Рішення № 75828897, 01.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1333/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Мусій С.В.

за участю:

представника позивача Дзиндзюра В.В.

представник відповідача не прибув

представник третіх осіб Чеботар

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Світанок" про визнання протиправними та часткове скасування рішень Дрогобицької міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Обставини справи.

Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Світанок", звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.33 рішення XXXII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 28.12.2017 року за №1026 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків», відповідно до якого ОСОБА_3, яка проживає на АДРЕСА_1, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 803 кв. метри по вулиці Стрийській;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.31 рішення ХХVIII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 20.10.2017 року за №894 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків», відповідно до якого ОСОБА_2, який проживає на АДРЕСА_2, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 980 кв. метри по вулиці Стрийській.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,9661 га на АДРЕСА_4 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. До клопотання долучено кадастровий план земельної ділянки. Позивач 20.04.2016 року отримав у Відділі містобудування та архітектури Виконавчих органів Дрогобицької міської ради «Інформацію щодо місця розташування земельної ділянки відповідно до плану Зонування м. Дрогобича», згідно якої вказана вище земельна ділянка знаходиться в зоні квартирної (від 4-ох до 9-ти поверхів) житлової та громадської забудови Ж-4. Що, власне, і відображено на викопіюванні з плану зонування території м. Дрогобича (вул.. Стрийська). Розглянувши вказані вище документи, відповідач прийняв рішення від 18.08.2016 року № 345 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» згідно п.1.47. якого позивачу надано дозвіл на розроблення такого проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,9661 га по вул. Стрийській, 393 в м. Дрогобичі Львівської області.

Однак, згодом позивачу стало відомо, що існує рішення відповідача від 27.12.2017 року № 1026 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків» п.1.33 якого ОСОБА_3 - третій особі по справі, надано дозвіл на розробку такого проекту щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 803 кв.м. на АДРЕСА_3. Як вбачається з плану розташування земельної ділянки, який третя особа подала відповідачу разом із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки, місце розташування ділянки, яку просить виділити у власність ОСОБА_3 співпадає з місцем розташування земельної ділянки, яку просить виділити у власність позивач. Вказана обставина порушує права позивача, як користувача земельної ділянки, окрім того, місце розташування земельної ділянки, яку просить виділити ОСОБА_3 не відповідає вимогам плану зонування території м. Дрогобича. Також позивачу стало відомо про існування рішення відповідача від 20.10.2017 року №894 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків» п.1.31 якого ОСОБА_2 - третій особі по справі, надано дозвіл на розробку такого проекту щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 980 кв.м. на АДРЕСА_3. Третя особа 2 не подала окрім заяви жодних схем-планів земельної ділянки, яку вона хоче отримати і власність, що суперечить ст. 118 ЗК України. Вказана стаття зобов'язує зацікавлену в отриманні земельної ділянки у власність особу подати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідач протиправно прийняв до розгляду заяву третьої особи 2 і виніс оскаржуване рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не подав, представника у судове засідання не направив. У поданому суду клопотанні (а.с.43) просить суд розглядати справу без участі представника. На вимогу суду подав копії документів, які слугували підставою прийняття оскаржуваних рішень.

Представник третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому відзиві. Позиція третіх осіб полягає у тому, що Дрогобицька міська рада приймаючи рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок діяла в межах своєї компетенції. Вказують, що вони як громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подали належним чином оформлені клопотання до відповідача. Зазначають, що Земельним Кодексом передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Жодних перешкод для прийняття оскаржуваних рішень, на думку третіх осіб, у відповідача не було.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, та третіх осіб, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

Позивач 29 квітня 2016 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,9661 га на АДРЕСА_4 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. До клопотання долучено кадастровий план земельної ділянки. Позивач 20.04.2016 року отримав у Відділі містобудування та архітектури Виконавчих органів Дрогобицької міської ради «Інформацію щодо місця розташування земельної ділянки відповідно до плану Зонування м. Дрогобича», згідно якої вказана вище земельна ділянка знаходиться в зоні квартирної (від 4-ох до 9-ти поверхів) житлової та громадської забудови Ж-4. Розглянувши вказані вище документи, відповідач прийняв рішення від 18.08.2016 року № 345 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» згідно п.1.47. якого позивачу надано дозвіл на розроблення такого проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,9661 Га по АДРЕСА_4 (а.с.14-16).

03.10.2017 року до відповідача звернулась ОСОБА_3 із заявою про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації для відведення земельної ділянки під обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд орієнтовною площею 803 кв.м. по АДРЕСА_3, до якої долучено план розташування земельної ділянки, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та паспорта (а.с.64-65). За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем згідно пункту 1.33 рішення (а.с.63) XXXII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 28.12.2017 року за №1026 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків», надано ОСОБА_3, яка проживає на АДРЕСА_1, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 803 кв. метри по вулиці Стрийській.

05.09.2017р. до відповідача звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на виготовлення проектно-технічної документації для відведення земельної ділянки під обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд орієнтовною площею 980 кв.м. по АДРЕСА_3, до якої долучено план розташування земельної ділянки, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та паспорта (а.с.67-69). За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем згідно пункту 1.31 рішення (а.с.66) ХХVIII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 20.10.2017 року за №894 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків», надано ОСОБА_2, який проживає на АДРЕСА_2, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 980 кв. метри по вулиці Стрийській.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної вище статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Судом з матеріалів справи встановлено, що треті особи в порядку передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України звернулася до відповідача із клопотаннями (заявами) та долученими до них визначених законом документами про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідач розглянув клопотання третіх осіб і своїми рішеннями, що є предметом спору в даній справі, надав дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_3.

Підстав для відмови у наданні відповідачем такого дозволу третім особам судом не встановлено, а такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Доводи позивача про те, що відповідно до викопіювання з Плану зонування території м. Дрогобича (вул. Стрийська), земельні ділянки, які просять виділити у власність треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходяться в межах зони Ж-4 (зона квартирної «від чотирьох до дев'яти поверхів» житлової та громадської забудови), а відповідно відповідачем порушено порядок передбачений ст. 118 ЗК України, зокрема, надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що згідно плану зонування території не допускається за вказаним місцем розташування суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Як свідчать дані з офіційного сайту Дрогобицької міської ради, а саме з Генерального плану міста (http://drohobych-rada.gov.ua/wp-content/uploads/2016/04/genplan_2013.png), який є основним містобудівним документом, земельні ділянки відносяться до території садибної забудови (а.с.101).

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Відповідно до положень статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі Проект) складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, зокрема у випадку одержання безоплатно у власність чи у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Проект розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій», що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного Кодексу України, зокрема підлягає погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та органами, що реалізують державну політику у сфері: охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури, у випадках передбачених зазначеною статтею.

Встановити чи земельні ділянки, щодо яких третім особам надано дозволи на виготовлення проектів землеустроїв, відносяться до земельної ділянки щодо якої позивач має намір розробляти проект землеустрою, можливо лише під час розроблення проекту землеустрою, для чого попередньо потрібно у відповідача отримати дозвіл.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішеннями відповідача.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, як третя особа, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 березня 2018 року справа №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі поданих сторонами доказів суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваних рішень суб'єктом владних повноважень у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та відповідно до вимог зазначених у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд вважає, що треті особи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином згідно принципу змагальності сторін довели безпідставність позовних вимог, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем та порушення свого права саме в сфері публічно правових відносин, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складено 10.08.2018 року

Суддя Коморний О.І.