Рішення № 75829039, 13.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 р. № 814/1390/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018 про:визнання протиправною відмови; зобов'язання вчинити певні дії; визнання протиправним рішення від 07.03.2018 № 14/8,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - відповідач або Управління) про визнання протиправною відмови відповідача зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності, період роботи в ТОВ «Пол - Уніко» на посаді майстра зв'язку з 02.01.1996 по 11.11.1997; зобов'язання відповідача зарахувати стаж роботи на посаді майстра зв'язку в ТОВ «Пол - Уніко» з 02.01.1996 по 11.11.1997 для призначення пенсії по інвалідності; визнання протиправним рішення відповідача від 07.03.2018 № 14/8 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, згідно з заявою від 08.12.2017 № 5073 з підстав відсутності необхідного стажу через не зарахування в страховий стаж період роботи з 02.01.1996 по 11.11.1997 в ТОВ «Полі - Уніко» на посаді майстра зв'язку; зобов'язання відповідача вдруге розглянути по суті заяву про призначення пенсії по інвалідності згідно з заявою від 08.12.2017 з врахуванням роботи в ТОВ «Пол - Уніко».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу період роботи з 02.01.1996 по 11.11.1997 на ТОВ «Полі - Уніко» на посаді майстра зв'язку.

У відзиві на позовну заяву (ар. с. 27-29) Управління вказало, що період роботи позивача з 02.01.1996 по 11.11.1997 не є складовою страхового стажу, оскільки ТОВ «Полі - Уніко», на якому працював позивач у період з 02.01.1996 по 11.11.1997, не нараховувало та не сплачувало страхові внески та не вело фінансово-господарську діяльність з 04.10.1995.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціального експертною комісією (серія 12ААА № 273942 від 20.10.2017), позивач , ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи (ар. с. 12).

08.12.2017 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058). До заяви позивачем були додані: копія паспорта, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 273942, копію трудової книжки, довідку про навчання.

Управління рішенням від 07.03.2018 № 14/8 відмовило позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю страхового стажу. В обґрунтування вказаної відмови відповідач зазначив, що до трудового стажу позивача не зараховано стаж роботи з 02.01.1996 по 11.11.1997. Підставою для не зарахування вказаного стажу є те, що згідно з довідкою про нарахування фонду оплати праці від 06.02.2017 № 317, ТОВ «Полі - Уніко» не нараховувало фонд оплати праці, фінансово-господарську діяльність не вело з 04.10.1995. Копію довідки відповідач не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано в частині першій статті 32 Закону № 1058, особи, у віці від 43 до 45 років, яким установлено інвалідність ІІ групи, за наявності на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією страхового стажу у кількості 10 років, мають право на пенсію по інвалідності.

Згідно статтею 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 був затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637). Згідно з пунктами 1, 3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період з 02.01.1996 по 11.11.1997 працював в ТОВ «Полі - Уніко» на посаді майстра зв'язку, що підтверджується копією трудової книжки (ар. с.16-21).

Разом з тим, Управлінням у відзиві зазначено, що ТОВ «Полі - Уніко» не нараховувало фонд оплати праці, фінансово-господарську діяльність не вело з 04.10.1995, підтвердженням чого є довідка від 16.03.2018 № 859 (ар. с. 33). На думку суду, довідка відповідача не є доказом який спростовує факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «Поліі - Уніко»

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ТОВ «Полі - Уніко» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 02.01.1996 по 11.11.1997, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 справа № 490/12392/16-а ( № К/9901/2310/18).

Оскільки період роботи позивача в ТОВ «Полі - Уніко» підтверджений належним та допустимим доказом - трудовою книжкою, відповідач був зобов'язаний врахувати цей період як страховий стаж у розумінні статті 32 Закону № 1058.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності, період роботи в ТОВ «Пол - Уніко» на посаді майстра зв'язку з 02.01.1996 по 11.11.1997.

3. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді майстра зв'язку в ТОВ «Пол - Уніко» з 02.01.1996 по 11.11.1997 для призначення пенсії по інвалідності.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 07.03.2018 № 14/18.

5. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області вдруге розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2017 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна