Рішення № 75834165, 08.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/1951/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря – Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу від 26.06.2018 №КР1129/42/АВ/ТД-ФС в розмірі 111690 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю (не укладення трудового договору з працівником) є помилковими та упередженими, зробленими без повного з'ясування обставин справи та їх аналізу у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також, посилався на приписи ст.204 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А також, звертав увагу на те, що цивільно-правовий договір про надання послуг №1 від 01.05.2018 є чинним та недійсним судом не визнавався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.35-38), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки, в ході інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог трудового законодавства, за фактичним місцем його торгівельної діяльності встановлено, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_4 згідно цивільно-правового договору від 01.03.2018 №1 є по суті трудовими відносинами, а не відносинами цивільно-правового характер, а їх оформлення є формальним і спрямованим лише на надання трудовому договору форми цивільно-правового. Тому, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю (не укладення трудового договору з працівником).

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом – Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що в період з 12 по 13 червня 2018 року на підставі наказу від 07.06.2018 року №695, направлення на проведення інспекційного відвідування від 07.06.2018 №695/02-8, інспектором праці управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено інспекційне відвідування фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог трудового законодавства, за фактичним місцем його торгівельної діяльності – Кіровоградска область, м.Світловодськ, сел.Власівка, вул.Молодіжна, 9, в магазині “Гарцюючий поні”, за результатами якого складено відповідний акт №КР1129/42/АВ від 13.06.2018 (а.с.10-13).

Згідно висновків даного акту інспектором праці встановлено порушення позивачем ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю (не укладення трудового договору з працівником). Зокрема, в акті інспектором зазначено, що правовідносини між фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно цивільно-правового договору від 01.03.2018 №1 є по суті трудовими відносинами, а не відносинами цивільно-правового характеру, а їх оформлення є формальним і спрямованим лише на надання трудовому договору форми цивільно-правового. Даних висновків інспектор праці дійшов з огляду на те, що, на думку останнього, виконавець послуг за цивільно-правовим договором має бути цілком самостійним і діяти на власний ризик, а не виконувати роботи по завданню, як це передбачено договором між позивачем та ОСОБА_4; в цивільно-правовій угоді між позивачем і ОСОБА_4 вбачається закріплення систематичності та неодноразово здійснювавих функцій, перебування під постійним контролем суб'єкта господарювання (юридична несамостійність) та виконання обов'язків безпосередньо за місцем здійснення його діяльності; виконавець послуг за цивільно-правовою угодою (ОСОБА_4І.) має мати оформлену санітарну книжку, тобто, документ, який свідчить про стан здоров’я працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб; виконавець послуг ОСОБА_4, за цивільно-правовим договором має утримувати робоче місце в належному санітарному стані, дотримуватися правил техніки безпеки. Ці умови договору містять норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, які передбачені законодавством про працю, а саме Законом України “Про охорону праці”; в умовах договору немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу; обов’язки виконавця робіт притаманні роботі продавця продовольчих товарів.

Суд, дослідивши зміст цивільно-правового договору про надання послуг №1 від 01.05.2018, а також наданих суду доказів, не може погодитися з вищевикладеними висновками відповідача, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.05.2018 між фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір про надання послуг №1, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (а.с.16-17).

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з ОСОБА_4 цивільно-правового договору про надання послуг №1 від 01.05.2018 порушення чинного законодавства України.

Згідно даного договору факт надання послуг з боку Виконавця засвідчується актами здачі-прийняття робіт ( надання послуг), які підписуються сторонами після надання послуг та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору винагорода за надані послуги здійснюється з розрахунку 25 грн. за годину з підрахунком загальної суми за відпрацьований час.

Згідно п.4.4 Замовник зобов'язується виплатити виконавцю вказану в п.4.1 цього договору суму винагороди за вирахуванням обов'язкових податків та зборів, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір про надання послуг №1 від 01.05.2018, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даному договорі.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначеного договору позивачем надано суду акт здачі прийняття робіт №ПТ-0000001 від 11.05.2018, видатковий касовий ордер від 29.05.2018 (а.с.18-19).

У статті 204 Цивільного кодексу України України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору про надання послуг №1 від 01.05.2018 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, позивачем надано суду платіжні доручення №42, №43, №44 від 29.05.2018 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 єдиного соціального внеску на дохід по цивільно-правовому договору №1 від 01.05.2018, а також податку з доходів фізичних осіб по даному договору та військового збору (а.с.18-22), що свідчить про реальність зазначеного договору та його виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті №КР1129/42/АВ від 13.06.2018 твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4І згідно цивільно-правового договору від 01.03.2018 №1 не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення з ОСОБА_4І даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України.

Судом встановлено, що 26.06.2018 заступником начальника управління Держпраці у Кіровоградській області, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, прийнято постанову №КР1129/42/АВ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 111690 грн. (а.с.14).

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановлення в судовому засіданні факту відсутності в діях позивача порушень ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на фізичну особу–підприємця ОСОБА_3 штрафу у розмірі 111690 грн. не може вважатись правомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1116,91 грн. підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, с. Власівка, вул. Висоцького, 4, кв.94, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова,24, ЄДРПОУ: 39808965) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР1129/42/АВ/ТД-ФС від 26 червня 2018 року в розмірі 111690 грн.

Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 1116,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення у повному обсязі складено – 13.08.2018.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_5

Згідно з оригіналом:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_5