Рішення № 75833175, 10.08.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2018 року м. Слов'янськ Єд. унік. № 243/6515/18

Провадження № 2/243/2402/2018

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

за участю секретаря Янчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі - продажу належить ? частки будинку АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ? частки будинку АДРЕСА_1 Разом з нею у вищевказаному будинку проживала та була зареєстрована її донька - ОСОБА_2 У вересні 2015 року вона виїхала з вищевказаного будинку.

За наведених обставин, враховуючи, що відповідачка не проживає у вказаному житловому приміщенні вже більше трьох років, добровільно знятися з реєстрації бажання не виявляє, а її реєстрація в квартирі, яка належить позивачці, створює перешкоди в реалізації нею своїх прав, як власника майна, вона вимушена були звернутися до суду із даним позовом та просити суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява, в якій вона просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідачки про місце, день та час розгляду справи, та її було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Втім, ОСОБА_2, не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності від неї до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 22.06.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого під номером 4378/52 а, власником домоволодіння АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.6)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі під номером 4304, власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 (а.с.8)

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2014 року № 31323840 ОСОБА_1, є власником ? частини будинку по АДРЕСА_1 (а.с.10)

Відповідно до довідки від 13.07.2018 року, складеної начальником ЦНАП ОСОБА_6, виданої гр. ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, про те, що сумісно з нею за зазначеною адресою зареєстровані: син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. (а. с. 11)

Відповідно до акту обстеження від 12.07.2018 року, складеного керівником комітету м-ну «Лиманы» ОСОБА_8, у присутності сусідів: ОСОБА_9, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_10, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 про те, що ОСОБА_2 з 2015 року по теперішній час не проживає у будинку АДРЕСА_4 її речі у будинку відсутні. (а.с.12)

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст.ст. 391, 396 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, не проживає у буд. АДРЕСА_1 більше ніж 3 роки, відповідач самостійно покинув зазначений будинок та перестав у ньому проживати, та відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а тому відповідач ОСОБА_2 має бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки її право користування буд. АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу, як власнику житла, розпоряджатися даним житлом на свій розсуд.

Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 19, 81, 82, 263-265 ЦПК України, ст., ст. 346, 383, 391 ЦК України, 150 Житлового кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв