Ухвала суду № 7584343, 29.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 року № 22-а-9185/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Попка Я.С., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичспецбуд» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 22.01.2008 року №0004382301/2, №00004392301/2, №0001561702/2 та №0000011702/2 , -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними прийнятих відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень. Вимоги обґрунтовані їх незаконністю у звязку із участю при проведенні перевірки та підписання акта перевірки працівником податкової міліції та невідповідності висновків відповідача обставинам справи.

Постановою господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані покликанням на заниження ціни за договором від 12.12.2003 року, укладеним із ОСОБА_2, порівняно з цінами за договорами з іншими особами, у звязку з чим вважає правомірним прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У письмовому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

За наслідками проведеної відповідачем планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2007 років складено акт № 432/23-1/13830171 від 20.08.2007 року, у якому встановлено наступні порушення: пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 31595,00 грн.; п.п. 4.1, 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 18669,00 грн.; пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 14554,80 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2007 року: № 0004382301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 40006,00 грн. (31595,00 грн. основного платежу та 8411,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0004392301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 27990,00 грн. (18660,00 грн. основного платежу та 9330,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001561702/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на доходи найманих працівників у сумі 43664,40 грн. (14554,80 грн. основного платежу та 29109,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Внаслідок адміністративного оскарження позивачеві відмовлено у задоволенні скарги та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.01.2008 року: № 0004382301/2, № 0004392301/2, № 0001561702/2 щодо тих самих податкових зобовязань та на такі самі суми.

Крім того, рішенням ДПА у Львівській області від 14.01.2008 року № 441/10/25-005/41 про результати розгляду повторної скарги донараховано 2239,20 грн. податку з доходів фізичних осіб та 4478,40 грн. штрафної (фінансової) санкції (виходячи із 15% ставки податку замість 13%), внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011702/2 від 22.01.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 6717,60 грн. (2239,20 грн. основного платежу та 4478,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що всупереч положенням ч. 15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки перевірка позивача не була повязаною із веденням оперативно-розшукової справи або розслідуванням кримінальної справи, при проведенні перевірки за відсутності на те законних підстав брав участь оперуповноважений відділу боротьби із субєктами, що мають ознаки фіктивності ВПМ ДПІ у Дрогобицькому районі старший лейтенант податкової міліції Качмар Б.М. Акт перевірки був підписаний також зазначеною особою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про незаконність прийняття на підставі такого акта перевірки податкових повідомлень-рішень.

Згідно з договором про пайову участь у будівництві житла від 12.12.2003 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 директором і засновником позивача, ціна за 1 м кв становить 1200,00 грн., загальна сума договору за 111,96 м кв 134352,00 грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтувався на порівнянні вартості 1 м кв за договором від 12.12.2003 року із вартістю ідентичного товару 1 м кв за договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 від 08.09.2005 року про пайову участь у будівництві житла, згідно з яким вартість 1 м кв становить 2200,00 грн.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що ціна за 1 м кв згідно із договором від 12.12.2003 року була нижчою за собівартість будівництва 1 м кв житла на час укладання цього договору. Крім того, відповідачем не спростовано, що ціна за 1 м кв за договором із ОСОБА_2 визначалася із загальної кошторисної вартості всього обєкта та його загальної площі і становила 1150,00 грн. за 1 м кв.

При цьому судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що договір із ОСОБА_3 було укладено у 2005 році, а із ОСОБА_2 у 2003 році, тобто різниця у часі укладання цих договорів складає неповних два роки, за які ціна договору за 1 м кв змінювалася. На підтвердження зміни ціни договору у звязку із плином часу свідчить договір про пайову участь у будівництві житла від 08.12.2004 року, укладений між позивачем та ОСОБА_4 згідно з яким вартість 1 м кв становить 1297,28 грн.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а

покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вартість 1 м кв житлової площі за договором від 12.12.2003 року є економічно обґрунтованою звичайною ціною, відповідачем не доведено заниження позивачем договірної ціни за 1 м кв за договором із ОСОБА_2 від 12.12.2003 року про пайову участь у будівництві житла, наведені ним доводи не спростовують висновків суду, а тому безпідставним є висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу за І квартал 2007 року у сумі 93300,00 грн., що призвело до несплати 23325,00 грн. податку на прибуток підприємств.

Оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 4.1, 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» грунтуються на висновку про заниження валового доходу за І квартал 2007 року у сумі 93300,00 грн. у звязку із заниженням ціни за договором від 12.12.2003 року, укладеним із ОСОБА_2, що обгрунтовано спростовані судом першої інстанції та правильність яких не доведена відповідачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про правомірність визначення позивачем бази оподаткування з податку на додану вартість за договором від 12.12.2003 року, а тому визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні є незаконним.

Враховуючи доведеним встановлення звичайної ціни за договором від 12.12.2003 року, помилковим є висновок відповідача про те, що отримана ОСОБА_2 різниця в оплаті між звичайною ціною та заниженою ціною належить до будь-яких передбачених пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» виплат чи винагород відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, що підлягають оподаткуванню цим податком. За таких обставин визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 14554,80 грн. та його донарахування за ставкою 15% замість 13% у сумі 2239,20 грн. є неправомірними.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 зазначеного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом першої інстанції на підставі довідки про балансову вартість основних фондів правильно встановлено, що станом на 01.01.2006 року сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів становила 339333,15 грн., 10% від якої становить 33933,3 грн., а тому є вірним висновок про те, що віднесення позивачем згідно з поданою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2006 рік до валових витрат суми 33078,00 грн. (рядок 04.10) у звязку із придбання запчастин на ремонт транспортних засобів як поліпшення основних фондів вчинене позивачем правомірно.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що оскільки ремонт транспортних засобів здійснювався позивачем власними силами, що унеможливлює

складання актів виконаних робіт, первинними документами в такому разі є прихідні накладні на придбання запчастин та акти списання матеріальних цінностей за 2006 рік.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, у звязку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року у справі № 28/65А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Я.С. Попко

В.П. Любашевський

Повний текст рішення виготовлено 31.12.2009 року.