Постанова № 75832265, 09.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/28/18

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата ухвалення рішення 02.05.2018 р.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Димерлія О.О.

судді - Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати прийняте 11.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00047111406 про застосування на підставі статті 20 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон № 265) фінансових санкцій в сумі 7554,08 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що ТОВ «Ківіт Плюс» вказало на недоведеність факту порушення позивачем встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів, а також поданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку. Крім того позивач вказав, що законодавством встановлено відповідальність саме за реалізацію товарів, відносно яких не вівся облік, а не за наявність таких товарів за місцем їх реалізації. Вважав оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з недотриманням діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року заявлений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте 11.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00047111406.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

04.12.2017 року до Управління з Головного управління ДФС в Одеській області для прийняття заходів по застосуванню та стягненню фінансових санкцій надійшли матеріали фактичної перевірки ТОВ «Ківіт Плюс»: акт перевірки від 27.11.2017 року № 905/15-32-40-03/36881089, бухгалтерська довідка, відомість, розрахунок фінансових санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2017 року № 00047111406 відповідач, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 20 Закону № 265, застосувало до ТОВ «Ківіт Плюс» фінансові санкції в сумі 7554,08 грн.

Згідно з актом перевірки, в порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265, на складі було встановлено надлишок товарів на суму 3721,06 грн. та нестачу товарів на суму 55,98 грн.

Відповідно до розрахунку, відповідач визначив суму штрафної санкції як подвійну вартість необлікованих товарів: (3721,06+55,98)х2.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган факт продажу позивачем необлікованих в порядку, встановленому законодавством, товарів на суму 3777,04 грн. не довів, що свідчить про безпідставність застосування фінансової санкції згідно статті 20 Закону № 265.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають вимогам норм матеріального права, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи за результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00047111406 від 11.12.2017 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7554,08 грн. грн.

Правовою підставою застосування штрафних санкцій визначено статтю 20 Закону України 06 липня 1995 р. за № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №265/95-ВР), відповідно до якої - до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого висновку.

У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 названого Закону, може бути застосована до юридичної особи у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції спростовує доводи позивача та суду першої інстанції щодо безпідставності застосування до позивача штрафної санкції згідно вимог ст. 20 Закону №265/95-ВР при встановленні обставин щодо не обліку позивачем товару за місцем реалізації та зберігання.

При цьому, наведений висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верхового Суду викладений, зокрема, у постановах від 28.02.2018 року у справі № 810/3247/16 та від 08.05.2018 року у справі № 809/1853/16.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена перевірка позивача з дослідженням акту перевірки, в тому числі, ТТН, бухгалтерських довідки та відомості, що представлені самим позивачем, та встановлено необлікування позивачем товару за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3777,04 грн.

Акт перевірки, яким зафіксовано необлікування позивачем товару за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3777,04 грн., з боку позивача підписаний без зауважень.

Тобто, позивач під час перевірки не заперечував проти встановлених з боку останнього порушень.

Так само і в позовній заяві позивач не спростовує встановлені відповідачем обставини щодо необлікування товару за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3777,04 грн. та відповідно не надає доказів, що підтверджують здійснення обліку за місцем реалізації та зберігання наведеного товару.

Надані позивачем під час судового розгляду справи товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару позивача жодним чином не спростовують встановлених під час проведеної податковим органом обставин щодо необлікування товару за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3777,04 грн., конкретний перелік, якого наведений в акті перевірки. Колегія суддів зазначає, що податковим органом встановлено необлікування за місцем реалізації та зберігання конкретного товару та застосовано штрафну санкцію саме з розрахункової вартості такого товару, а не встановлено, що позивач не облікує весь реалізуємий ним товар. Колегія суддів вказує, що позивачем під час перевірки самостійно було надано бухгалтерську довідку, з урахуванням дослідження наданих позивачем документів та результатів перевірки було встановлено необлікування товару за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3777,04 грн., що позивачем жодним чином не спростовано, як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи.

За встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що відповідачем цілком правомірно оскаржуваним податковим повідомленням-рішення визначено суму штрафної санкції як подвійну вартість не облікованих товарів, підстави для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відсутні.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 13.08.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко