Рішення № 75848096, 03.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2018 р. № 820/3114/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Саєнко Л.І., Кошиль В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ФОП ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0007581315 від 01.12.2017 року.

Ухвалою від 26.04.2018 року у справі відкрито провадження, 04.08.2018 року з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України розпочато розгляд справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом під час проведення перевірки не взято до уваги тієї обставини, що підприємством орендується два складські приміщення, на яких повному обсязі зберігаються придбані ТМЦ; товар, який на думку контролюючого органу є нестачею, реалізований покупцям протягом квітня 2014 року - жовтня 2017 року, що відображено у податковій звітності. В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено з урахуванням усіх обставин , у відповідності та у спосіб, визначені діючим законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, пройшовши визначену процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання-фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є здійснення оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

У період з 23.10.2017 по 03.11.2017 фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що складено акт від 14.11.2017 року № 19788/20-40-13-15/НОМЕР_2, яким в тому числі зафіксовано порушення вимог п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 78379.01 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на акт перевірки від 20.11.2017 року. За результатами розгляду зауважень, податковий орган листом від 28.11.2017 року № 4126/ФОП/20-40-13-15-14 повідомив позивача про відсутність підстав для їх задоволення.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 01.12.2017 року № 0007581315, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 97973.76 грн., в тому числі податкове зобов'язання 78379.01 грн., штрафні санкції 19594.75 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2. ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог податковий орган послався на те, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем придбано вал нижній похилої камери у кількості 18 одиниць, кожух елеватора зернового у кількості 10 одиниць, кожух шнека вивантажувальний у кількості 17 одиниць, контр привід механізму шайби у кількості 9 одиниць, під барабани у кількості 21 одиниця, подовжувач верхнього решета у кількості 53 одиниці, решето нижнє у кількості 45 одиниць, транспортер похилої камери у кількості 126 одиниць. На момент проведення ревізії вказаний товар не обліковувався на складі як залишок та не був реалізований протягом періоду, що перевірявся.

Пунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, за правилами п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен встановити наявність збільшення податкового кредиту за придбаними ТМЦ та відповідну фактичну нестачу товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням положень ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» доказом залишку чи нестачі товарно - матеріальних цінностей є акт інвентаризації, вимога складання якого в силу положень п. 20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України належить до повноважень контролюючого органу. При цьому відповідно до пункту 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки відображається інформація про проведені платником податків під час здійснення перевірки інвентаризації його основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а також інформація щодо інвентаризації документів, розрахунків (у разі її проведення).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2014 року № 1/04-1, від 01.04.2017 року № 01/04-17 у ПРаТ «Стабільні системи» використовується складське приміщення загальною площею 10 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.44-53). Відповідно до відомостей про товарний залишок № 1 станом на 07.11.2017 року на вказаному складі зберігалися ТМЦ на загальну суму 257140.90 грн.

Судовим розглядом встановлено, що 01.11.2017 року позивачем на підставі договору від 01.11.2017 року № 01/17 орендовано у Професійно-технічного училища № 32 м.Харків складське приміщення площею 125.5 м2 за адресою АДРЕСА_3 (а.с.54-58). Із наявних у матеріалах справи відомостей про товарний залишок № 2 станом на 07.11.2017 року на зазначеному складі перебували товари на загальну суму 602758.11 грн., в тому числі вал нижній похилої камери, кожух елеватора зернового, кожух шнека вивантажувальний, контрпривід механізму шайби, підбарабання, подовжувач верхнього решета, решето нижнє, транспортер похилої камери.

Відомості про укладення вказаного договору в акті перевірки (п.1.8 « перелік об'єктів, де здійснюється господарська діяльності суб'єкта, місце розташування виробничих, торгових точок, складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок (у власності та користування , в т.ч. на умовах оренди і наявність відповідного документа) -а.с.11, т.1, відсутні, як відсутні і докази відмови інспектора у прийнятті вказаного документа та направлення його до податкового органу разом з запереченням на акт про результати документальної планової виїзної перерви від 20.11.2017 року (а.с.38-39, т.1).

Суд також звертає увагу на те, що в судове засідання та до матеріалів перевірки, заперечень позивачем не надано доказів знаходження спірних ТМЦ на складі за адресою АДРЕСА_2 та його подальшого транспортування на склад по АДРЕСА_3.

Із долученого до матеріалів електронного реєстру податкових накладних позивача (а.с.64-69, т.3), судом встановлено, що позивачем придбано вал нижній похилої камери, кожух елеватора зернового, кожух шнека вивантажувальний, контрпривід механізму шайби, підбарабання, подовжувач верхнього решета, решето нижнє, транспортер похилої камери.

Відповідно до пояснення позивача (а.с. 217, т.2) в первинних документах по реалізації та придбанню ТМЦ присутні певні розбіжності у найменуваннях, які обумовлені тим, що вказані запчастини виготовляються багатьма виробниками, кожен з яких перекладає назву за власним бажанням.

З цього приводу суд зауважує, що за приписами п. 201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пп. "е" пункту 201.1 Кодексу, одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається у податковій накладній, є опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. При цьому обов'язковий реквізит "Номенклатура товарів/послуг" має відповідати формуванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. У графі 2 зазначаються повне найменування товару/послуги, а також найменування окремих частин товару, що поставлені.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення. У зв'язку з цим номенклатура товарів чи послуг повинна відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання товарів або надання послуг та не повинна містити інших даних. Отже, у номенклатурі товарів/послуг продавця продавець повинен зазначати дані, які відповідають документам, що підтверджують їх придбання таким продавцем.

Суд також зауважує, що номенклатура (найменування) товарів чи послуг, що постачаються продавцем, належить до обов'язкових реквізитів податкової накладної (пп. «е» п. 201.1 ПК України).

Суд критично ставиться до посилання позивача на «Каталог деталей и сборочных единиц самоходного зерноуборочного комбайна ДОН-1500 Б» (а.с.37-58, т.3) як критерій ідентифікації придбаних та реалізованих товарів, оскільки номенклатура товару нерозривно пов'язана з зазначенням коду УКТ ЗЕД, який є систематизованим переліком товарів, який включає код товару, його найменування, одиницю вимірювання та обліку, який складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджений Законом України «Про Митний тариф України», що дозволяє ідентифікувати сутність господарської операції.

Проте, із долучених до матеріалів справи договорів на подальшу реалізацію придбаних запчастин, видаткових накладних, податкових накладних містяться розбіжності у номенклатурі придбаного та реалізованого товарів не зазначені коди товару згідно з УКТ ЗЕД (а.с.69-249, т.1, а.с.1-216, т.2), що унимеожоливлює ідентифікацію придбаних та реалізованих товарів як тотожних.

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, відповідач в судовому засіданні довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, а отже, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов залишити без задоволення

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення виготовлено 13.08.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.