Ухвала суду № 75833378, 07.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/1/18

Номер провадження 11-кп/775/752/2018

УХВАЛА

Іменем України

07 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,

суддів: Шигірта Ф.С., Смірнової В.В.,

при секретарі: Рябцевої Ю.С.,

за участю

прокурора Фролова Ф.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12017050490000967 відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 11 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 11 травня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, неповнолітніх дітей не має, судимого 20.04.2005 року Ясинуватським міським судом Донецької області за ст.185 ч.3, 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 29.10.2009 року вироком Київського районного суду м. Донецька Донецької області, зміненим ухвалою Верховного суду України від 07.04.2011 року, за ст.ст. 116, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 06.06.2012року на підставі постанови Кіровського районного суду м. Донецька від 29.05.2012року умовно-достроково на 4 місяці 3 дні; 21.12.2016 року Димитровським міським судом Донецької області за ст.309 ч.1 КК України, до покарання в виді штрафу у розмірі 1700 гривень, штраф сплачено у повному обсязі 27.01.2017року, працюючого водієм у фізичної особи підприємця, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді трьох місяців арешту.

Відповідно до вироку Димитровського міського суду Донецької області від 11 травня 2018 року, 14 листопада 2017 року, приблизно о 18.00 годині, обвинувачений ОСОБА_1 разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 прийшов до магазину «Продукти-187» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», розташованого на мікрорайоні «Світлий»,1-а в місті Мирноград Донецької області, де ОСОБА_3 взяв із торгової полиці пляшку віскі «Jack Daniels» вартістю 324,08грн. і передав її ОСОБА_1 для подальшого придбання, а ОСОБА_1, діючи з раптово виниклим наміром, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно таємно, повторно, з корисливих мотивів викрав пляшку віскі «Jack Daniels» вартістю 324,08грн, поклавши її до внутрішньої кишені своєї куртки і не оплативши вартість алкогольного напою, з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, чим заподіяв Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» матеріальну шкоду на суму 324,08грн.

На вказаний вирок суду захисником ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, було подано апеляційну скаргу, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, просить змінити вирок в частині призначеного покарання, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_1 положення ст. 75 або ст. 69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що призначене покарання обвинуваченому занадто суворим, оскільки він повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем роботи, одружений, а також є інвалідом 3 групи.

Прокурором Тищенко О.В. подано заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в яких зазначила, що ОСОБА_1 не вперше притягається до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, судимість яких не знята і не погашена, а тому вважає покарання у вигляді арешту є необхідним та достатнім, на підставі викладеного просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за його участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Тому, оскільки згідно ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за його відсутністю.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого, захисника ОСОБА_2, які підтримали свою апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз’яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 призначено покарання за вчинення повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжку) - у виді 3 місяців арешту. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, а саме, скоїв злочин середньої тяжкості, але при цьому визнав та врахував обставини, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття, позитивно характеризується як в побуті так і на роботі. Крім того, суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, судимість за який не знята і не погашена в установленому законом порядку. Тобто на шлях виправлення не став, знову скоїв новий злочин.

Що стосується тверджень захисника, зазначених в його апеляційній скарзі, щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає, що таке покарання не буде ефективним, оскільки ОСОБА_1 раніше судимий, вже звільнявся від його відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, проте належних висновків для себе не зробив і продовжив злочинну діяльність, раніше притягувався за корисливий злочин, судимість за який не знята і не погашена в установленому законом порядку, призначеного за попереднім вироком.

Отже, апеляційне прохання захисника про пом’якшення призначеного покарання та застосування положень ст. 69 КК України та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб’єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом’якшення покарання за злочин, вчинений ОСОБА_1

Тобто відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,а решту вищенаведених обставин суд належно врахував, як обставини що пом’якшують покарання.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_1, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст. ст. 65, 66 КК України, призначивши покарання в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об’єктивно встановивши, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за корисливий злочин, при цьому було враховано наявність обставин, що пом’якшують покарання.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст. ст. 75, 69 КК України.

Колегія суддів зазначає, що зазначені в апеляційній скарзі обставини не є самі по собі безумовною підставою для застосування ст. ст. 69, 75 КК України. Покарання призначено в мінімальній межі санкції статті.

Апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника про зайву суворість призначеного покарання у виді арешту та застосування положень ст. 69 КК України, на думку колегії суддів - є безпідставними.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами захисника про зайву суворість покарання та необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 11 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засуджений, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.

Судді