Рішення № 75843506, 18.07.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11141/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Палінчака О.М.

при секретарі Антосєві В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонер-ного Товариства «Укрсоцбанк» про захист порушеного права споживача фі-нансових послуг та визнання недійсним кредитного договору,

встановив:

В червні 2015 року Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк» зве-рнулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2017 року в сумі 67 992 грн. 13 коп. На об-грунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 10 000 дол. США на умовах платності, строковості та повернення. Відповідач не виконує взяті на себе зо-бов’язання по поверненню грошових коштів, внаслідок чого станом на 21 січня 2015 року утворилась заборгованість.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсним кредитного дого-вору. На обгрунтування своїх вимог відповідач – позивач зазначила, що дійсно уклала з відповідачем кредитний договір, однак банк ввів її в оману щодо ви-значення істотних умов договору, зокрема вартості фінансової послуги, а тому просить визнати недійсним договір кредиту №885-07/5-632-3 від 22 червня 2007 року, укладений між нею та Публічним Акціонерним Товариством «Укр-соцбанк».

В судове засідання представник позивача - відповідача не з’явився, однак подали до суду заяву в якій позовні вимоги підтримують та просять справу розг-лядати без їх участі.

Відповідачка – позивачка в судове засідання не з’явилась, однак подала до суду заяву в якій просить справу розглядати без її участі, просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити її позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов Публічного Акціоне-рного Товариства «Укрсоцбанк» підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Судом об’єктивно встановлено, що 22 червня 2007 року між Акціонер-ним – комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого якого остання отримала кредит в розмірі 10 000 дол. США на умовах платності, строковості та повернення.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання по поверненню грошо-вих коштів, внаслідок чого станом на 21 січня 2015 року утворилась заборгова-ність в розмірі 67 992 грн. 13 коп., з яких 66 334 грн. 64 коп.- сума заборговано-сті за кредитом, 1 170 грн. 18 коп. – сума заборгованості за відсотками, 433 грн.

34 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 53 грн. 97 коп. – пеня за не-своєчасне повернення відсотків.

Ці обставини підтверджуються: договором кредиту №885-07/5-632-3; роз-рахунком заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кре-дит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позича-льник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від по-зичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного за-конодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв діло-вого обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір зважаючи на той факт, що банк ввів її в оману як споживача послуг не надавши повної інформації щодо укладеного договору та ризиків які можуть очікувати її в майбутньому, а також відсотки нараховував виходячи зі ставки 15%, хоча в до-говорі вказано 13.5% річних.

Як слідує з матеріалів справи, 18 жовтня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору кредиту №885-07/5 632-3 від 22 червня 2007 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що кредитор надає позичальнику кредитні кошти зі сплатою 15% річних . Даний договір є чинним, ОСОБА_1 не клопотала про визнання договору недійсним, не оспорювала свій підпис на ньому, за таких обставин доводи ОСОБА_1 що-до недійсності правочину з цих підстав не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а та-кож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума креди-ту; 2) розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит вида-ватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна

відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання кредиту; 7) інші умови, визначені законодавством (ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції на час виникнення спірних відносин).

Частинами 3, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в догово-рах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, встановлюють надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України.

Укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 погоджувалась з його умовами. Посилання відповідача відповідачки - позивачки на невідповідність кредитного договору вимогам ст.ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідають фактичним обставинам справи.

Спірний договір кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не за-являла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому ви-конувала його умови; кредитор надав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: розміру процентної ставки, порядку її нарахування; переліку, розміру й бази розрахунку комісій та неустойки; періоду внесення платежів; порядку зарахування сплачених коштів.

Також підставою для визнання недійсним кредитного договору, на думку позивача є порушення вимог ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, дії відповідача містять ознаки нечесної підприємницької практики, які виявились у введенні його в оману щодо умов договору.

Разом з тим, такі посилання не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що банк ввів її в оману щодо істотних умов договору, та не надано доказів нечесної підприємницької практики банку під час укладення кредит-ного договору.

Крім того, в разі незгоди з умовами кредитного договору позивач могла скористатись своїм правом, визначеним ч.6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Таким правом ОСОБА_1 не скористалась, а тому, відповідно, погодилась зі всіма його умовами, про що також свідчить виконання умов кредитного договору.

Оцінюючи встановлене суд приходить до висновку, що зустрічний позов не підлягає до задоволення, а первісний позов слід задовольнити в повному об-сязі стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по кредиту станом на 21 січня 2015 року в розмірі 67 992 грн. 13 коп., з яких 66 334 грн. 64 коп.- сума заборгованості за кредитом, 1 170 грн. 18 коп. – сума заборгованості за відсотками, 433 грн. 34 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 53 грн. 97 коп. – пеня за несвоєчасне повернення відсотків та сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 81, 264-265 ЦПК України, ст.ст.203,215,230,526,626,627,638,1048,1055 ЦК України, суд –

вирішив:

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору за-довольнити повністю, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсним кредитного дого-вору - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонер-ного товариства «Укрсоцбанк» ( м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, код 00039019) заборгованість по кредитному договору від 22 червня 2007 року в сумі 67 992 грн. 13 коп. та 679 грн. 93 коп. судового збору.

На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути по-дана апеляційна скарга протягом 30 днів до апеляційного суду Хмельницької об-ласті.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повніс-тю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропуще-ного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скар-га подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2018 року.

Суддя: О.М. Палінчак