Ухвала суду № 75858752, 14.08.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 14.08.2018

ЄУ № 417/3174/16-к

Провадження №1-кс/420/273/18

УХВАЛА

14 серпня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

прокурора Мукбаніані Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Новопсков заяву ОСОБА_1 про відвід судді Новопсковського районного суду Луганської області Стеценко О.С. в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130490000241 від 17.09.2015, №12016130580000056 від 13.06.2016, №12016130480000218 від 26.07.2016, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України,

В С Т АН О В И В:

В провадженні судді Новопсковського районного суду Луганської області Стеценко О.С. знаходиться об’єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України.

31.07.2018 до суду надійшла заява обвинуваченої ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Стеценко О.С. у вищезазначеному кримінальному провадженні. Підставою для відводу заявник зазначає те, що під час розгляду кримінального провадження ухвалою головуючого судді Стеценко О.С. від 22.03.2018 за клопотанням прокурора її відсторонено від посади директора Марківського територіального центру соціального обслуговування населення строком на 2 місяці, на підставі того, що вона має доступ до документів та може впливати на свідків. 08 травня 2018 року суддею винесено нову ухвалу про продовження строку відсторонення її від посади терміном на 2 місяці. Вважає, що суддя Стеценко О.С. умисно затягує слідство і відсторонення її від посади на тривалий час та цим позбавляє її засобів існування, бо іншої роботи вона немає, суддя здійснює на неї психологічний тиск, чим порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом та права на життя; а також ст. 1 Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів звернення і покарання. Зазначає, що суддею були проігноровані доводи захисту щодо стану її здоров’я та матеріального стану. Посилається на те, що суддею Стеценко О.С. при вирішенні питання про відсторонення її від посади порушено вимоги п. 6 ч. 2 ст. 155, ст. 157, ст. 370 КПК України. Порушення вказаних принципів дають підстави їй сумніватися в справедливості судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні вважає заяву про відвід судді Стеценко О.С. необґрунтованою та невмотивованою, зазначив, що відсутні підстави для відводу судді, передбачені ст. 75 КПК України.

Особа, якій заявлено відвід - суддя Стеценко О.С. - в судове засідання не з'явилася, надала письмове пояснення з приводу відводу, в якому зазначила, що вважає відвід необґрунтованим та таким, що направлений на зловживання своїми процесуальними правами і на навмисне затягування розгляду кримінального провадження.

Обвинувачена та її захисник в судове засідання не з’явилися, від обвинуваченої надійшла заява про розгляд заяви про відвід без її участі, на вимогах наполягає.

Вивчивши заяву про відвід, вислухавши думку прокурора, перевіривши викладені в заяві доводи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.

Положеннями ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

У заяві про відвід обвинувачена ОСОБА_1 висловила думку щодо упередженості судді Стеценко О.С., проте доказів в обґрунтування свого твердження не навела і не надала.

Під час судового розгляду даної заяви за наданими матеріалами також не встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості судді Стеценко О.С., що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України.

З заяви обвинуваченої вбачається, що фактично підставою для відводу судді Стеценко О.С. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України, є незгода з прийнятими головуючим процесуальними рішеннями, зокрема, про відсторонення обвинуваченої від посади, що не може бути підставами для відводу, передбаченими ст. ст.75, 76 КПК України.

Крім того, при розгляді заяви про відвід, суддя, що її розглядає, не наділений повноваженнями перевіряти правильність висновків суду при постановленні ним своїх процесуальних рішень, давати оцінку його діям.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених КПК України підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Стеценко О.С.

Керуючись ст.ст. 75-76, 81, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Новопсковського районного суду Луганської області Стеценко О.С. в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130490000241 від 17.09.2015, №12016130580000056 від 13.06.2016, №12016130480000218 від 26.07.2016, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Пронька