Постанова № 75856938, 02.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 311/2402/17 Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.

провадження № 22-ц/778/2287/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В., суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

представника прокуратури Запорізької області - прокурора відділу забезпечення

представництва в суді Євтушок Ю.С.

представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області Вознюка Юрія Миколайовича на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Запорізькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження та застосування запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовною заявою, яка була уточнена в ході судового розгляду справи, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження та застосування запобіжного заходу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14.11.2012р. вироком Василівського районного суду він, будучи неповнолітнім, був визнаний винним у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 статті 152 КК України, та йому було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

13.05.2013 року вироком Василівського районного суду він був виправданий. 23.04.2014 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вказаний вирок залишено без змін. 16.09.2014 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України залишено вирок Василівського районного суду від 13.05.2013р. та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2014р. були залишені без змін.

Вказував, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного засудження судом за особливо тяжкий злочин до 5 років позбавлення волі та обрання запобіжного заходу:

- він зазнав моральних страждань у зв'язку з явно несправедливим і упередженим проведенням досудового слідства, судового слідства, з явною і очевидною фальсифікацією матеріалів кримінальної справи;

- він втратив віру у спроможність прокуратури (як наглядового органу) не формально, а реально здійснювати контроль та нагляд за додержанням органом слідства вимог кримінально-процесуального законодавства під час розслідування кримінальних справ, адже ті явні порушення, які були встановлені вже в перших засіданнях суду, були настільки очевидними, що не могли залишитися поза увагою прокуратури та суду. Між тим, прокуратура, не погоджуюсь з очевидними обставинами виправдання, направляла апеляційні та касаційні скарги, ще більш загострюючи його страждання, наполягала на його звинуваченні;

- він втратив становище в суспільстві, були порушені його нормальні життєві зв'язки, оскільки про порушення відносно нього кримінальної справи за зґвалтування неповнолітньої дівчини знало майже все місто, де він постійно мешкає. Йому, його родичам, батькам було дуже соромно та незручно пояснювати: родичам, друзям, знайомим, в колективі, де працювала мати, що він ні в чому не винен і що кримінальну справу щодо нього сфабриковано. Особливі страждання полягали ще в том, що мешканці міста вважали його насильником неповнолітньої. Постійні дзвінки з погрозами з цього приводу, образи, співчуття про можливість «опинитися за ґратами за зґвалтування» наносили його психічному стану підлітка непоправну шкоду;

- його, неповнолітню особу, з хиткою, ранимою та не окріплою психікою, звинувачували та засудили за скоєння особливо тяжкого злочину до 5 років позбавлення волі. Те, що він відчував після суду: душевний стрес і страх, майже привели його до психічної інвалідності. Його мати, яка була присутня в якості представника, після оголошення вироку про його засудження та покарання, втратила свідомість і це відбувалося у нього на очах. В той момент він був на грані божевілля і не бачив сенсу у житті;

- в результаті незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, судових розглядів, несення витрат на правову допомогу, обрання запобіжного заходу, значно погіршився стан його здоров'я, він знаходився на лікуванні з сердечними хворобами та часто звертався за медичною допомогою. Перебуваючи у пригніченому стані, викликаному незаконними діями щодо нього, він тривалий час зазнавав сильних душевних страждань і, у зв'язку з цим, постійно перебував в хворобливому фізичному та емоційному стані;

- внаслідок застосування щодо нього запобіжного заходу, він був позбавлений можливості вільно пересуватися і виїздити з місця проживання, реалізовувати звичні привички та бажання, маючи можливість виїздити за кордон, він не міг цього робити, бо знаходився під слідством. Це завдавало йому невиправданих душевних страждань. Протягом тривалого часу він не міг відвідувати друзів та родичів, адже був вимушений постійно з'являлися за викликами слідчого та суду;

- крім того, він був змушений звертатися за правовою допомогою до адвоката, що вимагало від нього не лише значних витрат, а й додаткових зусиль (поїздок, надання пояснень, збирання додаткових доказів, тощо).

Розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює у 1 000 000 грн.

Також під час досудового слідства у кримінальній справі та в суді захист його прав та інтересів здійснював адвокат ОСОБА_4, який діяв на підставі укладеної між ними угоди про надання правової допомоги від 10.11.2011 року. За здійснення правової допомоги по кримінальній справі адвокату 15.09.2017 року було сплачено в повному обсязі - 100 000 гривень.

Проте, згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи.

Розмір витрат на правову допомогу адвоката складає:

- 2011 рік: 23.11.11р. - 3 години 30 хвилин праці захисника (985 грн. м.з.п. х 40% = 394 грн.) ; ( 394* 3 години 30 хв., = 1379 грн.); 20.12.11р. судове засідання - 30 хв. (1004 грн. м.з.п. х 40% = 401 грн.) ; 30 хв., = 200 грн.). Всього - 1579 грн.;

- 2012 рік: 05.01.12р. судове засідання - 1 година 50 хв.; 31.01.12р. судове засідання - 3 години; 15.02.12р. судове засідання - 2 години 30 хв.; 05.03.12р. судове засідання - 1 година 30 хв.; 26.03.12р. судове засідання - 6 годин 30 хв.; 29.03.12р. судове засідання - 50 хв. (1073 грн. м.з.п. х 40% = 429 грн.) ; ( 429* 16 годин, = 6864 грн.); 08.06.12 судове засідання - 15 хв.; 27.06.12р. судове засідання - 15 хв. (1094 грн. м.з.п. х 40% = 437 грн.) ; ( 437* 30 хв., = 218 грн.);

17.07.12р. судове засідання - 30 хв.; 01.08.12р. судове засідання - 30 хв.; 13.08.12р. судове засідання - 1 година (1102 грн. м.з.п. х 40% = 440 грн.) ; ( 440* 2 години., = 880 грн.); 02.10.12р. судове засідання - 15 хв., 05.10.12р. судове засідання - 1 година; 19.10.12р. судове засідання - слідча дія за дорученням суду 2 години; 22.10.12р. судове засідання - 40 хв.; 26.10.12р. судове засідання - 2 години 10 хв.; 31.10.12р. судове засідання - 2 години 20 хв.; 07.11.12р. судове засідання - 50 хв.; 13.11.12р. судове засідання - 10 хв.; (1118 грн. м.з.п. х 40% = 447 грн.) ; ( 447* 9 годин., = 4023 грн.; 14.12.12р. судове засідання - 30 хв. (1134 грн. м.з.п. х 40% = 453 грн.) ; ( 453* 30 хв., = 226 грн.). Всього - 12 211 грн.;

- 2013 рік: 30.01.13р. судове засідання - 1 година; 11.02.13р. судове засідання - 1 година; 15.03.13р. судове засідання - 4 години; 22.03.13р. судове засідання - 4 години; 29.03.13р. судове засідання - 5 годин; 16.04.13р. судове засідання - 5 годин; 26.04.13р. судове засідання - 5 годин; 13.05.13р. судове засідання - 4 години 30 хв.; 22.07.13р. засідання - 4 години 30 хв.; 22.07.13р. судове засідання - 1 година (апеляція); 31.07.13р. судове засідання - 1 година (апеляція) (1147 гри, м.з.п. х 40% = 458 грн.); ( 458* 31 година 30 хв., 14198+229 =14427 грн. ). Всього - 14 427 грн.;

- 2014 рік: 20.03.14р. судове засідання - 5 годин (ВССУ м. Київ); 23.04.14р. судове засідання - 1 година (апеляція) (1218 грн. м.з.п. х 40% = 487 грн.) ; ( 487* 6 годин = 2922 грн.); 16.09.14 судове засідання - 6 годин (ВССУ м. Київ) (1301 грн. м.з.п. х 40% = 520 грн.) ; (520* 6 годин = 3120 грн.) Всього - 6042 грн.;

Отже, сума компенсації витрат на правову допомогу за 2011-2014 рік становить 34 259 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 34 259 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі - 200 000 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 29 556 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Прокуратура Запорізької області у особі заступника прокурора Запорізької області Вознюка Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши його до 52 118,7 грн., та скасувати в частині відшкодування витрат на правову допомогу, відмовивши в цих вимогах.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення прокурора Євтушок Ю. С., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення адвоката ОСОБА_4, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам'янське Василів-ського району Запорізької області. На час виникнення вказаних подій мав вік 17,5 років, був студентом 2-го курсу факультету обчислювальної техніки Запорізького коледжу радіоелектроніки ( а.с. 121-122).

За заявою ОСОБА_5 30.06.2011р. слідчим СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Тетерею О.Г. відносно неповнолітнього ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу № 4051117 за фактом зґвалтування неповнолітньої особи, за ч. 3 ст. 152 КК України, що підтверджується відповідною постановою ( а.с. 118).

Старшим слідчим СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Солоповою О.М. 11.07.2011р. винесено постанову про прийняття кримінальної справи № 4051117 до свого провадження.

13.07.2011р. ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, що підтверджується постановою та зобов'язанням (а.с. 123-125).

Постановою старшого слідчого СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Солопової О.М. від 24.07.2011р. кримінальне переслідування відносно ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України припинено у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину ( а.с. 119).

Заступником прокурора Василівського району Запорізької області Фененко Д.П. 01.09.2011р. винесено постанову, якою постанову слідчої про припинення кримінального переслідування відносно ОСОБА_3 від 24.07.2011р. скасовано, кримінальну справу повернуто начальнику СВ Василівського РВ ГУМВС для організації проведення додаткового розслідування ( а.с. 120).

01.09.2011р. старшим слідчим СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Солоповою О.М. - ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 152 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді особистої поруки (а.с. 126-128).

01.09.2011р. ОСОБА_3 було допитано в якості обвинуваченого, що підтверджується відповідним протоколом.

Обвинувальний висновок за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, 26.10.2011 року був затверджений заступником прокурора Василівського району Запорізької області Фененко Д.П. ( а.с. 133-142).

27.10.2011р. дана кримінальна справа у порядку ст. 232 КПК України надійшла до Василівського районного суду Запорізької області для розгляду по суті ( а.с. 143).

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 14.11.2012р. ОСОБА_3 визнано винним за ч.3 ст. 152 КК України та з урахуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді особистого зобов'язання ( а.с. 144-150).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.02.2013р. вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14.11.2012р. скасовано, кримінальну справу направ-

лено на новий судовий розгляд ( а.с. 151-153).

15.02.2013р. кримінальна справа надійшла до Василівського районного суду Запорізької області для розгляду по суті ( а.с. 154).

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 13.05.2013р. ОСОБА_3 за обвинуваченням у скоєнні злочинну, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину ( а.с. 155-162).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31.07.2013р. вирок Василівського районного суду Запорізької області від 13.05.2013р. залишено без змін ( а.с. 163-171).

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2014р. ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 31.07.2013р. скасовано та справу направлено на новий апеляційний розгляд ( а.с. 172-173).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2014р. вирок Василівського районного суду Запорізької області від 13.05.2013р. залишено без змін ( а.с. 5-7).

16.09.2014р. ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Василівського районного суду Запорізької області від 13.05.2013р. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2014р. залишено без змін ( а.с. 8-9).

Таким чином, ОСОБА_3 перебував під кримінальним переслідуванням у кримінальній справі № 4051117 у період з 30.06.2011р. по 24.07.2011р. та з 01.09.2011р. по 23.04.2014 р., тобто 31 повний календарний місяць 48 днів (1 день у червні 2011р., 24 дня у липні 2011р., 23 дня у квітні 2014р.).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, зазначеними судовими рішеннями, які є обов'язковими для суду в даному судовому розгляді про юридичні наслідки, обумовлені ними, встановлено факт невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, було встановлено, що законних підстав для обмеження його конституційних прав, не було. Його виправдання свідчить про незаконність притягнення до кримінальної відповідальності та незаконність обмеження в конституційних правах.

Судом встановлено, що під час досудового слідства у кримінальній справі та в суді захист прав та інтересів позивача ОСОБА_3 здійснював адвокат ОСОБА_4, повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, вищенаведеними судовими рішеннями у кримінальному провадженні, де його зазначено як захисника ОСОБА_3

Сума компенсації витрат на правову допомогу за 2011-2013 роки, яка знайшла своє підтвердження в ході розгляду цивільної справи та підлягає стягненню, визначена судом у розмірі 29 556 грн. (1713 грн. +14 570 грн. +13 273 грн.).

Перебування позивача під кримінальним переслідуванням по кримінальному провадженню без законних на те підстав підтверджено вищевказаним виправдовувальним вироком суду, який набрав законної сили. Суд прийняв до уваги, що сам по собі такий факт є травмуючим для будь-якої людини, у тому числі, й для позивача.

Встановивши всі вищезазначені обставини, суд першої інстанції визначив розмір на відшкодування моральної шкоди позивачеві у сумі 200 000 грн., а також стягнув витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні у розрахованому розмірі в сумі 29 556 грн.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурором не оспорюється право позивача на відшкодування моральної шкоди, але міститься вимога щодо зменшення встановленого судом розміру відшкодування.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявного права у позивача ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави у зв»язку з незаконним перебування під слідством і судом у кримінальному провадженні.

Проте вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора в частині визначеного судом розміру такого відшкодування.

В апеляційній скарзі прокурор наголошує на тому, що визначення розміру моральної шкоди передбачено ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якого відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Тому з урахування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. та у відповідності до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а розрахунковою виличиною є сума у розмірі 1600 грн., прокурор здійснив свій розрахунок на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3: 49600 грн. (31 повний місяць * 1600 грн.) + 2518,70 грн. (1 день у червні 2011 року - 53,30 грн.; 24 дня у липні 2011 року - 1238,70 грн.; 23 дня у квітні 2014 року - 1226,70 грн.), яким визначив суму відшкодування у розмірі 52 118,70 грн., до розміру якої і просив зменшити стягнуту судом суму відшкодування.

Між тим, апеляційний суд наголошує на тому, що моральна шкода - це оціночне поняття, і тому питання щодо розміру її відшкодування вирішується безпосередньо судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Вказані прокурором нормативні акти встановлюють мінімальний розмір, від якого неможливо відійти у бік його зменшення. Проте, спеціальними Законом та Порядком не встановлено максимальної межі для визначення розміру відшкодування моральної шкоди особі, яка потерпала від неправомірного притягнення до кримінальної відповідальності.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 200 000 грн., суд вважав, що визначена сума є співмірною з отриманими душевним стражданнями позивача, обсягом порушення його нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Але не в повній мірі взяв до уваги інші критерії, необхідні для визначення її розміру.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справа про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 даної постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апеляційний суд з урахуванням всіх обставин у цій справі та на підставі зібраної у ній доказової бази вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу шляхом зменшення розміру стягнутої моральної шкоди.

Матеріалами справи підтверджується тривале, впродовж 3 років, існування кримінального провадження, у якому позивач мав статус обвинуваченого у скоєнні статтевого злочину. Та суд правильно визнав, що для позивача така ситуація є сама по собі психотравмуючим фактором. Але розмір спричиненої незаконним притягнення до кримінальної відповідальності шкоди належить доказуванню.

Позивач в позовній заяві посилався на погіршення стану здоров'я та інші зміни життєдіяльності у зв»язку з наявністю кримінального переслідування.

Проте всі ці обставини носять суто декларативний характер, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

Так, в справі не мається жодного медичного висновку, епікризу та наявність простого лікарняного, який би підтвердив погіршення стану здоров»я позивача у періоді тривання кримінальної справи.

Позивач навчався на момент порушення кримінального провадження у коледжі, та ним не було надано доказів, що він не зміг його закінчити через вказані обставини, або не міг навчатись чи працювати у цей період.

Особиста порука дійсно є обмеження його вільного пересування, але з дозволу слід-

чого чи особи, у провадженні якої перебуває кримінальна справ, його відлучення з місця мешкання є можливим. Та доказів того, що позивач потребував негайного виїзду куди-небудь у цей період, а слідчий чи інша посадова особа йому відмовила у наданні відповідного дозволу, матеріали справи також не містять.

Отже, судом першої інстанції не в повній мірі враховано всі ці обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, але не надаючи відповідних доказів на підтвердження своїм доводам. А тому, взявши ці обставини на віру, суд фактично визначив розмір відшкодування на припущеннях, що такі обставини могли існувати.

Таким чином не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно погіршення стану здоров»я взагалі, та, зокрема, його психологічного розладу, або щодо будь-якого його обмеження у праві доступу до навчання або працевлаштування тощо.

Тому колегія суддів вважає встановлений судом першої інстанції розмір відшкодування не відповідає зібраним у справі доказам, а також принципам розумності та справедливості, та є значно завищеним.

За загальним правилом стягнення моральної шкоди в такому значному розмірі, як визначив суд, відбувається у випадку тривалого повного позбавлення волі особи, що перебуває під слідством і судом, наприклад, у випадку незаконного її утримання під вартою, істотного погіршення внаслідок таких дій з боку державних органів здоров»я такої особи, що підтверджується відповідними медичними документами.

Проте, за сукупністю зібраних у справі доказів, у якій містяться лише судові та слідчі процесуальні документи, з урахуванням часу, протягом якого тривало порушення прав позивача, індивідуальних якостей особи потерпілого, який на час притягнення до кримінальної відповідальності був неповнолітнім, і тому піддавався більшій вразливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 70 000 грн., що є більшою за мінімальний розмір, який визначений прокурором на підставі ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», але, на думку колегії, є достатнім для компенсації моральних страждань позивача.

Доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованого відшкодування витрат на правову допомогу не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним судом в оскаржуваному рішенні ретельним аналізом дослідження участі адвоката у кримінальній справі.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову щодо розміру стягнутої на відшкодування моральної шкоди суми.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, приймаючи нову постанову, апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

За загальним правилом, встановленим у частині 1 вказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_3 задовольняється частково, то позивач повинен компенсувати відповідачу понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у частині, пропорційній до розміру задоволених вимог.

Але так як позивач звільнений від сплати судових витрат на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати відповідачу повинні бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідачем було сплачено 3443,34 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с.215).

Відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції, яким на користь позивача за рахунок державного бюджету було стягнуто 200 000 грн. Рішення суду змінено шляхом зменшення суми відшкодування на 130 000 грн. Тому пропорційно до задоволених вимог компенсації відповідачу за рахунок держави підлягає сума судового збору у розмірі: (3443,34 х 130 000) : 200 000 = 2 238, 17 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області Вознюка Юрія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року у цій справі змінити в частині стягнутого розміру відшкодування моральної шкоди та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутого з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_3, з 200 000 (двохсот тисяч) гривень до 70 000 (семидесяти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати Прокуратури Запорізької області у вигляді судового збору у сумі 2 238( дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 17 копійок підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 серпня 2018р.

Головуючий:

Судді: