Постанова № 75842725, 07.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/11412/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/789/630/18 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/11412/16-ц за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року (ухваленого суддею Сташків Н.Б., повний текст якого виготовлено 31 жовтня 2017 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання договору недійсним і безгрошовим,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2009 році Тернопільське відділення ПАТ "Український інноваційний банк" звернулось до нього з позовом про стягнення грошових коштів, зі змісту якого він дізнався про те, що нібито між ним та ПАТ "Укрінбанк" було укладено кредитний договір № 70/06-ф від 02.06.2006 року, за яким він отримав грошові кошти в сумі 200000 гривень. Однак, жодних документів та грошових коштів він у банку особисто не отримував, доручення на отримання коштів від його імені нікому не надавав, про порядок оформлення кредиту йому нічого не відомо, другий примірник кредитного договору банк йому не надав, ніяких платежів на виконання умов кредитного договору він не здійснював.

Вважає, що його було введено в оману щодо обставин, які мають для нього істотне значення, зокрема він не знав про те, що він підписує саме кредитний договір, внаслідок чого бере на себе обов'язок позичальника, зобов'язується погашати кредит і відсотки та інші платежі за ним та стає формальним боржником банку.

За фактом протиправного формування пакету документів для видачі вказаного кредиту 14 вересня 2010 року порушено кримінальну справу стосовно службових осіб Тернопільського підрозділу AT "Укрінбанк", у якій 07 листопада 2011 року Тернопільським міськрайонним судом у цій кримінальній справі постановлено обвинувальний вирок.

Висновком експерта №1-1174/11 від 11.11.2011 року не встановлено чи ним виконано підпис на заяві про видачу готівки, а вироком Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_2, як директор УПП "Металоресурси" протягом січня-вересня 2006 року отримав від ТФ AT "Укрінбанк" кредитні кошти в суму 2200000 грн., в тому числі і за кредитним договором № 70/06-ф від 02.06.2006 року, який було укладено між ним і AT "Укрінбанк".

За клопотанням представника позивача, у зв'язку з перейменуванням 13 липня 2016 року ПАТ "Укрінбанк" в Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі ПАТ "Укрінком") судом замінено неналежного відповідача ПАТ "Укрінбанк" належним ПАТ "Укрінком".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено і визнано недійсним кредитний договір № 70/06-ф від 02.06.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі Тернопільської філії АТ "Український інноваційний банк".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ "Укрінком" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права і порушення судом норм процесуального права.

Відповідач зазначив, що вирок Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2015 року, яким керівника УПП "Металоресурси" ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України не свідчить про вчинення оскаржуваного правочину під впливом обману. На його думку преюдиційним для розгляду даної справи є рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 19.06.2012 року про перегляд справи за нововиявленими обставинами, якими встановлено обставини належного виконання банком умов кредитного договору та підписання позичальником кредитного договору і заяви про отримання готівки. Зазначення в прибутковому касовому ордері УПП "Металоресурси" підстави зарахування 200000 грн від ТФ ПАТ "Укрінбанк" на підставі кредитного договору № 70/06-ф від 02.06.2006 року не є доказом того, що зараховані кошти були надані банком.

Із позову позивача не вбачається, що його було введено в оману працівниками банку .

Вважає, що судом безпідставно не було застосовано наслідків спливу строку позовної давності, оскільки наявність рішення про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що позивачу задовго до звернення з позовом до суду було відомо про наявність кредитного договору.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Сторони будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.

У відповідності до вимог статтей 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.06.2006 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрінбанк» в особі Тернопільської філії АТ «Укрінбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрінбанк», укладено кредитний договір № 70/06-ф, сума кредиту за яким складала 200000 гривень.

13.07.2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «Укрінбанк» перейменовано в ПАТ «Українська інноваційна компанія», а також викладено статут у новій редакції. Відповідні зміни назви відповідача внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07.11.2011 року у кримінальній справі № 1-34/2011р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_4, працюючи керуючим Тернопільської філії АТ «Укрінбанк», в порушення вимог закону, підписав та завірив печаткою банку, не виїжджаючи на місце, та не перевіряючи наявність заставного майна, акти перевірки заставного майна за рядом кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором № 70/06-ф від 02.06.2006 року, укладеним між Тернопільською філією АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1, а ОСОБА_6 долучив до справи акт перевірки заставного майна за цим же кредитним договором, хоча фактично майно в заставу банку не передавалось.

У вироку зазначено, що кошти за прибутковими касовими ордерами, які видавалися ТФ АТ «Укрінбанк» на виконання банком умов кредитних договорів, у тому числі кредитного договору № 70/06-ф від 02.06.2006 року, отримано УПП «Металоресурси».

Постановою старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області від 02.12.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ряду осіб, в тому числі і ОСОБА_1, за ознаками вчинення ними злочинів, передбачених ст. 190 та ст. 358 КК України, тобто шахрайство та підроблення і використання підроблених документів, у зв'язку з відсутністю у їх діях складу цих злочинів.

Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором № 70/06-ф від 02 червня 2006 року не отримував і не заволодівав грошовими коштами АТ «Укрінбанк» шляхом обману, зловживання довірою чи іншим способом.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2015 року, за результатами розгляду кримінального провадження №12012210010000393 від 12.12.2012 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2, будучи власником та одночасно директором УПП «Металоресурси», вніс до офіційного документу балансу УПП «Металоресурси» за 2 квартал 2006 року в статтю «короткострокові кредити банків» завідомо неправдиву інформацію про відсутність на початок та кінець звітного періоду відомостей про суму поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками, хоча протягом січня-червня 2006 року УПП «Металоресурси» отримано кредитні кошти від ТФ АТ «Укрінбанк», у тому числі згідно з прибутковим касовим ордером № 25 від 02.06.2006 року, виданим УПП «Металоресурси», за яким УПП «Металоресурси» прийняло від ТФ АТ «Укрінбанк» грошові кошти в сумі 200000 гривень на підставі кредитного договору № 70/06-ф від 02 червня 2006 року.

Згідно прибуткового касового ордера, виданого УПП «Металоресурси» № 25 від 02.06.2006 року, УПП «Металоресурси» прийняло від ТФ АТ «Укрінбанк» грошові кошти в сумі 200000 гривень на підставі кредитного договору № 70/06-ф від 02.06.2006 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір укладений під впливом обману і не був спрямований на настання реальних наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.12.2009 року позов АТ "Укрінбанк" задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ "Укрінбанк" - 224535,13 грн. заборгованості по кредитному договору № 70/06-ф від 02.06.2006 року та судові витрати по справі (а.с. 105).

Вказане рішення суду переглядалось в апеляційному порядку і ОСОБА_1 серед інших вимог ставилась вимога про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи №1672672 про обвинувачення службових осіб АТ "Укрінбанк" у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 та 367 КК України. Ухвалою апеляційного суду від 28.08.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.12.2009 року залишено без змін (а.с. 105 зворот).

У 2012 році ОСОБА_1 звертався з заявою про перегляд вищевказаного рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.11.2011 року та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що кошти за спірним договором надійшли в касу УПП "Металоресурси" від АТ "Укрінбанк", а не від нього. Також ОСОБА_1 посилався на те, що висновком експерта №1-1174/11 від 11.11.2011 року не підтверджено факт виконання ОСОБА_1 підпису на заявці про видачу готівки (а.с. 108).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 19.06.2012 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16.08.2012 року у задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено. Суди виходили з того, що висновок експертизи не містить однозначного висновку про те, що кошти отримано не ОСОБА_1, та що вироком суду не встановлено, що кошти за кредитним договором отримано іншою особою.

Позивач просив визнати недійсним кредитний договір внаслідок обману та безгрошовості, посилаючись на те, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України (а.с. 23) та встановлено, що УПП "Металоресурси", керівником якого був ОСОБА_2, протягом січня-червня 2006 року отримало від АТ "Укрінбанк" кредитні кошти, у тому числі і за кредитним договором № 70/06-ф від 02.06.2006 року.

Отже вказаним вироком встановлено, що кошти за кредитним договором № 70/06-ф від 02.06.2006 року отримало УПП "Металоресурси" від АТ "Укрінбанк", про що видано прибутковий касовий ордер. Вказані обставини визнавалися ОСОБА_2 у всіх кримінальних провадженнях, у яких він допитувався судом як свідок і як обвинувачений про обставини укладення кредитних договорів і отримання коштів за ними в тому числі і за кредитним договором укладеним з позивачем.

За вказаних обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що кошти за кредитним договором № 70/06-ф від 02.06.2006 року ОСОБА_1 не отримував.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК).

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що банк не передав грошових коштів ОСОБА_1, дійшов до помилкового висновку про визнання кредитного договору недійсним з цих підстав.

Такі висновки суду є суперечливими та не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Невиконання умов договору не може бути підставою для визнання його недійсним.

Неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки.

Оскільки правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, а з обставинами, на які посилається позивач закон не пов'язує можливість визнання угоди недійсною, то погодитись із ухваленим судом рішенням неможливо.

Встановивши, що кошти за кредитним договором не були отримані ОСОБА_1, суд помилково визнав кредитний договір недійсним, а не безгрошовим про що також просив позивач у позовній заяві, посилаючись на те, що коштів за кредитним договором він не отримував.

Відповідно до ч.1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Згідно ч.1. ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.12.2009 року позов АТ "Укрінбанк" задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ "Укрінбанк" - 224535,13 грн. заборгованості по кредитному договору № 70/06-ф від 02.06.2006 року та те, що ОСОБА_1 коштів за вказаним кредитним договором не отримував, що встановлено вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2015 року, апеляційний суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту на підставі ст. 1051 ЦК України і ст. 5 ЦПК України та що ефективним способом захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог є визнання кредитного договору безгрошовим.

Доводи банку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності апеляційним судом оцінюються критично, оскільки саме вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2015 року встановлено, що кошти за оскаржуваним кредитним договором від АТ "Укрінбанк" не були отримані позивачем, а надійшли в касу УПП "Металоресурси".

Наявність рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.12.2009 року про стягнення з позивача заборгованості за оспорюваним кредитним договором не може бути підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та для застосування строків позовної давності, оскільки вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2015 року встановлено винність дій ОСОБА_2, надходження кредитних коштів за договором укладеним з позивачем в касу УПП "Металоресурси", а отже не виконання АТ "Укрінбанк" обов'язків з надання коштів за кредитним договором.

Сам факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору за умови невиконання банком обов'язку по видачі коштів не свідчить про те, що договір є укладеним.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким слід визнати безгрошовим кредитний договір № 70/06-ф від 02 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ "Укрінбанк", а у вимогах про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що рішення суду ухвалене в користь позивача, тому судові витрати понесені апелянтом до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати безгрошовим кредитний договір № 70/06-ф від 02 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 (який проживає в с.Бертники Монастириського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_1) та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (Код за ЄДРПОУ 05839888).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (Код за ЄДРПОУ 05839888) на користь ОСОБА_1 (який проживає в с.Бертники Монастириського району Тернопільської області, ІПН НОМЕР_1) - 551,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2018 року.

Головуючий Г.В.Бершадська

Судді О.І.Ткач

Б.О. Гірський