Рішення № 75828074, 31.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 р. Справа№805/2990/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Геворгян Т.В.,

за участю:

представника позивача Надній О.А.

представника відповідача Лещенка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 23.01.2018 року № 594-47 та рішення № 31 від 31.01.2018 року, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі - Розпорядження № 1275-р), також зазначає, що оскільки норми законодавства, яке діяло до 08.06.2016 року звільняло суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, під час її проведення, від сплати та користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а своєчасна сплата позивачем земельного податку за податкові періоди після 08.06.2016 року свідчить про відсутність податкового боргу.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив, в обґрунтування якого зазначив, що позивач є платником земельного податку, станом на 22.01.2018 року податковий борг з орендної плати з юридичних осіб склав 34497, 64 грн., у зв'язку з чим було прийнято спірну податкову вимогу. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи доводами аналогічними зазначеним письмових запереченнях на адміністративний позов.

Ухвалою від 03 травня 2018 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 24 травня 2018 року.

Ухвалою від 24.05.2018 року було об'явлено перерву у підготовчому засіданні до 13.06.2018 року за клопотанням представника відповідача для надання часу для підготовки відзиву.

13 червня 2018 року було об'явлено перерву у підготовчому засідання до 25 червня 2018 для надання додаткових доказів відповідачем.

Ухвалою від 25 червня 2018 року об'явлено перерву у підготовчому засідання до 02 липня 2018 року.

Ухвалою від 02 липня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31 липня 2018 року.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 00191678, вул. К.Лібкнехта, б.177 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87547), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління Державної фінансової служби України у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Позивачем до податкового органу надавалася податкова звітність з плати за землю 18.02.2016 за 2016 рік зі сплатою 8018,48 грн. кожного місяця та 20.02.2017 за 2017 рік зі сплатою 6 714,71 грн., тобто самостійно визначив суми грошового зобов'язання.

Починаючи з червня 2016 року позивач кожного місяця сплачував грошові зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями та обліковими картками, які знаходяться в матеріалах справи.

Податковим органом направлені позивачу податкова вимога про сплату податкового боргу станом на 22 січня 2018 року по земельному податку в сумі 34497,64 грн., в тому числі 33821,80 грн. основного платежу та 675,84 грн.-пеня.

Згідно рішення № 31 від 31.01.2018 року про опис майна в податкову заставу відповідачем вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача.

Позивач скористався правом на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень до податкового органу вищого рівня, однак Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області №13208/6/99-99 17.05.15 від 16.04.2018 року спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу залишені без змін.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкової вимоги за несвоєчасну сплату земельного податку та рішення про опис майна у податкову заставу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно визначив грошове зобов'язання з земельного податку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники податку за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 250.2. ст.250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.155. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави;

Підпунктом 89.1.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу встановлено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З огляду на ситуацію, що склалася у Східному регіоні України, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Так, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р м.Красний Ліман та Краснолиманський район Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно ст. 6 Закону № 1669-VII(в редакції, що діяла до 17.05.2016), під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання,які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від виплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до норм Закону № 1669-VII позивач до 17.05.2016 року взагалі був звільненим від сплати за користування землею, оскільки здійснював господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не сплачувався земельний податок до червня 2016 року на підставі ст.6 Закону № 1669 (в редакції, що діяла до 17.05.2016).

В результаті змін до вищезазначеного припису Закону від 17.05.2016 року позивач позбувся звільнення від сплати земельного податку, та своєчасно сплачував відповідні суми за травень-грудень 2016 року, за 2017 рік, за січень 2018 року, що підтверджується матеріалами справи-платіжними дорученнями та обліковими картками.

Незважаючи на те, що позивач до 17.05.2016 року був звільнений від сплати земельного податку, згідно з облікових карток йому розраховувався податковий борг з земельного податку. Тому, після початку сплати позивачем після 17.05.2016 земельного податку податковий орган здійснював направлення коштів, в рахунок погашення податкового боргу.

Разом з цим, суд зазначає, що грошові зобов'язання з земельного податку в період звільнення від його сплати, не є податковим боргом у розумінні приписів діючого законодавства. Тому у податкового органу не було законних підстав здійснювати направлення коштів зі сплати земельного податку за період, у якому позивач був звільнений від його сплати.

Стаття 10 Закону № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином Сертифікат ТПП є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

Позивачем надано до суду Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати №5270 від 25.110.2014 року, яким позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.046.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Отже, у період з 10.06.2014 року позивач був звільнений від нарахування штрафних санкцій та пені.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду України по справі № 805/1463/17а від 14 березня 2018 року, який зазначив, що сертифікат є належним доказом в силу ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якій підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від позивача.

Крім того, суд бере до уваги, що Постановою Донецького окружного суду від 26.07.2016 року по справі №805/1685/16-а визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 8018 грн. 30 коп. за січень 2016 року.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, приймаючи спірні податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу податковий орган не діяв на підставі, в межах та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.

Суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Суд не приймає доводи відповідача зазначені в заперечені на адміністративний позов, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних вимоги та рішення про опис майна у податку заставу в порядку частини 2 статті 72 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про опис майна - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23.01.2018 року № 594-47 про сплату земельного податку з юридичних осіб на суму 34497,64 грн. у тому числі 33821,80 грн. - основний платіж та 675,84 грн. - пеня.

Визнати протиправною та скасувати рішення № 31 від 31.01.2018 року про опис майна про податкову заставу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь (ідентифікаційний код юридичної особи 00191678; 87547, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Лібкнехта, 177а) судовий збір у розмірі 3 524 ( три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 липня 2018 року.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.