016 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області оголошено розшук обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, провадження у справі зупинено до розшуку обвинувачених. Згідно ухвали у разі розшуку обвинувачених слід застосувати до них привід для забезпечення явки в судове засідання.

З метою розгляду кримінального провадження в розумні строки 15.03.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області направлялися листи до прокуратури Полтавської області та ГУНП в Полтавській області для вжиття відповідних заходів реагування щодо невиконання ухвал суду про розшук та привід обвинувачених, вжиття заходів для контролю за належним та своєчасним виконанням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 29.12.2016 року.

У судові засідання 29.03.2017 року та 11.05.2017 року виконано привід ОСОБА_5, привід ОСОБА_4 не здійснено у зв'язку зі станом здоров'я останньої. Розгляд справи відкладено (а.с.22).

Ухвалою слідчого судді Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області щодо не виконання ухвал Полтавського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року про розшук та примусовий привід обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 з підстав недоведеності позовних вимог.

Згідно зі ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ст. 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Факт неправомірного діяння Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області у формі бездіяльності встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили та має преюдиційне значення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 4401 ЦК чи іншого законодавства.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України".

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, обов'язковим є залучення до справи у якості відповідача органу державної влади, що заподіяв шкоду.

Відповідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Полтавське районне відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області не значиться як юридична особа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. Зокрема, було створено Головне управління національної поліції в Полтавській області, як юридичну особу публічного права.

Таким чином, залученню до справи у якості відповідача підлягало саме Головне управління Національної поліції в Полтавській області, як юридична особа.

Апеляційний суд позбавлений процесуального права на залучення до участі у справі відповідачів. Місцевим судом, в порушення вимог ст. 51 ЦПК України, залучення до справи Головного управління національної поліції в Полтавській області здійснено не було, а відтак справа розглянута за участі неналежного відповідача, який згідно зі ст. 48 ЦПК України не має права бути відповідачем у суді.

Порушення норм процесуального права, допущені місцевим судом, призвели до ухвалення помилкового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За наявних обставин апеляційний суд позбавлений можливості розглянути вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони заявлені до Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області, який не є юридичною особою, а відповідно є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відмова у задоволенні позову до неналежного відповідача не позбавляє позивача права звернутися до суду із позовом до належного відповідача ГУ НП в Полтавській області з вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ним було ухвалено помилкове рішення, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: --//-- О.Ю. Кузнєцова

Судді --//-- Т.О. Кривчун

--//-- С.М. Бондаревська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: О.Ю. Кузнєцова