Ухвала суду № 75831943, 10.08.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1739/18

2-с/264/19/2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2018 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області за головуванням судді Кузнецова Д.В., за участю секретаря Мащенко Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2018 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області був виданий судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи утримання з 03 квітня 2018 року.

19.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд даного судового наказу за нововиявленими обставинами. Просив переглянути та скасувати судовий наказ.

В обґрунтування вимог вказував, що судом при видачі наказу не був врахований той факт, що шлюб між сторонами на даний час не розірвано, діти мешкають окремо від батька за ініціативою дружини та без його згоди. Він в повному обсязі добровільно виконує батьківські обов’язки та утримує своїх дітей, в підтвердження чого надав товарні чеки на придбання продукції для дітей. Водночас дружина не виконує своїх батьківських обов’язків та не піклується належним чином за дітьми, не приділяє достатньо часу їх здоров’ю.

ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, надали письмову заячу, в якій вимоги та доводи підтримали, просили розглядати справу за їх відсутності.

ОСОБА_2 та її представник, адвокат ОСОБА_6, в судове засідання не прибули. Надіслали до суду відзив, в якому заперечували проти скасування наказу, вказували про його законність та відповідність вимогами ЦПК України, також не заперечували проти проведення розгляду справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних вискоків.

Згідно з статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Згідно з частинами 1,2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" від 30.03.2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно із п.4 вказаної Постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Щодо норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то обов’язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов’язків і передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Такий обов’язок також передбачений ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках і своїх повнолітніх дітей. Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.

Виконання батьками обов’язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі. Також батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу. Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір’ю) свого обов’язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

Заявник в даному випадку як на підставу перегляду наказу вказує про перебування сторін у шлюбі та добровільне надання ним допомоги і утримання дітей за власний рахунок, а також перешкоджання здійсненню йому батьківського обов’язку дружиною.

Як вбачається з матеріалів справи діти зареєстровані та проживають разом із дружиною за адресою місто Маріуполь, вулиця Волочаєвська, будинок 99Б, а батько дітей проживає окремо, що не було спростовано в судовому засіданні.

Згідно з частиною 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину 1/4, на двох дітей 1/3, на трьох і більше дітей половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Про стягнення аліментів має право звернутися той із батьків, з ким на законних підставах проживають діти. Таке місце проживання дітей, які не досягли десяти років визначається за згодою батьків, відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 не представлено жодних доказів на підтвердження того, що його діти проживають разом з ним, тому матір дітей на законних підставах звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу та стягнення аліментів, незалежно від надання батьком добровільної допомоги дітям.

Надання заявником допомоги дітям як в натуральній так і грошовій формі, здійснення витрат на їх дозвілля, купівлі необхідних речей та продуктів харчування, суд розцінює, як добровільне виконання своїх батьківських обов’язків щодо виховання та розвитку дитини, піклування про здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Інші доводи, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві, у тому числі наявність невирішеного спору між сторонами за місце проживання дітей та участі у їх вихованні, не є істотними в розумінні норм сімейного законодавства та на даний час не можуть позбавляти матір права на отримання аліментів за рішенням (наказом) суду.

Окрім того, вказані обставини не мають істотного значення для розгляду заяви про видачу судового наказу, оскільки не містять підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених статтею 165 ЦПК України.

Згідно з частиною 3 статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для перегляду судового наказу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи утримання з 03 квітня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 160, 181, 183, 184 СК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», ст.ст.260, 261, 423,429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 13 серпня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_7