Рішення № 75859709, 10.08.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/26/2018

Справа № 537/5543/16-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2018 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі – головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря – Яворської А.Г., представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом юридичної особи Акціонерного товариства ОСОБА_3 „ПриватБанк” до фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої просив суд винести рішення яким стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором б/н від 28.08.2008 року в розмірі 66 143 грн. 77 коп. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 28.08.2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 надано кредит у сумі 29 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свій обов’язок згідно до договору ОСОБА_3 виконав у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_4 свої зобов’язання по кредитному договору виконує неналежним чином і станом на 31.10.2016 року заборгованість за кредитним договором склала 66 143 грн. 77 коп. в тому числі: 7 915 грн. 59 коп. заборгованості за кредитом, 51 690 грн. 38 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 150 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 250 грн. штраф (фіксована частина), 3137 грн. 80 коп. штраф (процентна складова).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_4, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити у зв’язку з його необґрунтованістю, безпідставністю та пропуском строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.08.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 29000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.3.2, 3.3 цього Договору ОСОБА_4 надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням ОСОБА_5, і клієнт дає право ОСОБА_5 в будь – який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно п.6.6 цього Договору в разі невиконання зобов’язань на вимогу банку ОСОБА_6 зобов’язалася виконати зобов’язання по поверненню Кредиту, в тому числі простроченого кредиту Овердрафта, оплати винагороди банку.

Відповідно до п.8.6 цього Договору при порушенні позичальником строків платежу по будь – якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів позичальник зобов’язаний сплатити ОСОБА_5 штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Ст.ст. 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання с його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухилення від сплати заборгованості за кредитом.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 31.10.2016 року заборгованість за кредитним договором склала 66 143 грн. 77 коп. в тому числі: 7915 грн. 59 коп. заборгованості за кредитом, 51 690 грн. 38 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3150 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, 250 грн. штраф (фіксована частина), 3137 грн. 80 коп. штраф (процентна складова).

При обґрунтуванні відзиву та в судовому засіданні представник відповідача посилалась на те, що позивач, в порушення вимог чинного законодавства, у односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом, а тому нарахування процентів у збільшеному розмірі є незаконним.

Суд вказані твердження представника відповідача до уваги не приймає виходячи із наступного.

Відповідно до п.2 Умов та правил надання банківських послуг, тарифи – розмір винагороди за послуги ОСОБА_5; є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Клієнт повідомляється відповідно до даних Умов та Правил.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2, 4 статті 1056-1 ЦК України (у редакції, що діяла на час збільшення процентної ставки за користування кредитом) визначено, що процентна ставка може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 здійснював нарахування заборгованості по процентами за період з 28.08.2008 року по 31.08.2014 року за ставкою 30 % річних, після чого з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року ОСОБА_3 проводив нарахування заборгованості за збільшеною ставкою у розмірі 30,80 %, з 01.04.2015 року по 31.10.2016 року за ставкою 43, 2 % річних.

Згідно п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 має право змінювати ОСОБА_5, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_3, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п. 4.9 цього Договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_3 не отримав повідомлення Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови.

Абз. 4 п. 28 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Так, умовами договору встановлена змінювана процентна ставка за користування кредитом. Передбачено обов»язок банку повідомити позичальника не менше, ніж за 7 днів, до введення відповідних змін, про зміну тарифів, зокрема, підвищення процентної ставки. Допускається інформування позичальника із введенням змін у виписці по Картрахунку, згідно п. 4.9 Договору.

Пунктом 4.9 Договору встановлений обов»язок банку не рідше одного разу на місяць у спосіб, вказаний у Заяві, надавати позичальнику виписки про стан Картрахунку.

У Заяві від 28.08.2008 року ОСОБА_4 не заперечував проти інформування його про стан платіжної картки за допомогою e-mail або SMS.

Відповідно до ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач та його представник не спростували твердження позивача, що при зміні процентної ставки йому направлялися повідомлення, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, на які заперечень з боку позичальника не надходило, що в свою чергу свідчить про прийняття відповідачем як позичальником пропозиції кредитора.

З огляду на наведене суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо одностороннього збільшення ОСОБА_5 відсотків за користування кредитом, адже Умовами та правилами передбачено зміну розміру відсоткової ставки за кредитом ОСОБА_5 за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.

При цьому слід зазначити, що саме по собі відсутність доказів про одержання боржником повідомлення про збільшення процентної ставки за користування кредитом не є достатньою підставою для самостійного зменшення розміру нарахованої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно рекомендацій Верховного Суду України в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 11 листопада 2011 року, ОСОБА_3 має довести, що він повідомив боржника належним чином про зміну процентної ставки; неправомірною є зміна процентної ставки навіть у разі належного повідомлення, якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди; потрібно також враховувати поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки, зважаючи на положення цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: а) якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2, 3 ст. 205 , ч. 2 ст. 642 ЦК (навіть за відсутності доказів про належне повідомлення боржника), оскільки фактичні дії свідчать про прийняття пропозиції.

Таким чином твердження представника відповідача щодо незаконності одностороннього внесення змін до договору Банком суд до уваги не приймає, оскільки після підвищення процентної ставки за користування кредитом відповідач не оскаржував рішення про зміну процентної ставки у встановленому законом порядку, що, на думку суду свідчить про фактичне прийняття відповідачем змінених умов кредитного договору.

При обгрунтуванні відзиву проти позову та в судовому засіданні представник відповідача посилається на те, що відповідач підписав лише анкету – заяву, а Умови і правила надання банківських послуг та ОСОБА_5 він не підписував, а отже ознайомлений із ними не був. Таким чином між ним та ОСОБА_5 у належній формі не було укладено договір про надання банківських послуг, а сам по собі факт надання кредитного ліміту в рамках договору банківського обслуговування, не може бути розцінено як укладення кредитного договору.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.ст.202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В ст. 1055 ЦК України встановлено, що Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.ст. 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.ст. 638, 640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено судом, та це не заперечував представник відповідача в судовому засіданні, відповідач 28.08.2008 року підписав Заяву – анкету.

Як вбачається із змісту вказаної анкети - заяви, відповідач погодився, що підписана Заява разом з Пам»яткою клієнта, «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами банку є договором про надання банківських послуг.

Також ОСОБА_4 28.08.2008 року підписав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, відповідно до якої він ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.

Згідно наданої представником позивача виписки по рахунку картки №5577********8916 за період з 28.01.2000 року по 28.02.2017 року, у вказаний період часу здійснювались операції, зокрема, по зняттю готівки в банкоматах та здійснювалось погашення заборгованості шляхом поповнення готівкою карти з використанням терміналів.

Будь – яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач не був ознайомлений з «Умовами і правилами надання банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою», останнім суду не надано, як і не надано доказів того, що на час підписання ним ОСОБА_1 – заяви існували інші «Умови і правила надання банківських послуг» та «Правила користування платіжною карткою» ніж ті, що додані представником позивача до позовної заяви.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто між сторонами у належній формі було укладено кредитний договір, а тому суд вказані твердження представника відповідача до уваги не приймає.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у зв»язку з спливом позовної давності.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.ст. 257, 260, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу і перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст..258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Між тим, відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, що наданий представником позивача та правильність якого відповідачем та його представником не спростована, останній платіж по кредитному договору відповідачем було зроблено 18.02.2014 року, а тому перебіг позовної давності перервався і після переривання перебіг позовної давності почався заново.

Враховуючи викладене, дату звернення позивача до суду з даним позовом (17.11.2016 року), суд приходить до висновку, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам не вбачається.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3150 грн., а також штрафу (фіксована частина) – 250 грн. та штрафу (процентна складова) – 3137 грн. 80 коп., то суд приходить до наступних висновків.

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року по справі №6 – 2003цс15, цивільно – правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно – правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст..61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене та відповідно до ст..549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно – правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно – правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягають частковому задоволенню, з урахуванням строку спеціальної позовної давності, у розмірі 1200 грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу (фіксована частина) – 250 грн. та штрафу (процентна складова) – 3137 грн. 80 коп. необхідно відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7915 грн. 59 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 51 690 грн. 38 коп. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 1200 грн., а всього стягнути 60 805 грн. 97 коп., а в задоволенні позовних вимог в іншій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1266 грн. 80 коп..

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст.526, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_3 „ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Б, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_3 „ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 р/р №29092829003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 22 серпня 2008 року у розмірі 60 805 грн. 97 коп. та 1266 грн. 80 коп. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14 серпня 2018 року.

Суддя: