Ухвала суду № 75849240, 14.08.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

14 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3086/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року, м. Одеса, суддя Степанова Л.В., повний текст складено 22.06.2018 року

у справі № 916/3086/17

за позовом Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК", м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м.Одеса

про стягнення авансових платежів у сумі 6134325 грн. 82 коп.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса

до відповідача Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК", м. Київ

про стягнення 18700960 грн. 05 коп.

19.07.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/3086/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/3086/17 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з несплатою судового збору у встановленому порядку та розмірі і роз’яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

10.08.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 року надійшло клопотання, в якому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса просить суд відстрочити йому сплату судового збору на підставі частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір”.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса, в зв'язку з важким фінансовим становищем, не має можливості здійснити оплату судового збору.

Судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання, виходячи з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір”, який набрав чинності 01 листопада 2011 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України “Про судовий збір” від 03.10.2017 року №2147-VIII, що набрав чинності з 15 грудня 2017 року.

Положеннями частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір” в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, у зазначеній статті наведено вичерпний перелік умов, за яких суд має право відстрочити сплату судового збору.

Враховуючи, що скаржник, згідно з положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір” (в редакції станом на момент подання апеляційної скарги) не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, підстави задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору - відсутні.

Крім того, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі та зазначити в клопотанні до якого саме моменту суду необхідно відстрочити сплату судового збору.

Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із апеляційною скаргою, та підтвердженням цих обставин належними та достатніми доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_2 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Судова колегія підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "ОСОБА_3 проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян, поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України “Про судовий збір”, призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України “Про судовий збір” відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 260 та частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

Беручи до уваги, що у встановлений судом термін недоліки апеляційної скарги не були усунені, а саме: до суду апеляційної інстанції не надано доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення, а клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відхилено через відсутність законодавчо визначених підстав для відстрочення від сплати судового збору юридичної особи скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Повернути без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНИ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі № 916/3086/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток:

На адресу скаржника:

1) апеляційна скарга з додатками на 35 арк.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_3