Постанова № 75832284, 09.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/114/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А. Дата ухвалення рішення 29.03.2018 р.

Місце ухвалення: м. Херсон

Дата складання повного тексту рішення 03.04.2018 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Димерлія О.О.

судді - Єщенка О.В.

За участю: секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 20.12.2017 року №3037-о «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області; зобов'язати Державну фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Херсонській області профінансувати, а Новокаховську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20.12.2017 року по 18.01.2018 року у загальній сумі 12547,08 грн., якщо дата поновлення буде іншою то відповідно розрахунок повинен бути змінений; зобов'язати ДФС України у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили надати до суду звіт про його виконання в частині поновлення на роботі та сплати заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на Законі, не враховує переважне право позивача на залишенні на роботі, відповідачем не доведено обставин щодо відсутності відповідної і належної посади для позивача, відповідачем не вживались заходи щодо фактичного залишення позивача на посаді в органі фіскальної служби. Зазначені обставини свідчать про те, що звільнення позивача відбулось без достатніх правових підстав, у зв'язку із чим оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, а права позивача на працю мають бути поновлені в судовому порядку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції у зв'язку з перейменуванням відповідача проведено заміну Головного управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

Наказом Державної фіскальної служби України від 30.07.2015 року №2320-о ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (Т. І, а.с. 11).

Наказом Державної фіскальної служби України від 20 грудня 2017 року №3037-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати (Т. І, а.с. 12).

Підставою для прийняття вказаного наказу слугував лист Головного управління ДФС у Херсонській області від 29.11.2017 року №5798/8/21-22-04-37, повідомлення ОСОБА_1 про зміни істотних умов державної служби від 10.04.2017 року, від 19.05.2017 року, 17.07.2017 року, 14.08.2017 року, 19.09.2017 року, 23.11.2017 року, пропозиції ОСОБА_1 щодо працевлаштування від 08.11.2017 року та 09.11.2017 року (Т. І, а.с. 96-107, 114, 216 ).

Так, згідно вказаних матеріалів, начальником ГУ ДФС у Херсонській області на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 06.04.2017 року №85 «Про повідомлення щодо зміни істотних умов державної служби», з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про державну службу», повідомлено позивачу про зміни істотних умов державної служби, у зв'язку із чим ОСОБА_1 запропоновано продовжити роботу в державному апараті на посаді начальника відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Новокаховської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Херсонській області на нових умовах, які будуть запроваджені через 60 календарних днів з дати ознайомлення із вказаними обставинами.

Згідно записів у вказаному повідомленні, позивач від запропонованої посади відмовився.

19.05.2017 року начальником ГУ ДФС у Херсонській області на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 06.04.2017 року №85 «Про повідомлення щодо зміни істотних умов державної служби», з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про державну службу», повідомлено позивачу про зміни істотних умов державної служби, у зв'язку із чим ОСОБА_1 запропоновано продовжити роботу в державному апараті на посаді першого заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області на нових умовах, які будуть запроваджені через 60 календарних днів з дати ознайомлення із вказаними обставинами.

Згідно записів у вказаному повідомленні, позивач із запропонованою посадою погодився.

Разом з цим, 17.07.2017 року, 14.08.2017 року начальником ГУ ДФС у Херсонській області на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області повідомлено позивачу про те, що у зв'язку із службовою необхідністю, зміни, наведені у повідомленні від 19.05.2017 року, будуть запроваджені у термін до 19.09.2017 року.

Водночас, 19.09.2017 року начальником ГУ ДФС у Херсонській області на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 06.04.2017 року №85 «Про повідомлення щодо зміни істотних умов державної служби», з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про державну службу», повідомлень від 19.05.2017 року, 17.07.2017 року, 14.08.2017 року, враховуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року по справам К/800/22346/16, К/800/22710/16, К/800/23100/16, К/800/23437/16, повідомлено позивачу про зміни істотних умов державної служби, у зв'язку із чим запропоновано продовжити роботу в державному апараті на посаді начальника відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Новокаховської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Херсонській області, начальника відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Херсонської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Херсонській області, головного державного ревізора-інспектора Каховського відділення Новокаховської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області на нових умовах, які будуть запроваджені через 60 календарних днів з дати ознайомлення із вказаними обставинами.

Згідно записів у вказаних повідомленнях, позивач від запропонованих посад відмовився.

Із пропозиціями щодо продовження роботи на посадах начальника відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Новокаховської ОДПІ та Херсонської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Херсонській області, начальник ГУ ДФС у Херсонській області звернувся до позивача і 08.11.2017 року.

09.11.2017 року начальником ГУ ДФС у Херсонській області запропоновано позивачу продовжувати роботи в державному апараті на посаді заступника начальника-начальника Голопристанського відділення Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області.

Згідно записів у вказаних пропозиціях, позивач від запропонованих посад відмовився.

Також, 23.11.2017 року начальником ГУ ДФС у Херсонській області на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 06.04.2017 року №85 «Про повідомлення щодо зміни істотних умов державної служби», з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про державну службу», повідомлень від 19.05.2017 року, 17.07.2017 року, 14.08.2017 року, 19.09.2017 року, враховуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року по справам К/800/22346/16, К/800/22710/16, К/800/23100/16, К/800/23437/16, повідомлень від 19.09.2017 року, 08.11.2017 року, від 09.11.2017 року позивачу під підпис повідомлено про продовження терміну зміни істотних умов державної служби до 20.12.2017 року.

Згідно вказаних матеріалів та як не заперечується учасниками справи, підставою для пропозицій позивачу продовжувати роботу на вказаних посадах стало виведення 24.02.2017 року із організаційної структури Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області керівних посад, в тому числі, посади першого заступника начальника та заступника начальника органу, введення посади першого заступника начальника органу, у зв'язку із чим штатна чисельність керівництва становить 7 одиниць замість попередніх 8 штатних одиниць (Т. І, а.с. 122-125), а також судове рішення, яке набрало чинності, про поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС Херсонській області (Т. І, 116-119).

Оскільки, від вище запропонованих посад позивач відмовився, відповідач у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці в Новокаховській ОДПІ видав наказ про його звільнення, який є предметом оскарження за цим позовом.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного наказу та підстави для звільнення позивача у вищенаведений спосіб, у зв'язку із чим не вбачав обставин для поновлення позивача на попередній посаді і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає, що вони не у повній мірі відповідають дійсним обставинами справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, за наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

При цьому, як встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Слід зазначити, що в разі перетворення одного структурного підрозділу особи публічного права в інший або його перепрофілювання звільнення зі служби може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників.

Саме собою перетворення, без скорочення штату, не може бути підставою для звільнення з публічної служби.

Відповідно до п. 19 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Як вірно встановив суд першої інстанції, зміна в організації роботи Новокаховської ОДПІ відбулась шляхом скорочення штатної чисельності органу.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що позивачу були запропоновані наявні вакансії для продовження ним служби, в тому числі посади начальника відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Новокаховської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Херсонській області, начальника відділу адміністрування податків та зборів фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Херсонської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Херсонській області, головного державного ревізора-інспектора Каховського відділення Новокаховської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області.

Проте, від запропонованих посад позивач відмовився.

Разом з цим, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим продовження відповідачем терміну запровадження відносно позивача змін в організації виробництва у зв'язку із поновленням колишнього працівника за рішенням суду на попередній посаді, а саме на посаді, на яку позивач погодився за пропозицією відповідача.

Так, колегія суддів враховує те, що за правилами ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Водночас, як встановлено під час розгляду справи та як не заперечується відповідачем колишнього працівника за рішенням суду не було поновлено на посаді першого заступника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, з приводу цього відповідачем не прийнято наказ про призначення (допущення до роботи) колишнього працівника.

Зазначені обставини свідчать про те, що на момент звільнення позивача із займаної посади, вказана посада фактично була вільною, а згода працівника на продовження служби на цій посаді на даному етапі є безумовною підставою для видання роботодавцем рішенням про призначення в установленому порядку працівника на службу.

Таким чином, доводи позивача про наявність переважного права залишитись на запропонованій посаді - першого заступника начальника органу є обґрунтованими і за наявності його згоди продовжувати службу на цій посаді виключає обставини для його звільнення за приписами п. 1 ст. 40 КЗпП.

На думку колегії суддів, відповідачем не вжито належних заходів для забезпечення права позивача на залишення на службі, що виразилось у безпідставному виданні оскаржуваного за цим позовом рішення.

Разом з цим, оскільки позивач не проходив службу безпосередньо в ГУ ДФС у Херсонській області, колегія суддів не може погодитись із доводами позивача про необґрунтованість відсутності пропозицій на зайняття вакантних посад в цьому органі.

Фактично, позивач, крім посади першого заступника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, не розглядав для себе жодної альтернативи для подальшого проходження служби в органі фіскальної служби.

Водночас, з огляду на те, що на момент звільнення позивача зі служби вказана посада була вакантною і не скорочена, колегія суддів вважає, що відповідачем мало бути прийнято позитивне рішення відносно можливості зайняття позивачем цієї посади.

Враховуючи викладене, оскільки під час звільнення позивача відповідачами не у повній мірі дотримано норми трудового законодавства, позивач скористався своїм правом на залишенні на роботі у запропонований йому спосіб, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу, відсутність підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За викладених обставин, з огляду на наведені вище висновки, позивач підлягає поновленню на займаній ним посаді до звільнення та на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Так, обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку від 08.02.1995 року №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 Порядку від 08.02.1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім днем роботи позивача в органі фіскальної служби є 20.12.2017 року.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, середньоденна заробітна плата позивача складає 477,5 грн. (Т. І, а.с. 68).

Таким чином, враховуючи, що кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача з 20.12.2017 року до дати винесення судом апеляційної інстанції рішення включно складає 158 робочих днів, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 75 445 грн.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача у позові про необхідність зобов'язання Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Херсонській області забезпечити фінансування для проведення оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки заявлений спосіб відшкодування заробітку працівнику за цей період не відповідає вимогам ст. 235 КЗпП України.

Також, необґрунтованими доводи позивача є в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, з огляду на те, що під час розгляду справи апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відповідач відмовляється виконувати судовий акт у визначений спосіб.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, витрати пов'язані із прибуттям сторони до суду покладаються на цю особу.

Водночас, повернення таких витрат особі відбувається за рахунок відшкодування втрат особи із заробітної плати, що відбулись в результаті відриву від роботи.

Колегія суддів враховує, що предметом спору у цій справі є поновлення позивача на попередній посаді, тобто на період розгляду справи втрати із заробітку у позивача не відбулись, а його відшкодування відбувається за рішенням суду у порядку визначеному Законом.

Також, необґрунтованим є розрахунок позивача щодо витрат на підготовку до розгляду справи, у тому числі, підготовку документів для апеляційної скарги, з огляду на те, що позивач самостійно приймав участь у справі і відповідних втрат доходу у зв'язку із цим не зазнав.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України від 20 грудня 2017 року №3037-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області з 20.12.2017 року.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 75 445 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 13.08.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко