Ухвала суду № 75833487, 10.08.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4160/18

Провадження № 2/206/1214/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С., перевіривши матеріали позовної заяви Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка», ОСОБА_1, ОСОБА_2, третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади м. Дніпра

ВСТАНОВИВ

Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, за результатами розгляду якої просив, окрім інших вимог, скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Чаплинська, 88 за ТОВ «Любимівка» та зобов’язати ТОВ «Любимівка» повернути земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Чаплинська, 88, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна (комплекс будівель та споруд).

Ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2018 матеріали даної справи були залишені без руху, представнику позивача наданий строк для усунення недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали суду, представником позивача до матеріалів позовної заяви було долучено документи що, підтверджують повноваження представника позивача, яким було підписано позовну заяву.

Вирішуючи питання щодо можливості відкрити провадження у цивільній справі за даним позовом суддя керується наступним.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, але відповідно до ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст. 17) або ГПК України (ст. ст. 1, 12), віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Саме про таке застосування положень ст. 16 та ст. 122 ЦПК України йде мова в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6 1599 цс 15, від 24.02.2016 у справі № 6 1009 цс 15, від 17.02.2016 у справі № 6 1965 цс 15, від 02.03.2016 у справі № 62307 цс 15, від 02.03.2016 у справі № 6 224 цс 16, від 06.07.2016 у справі № 6 1047 цс 16, від 06.04.2016 р. у справі № 6 77 цс 16, від 07.09.2016 у справі № 6 1593 цс 16, від 26.10.2016 у справі № 6 1198 цс 16, від 12.04.2017 у справі № 6 2681 цс 16.

15.12.2017 набрав чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017.

Статтею 188 ЦПК України, у новій редакції, встановлено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що спір виник між міською радою та юридичною особою з приводу неправомірності, на думку позивача, користування ТОВ «Любимівка» земельною ділянкою,що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Чаплинська, 88.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Виходячи з вищевикладеного, за суб’єктивним складом сторін та сутністю спору заявлена вимога підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суддя приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 20 ГПК України спір між юридичною особою із суб’єктом владних повноважень підвідомчий господарському суду.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Чинний цивільний процесуальний кодекс України не передбачає право судді відмовляти у відкритті провадження частково та відкривати в тій частині, яка не підлягає відкриттю, крім того, з метою недопущення порушення прав позивача, з огляду на вищевикладені норми права та висновки суду, щодо права позивача звернутись до суду іншої юрисдикції з відповідною вимогою, що може вплинути на порядок та черговість заявлення інших вимог зі сторони позивача, також заявлених у даному позові, які стосуються правочинів, укладених з ТОВ «Любимівка», права на повернення судового збору до відкриття провадження у справі, суддя, на підставі ст. 186 ЦПК України вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

На підставі викладеного та керуючись та керуючись ст. ст. 186, 188, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ

У відкритті провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка», ОСОБА_1, ОСОБА_2, третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади м. Дніпра відмовити.

Роз’яснити стороні позивача, що спір повинен вирішуватися господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, у відповідності до приписів пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.С. Маштак