Ухвала суду № 75827019, 07.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1011/17 Головуючий у І інстанції Бурбела Ю. С.Провадження № 11-кп/780/826/18 Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.Категорія 34 07.08.2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді В.Р.Шроля,

суддів В.Б.Зіміної, Ю.В.Семенцова,

при секретарі В.В.Чорнобривець,

з участю прокурора І.Ю.Пухи,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника А.І.Глівінського,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілих ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих та прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фрунзе Куйбишевського району Донецької області, громадянина України, з вищою юридичною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та виправдано за недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення і вирішено долю речових доказів,

В С Т А Н О В И Л А:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому за наступних обставин.

31.05.2015 року близько 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області в напрямку вул. Шевченка та зупинився біля будинку № 1-А вул. Леніна. В подальшому, ОСОБА_2 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух в напрямку вул. Харченко в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який впав перед стоячим автомобілем. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних синців та саден тулуба і кінцівок, забійної рани правої кисті, закритого перелому нижньої третини правої ліктьової кістки, множинних двосторонніх переломів ребер з розривами лівої легені, 400мл крові в лівій плевральній порожнині, перелому грудини, розриву селезінки, крові в черевній порожнині, переломи тазу, крововиливу в м'яких покривах правої тім»яно-скроневої ділянки, від яких ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер у лікарні.

Згідно висновку експерта №201 від 30.06.2015 смерть ОСОБА_9 наступила внаслідок множинних пошкоджень кісток скелету і внутрішніх органів з розвитком травматичного шоку.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.5. (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків); 2.3. «б» (Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); 10.1 (Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) Правил дорожнього руху України.

Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5., 2.3. «б», 10.1. Правил дорожнього руху України стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

Вироком ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та виправдано за недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення. В обґрунтування вироку суд зазначає, що обвинуваченням не доведено чи мав обвинувачений за встановлених під час судового розгляду та наведених вище обставин можливість іншим способом, ніж розпочати рух на автомобілі, за кермом якого перебував, уникнути суспільно-небезпечного посягання, яке відбулось, та чи мав він, за вказаних обставин, у повній мірі можливість переконатись у безпечності початку руху для інших осіб; чи мав він можливість виявити, що перед його автомобілем знаходиться ОСОБА_8, який опинився за невстановлених обставин та у невстановленому положенні перед автомобілем обвинуваченого. Також суд першої інстанції вважає, що стороною обвинувачення не було доведено: можливість обвинуваченого іншим способом, ніж продовжити рух на автомобілі, за кермом якого він перебував, уникнути суспільно-небезпечного посягання, яке, на його думку, мало відбутись, коли він проїхав кілька десятків метрів та зупинився зважаючи на вигуки людей, але побачив натовп, що прямував на нього, і, перебуваючи під впливом наслідків суспільно-небезпечного посягання, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та під впливом конфлікту, який відбувся, під час якого він відчував вороже ставлення до себе оточуючих; можливість обвинуваченого за вказаних обставин виявити, що під його автомобілем знаходиться ОСОБА_9, який опинився там раніше, перед тим як обвинувачений розпочав рух від магазину, та тримався до зупинки за частини автомобіля під його днищем. Суд дійшов до висновку про недоведеність наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, наявності в діянні обвинуваченого вини у формі злочинної самовпевненості або у формі злочинної недбалості. Крім того, суд також приймає до уваги що стороною обвинувачення як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду залишено невстановленим і безпосередньо не зазначено в обвинуваченні місце наїзду автомобіля на ОСОБА_8, а саме, не зазначено - чи відбувся наїзд на ОСОБА_8 коли обвинувачений, після його побиття, вперше розпочав рух автомобіля і ОСОБА_9 опинився під цим автомобілем та тримався за його частини, чи після нетривалої зупинки автомобіля, коли обвинувачений побачив людей, які бігли до нього з вигуками, і знову продовжив рух.

В апеляційних скаргах ідентичних за змістом потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати вирок з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого винним та призначити покарання згідно вимог чинного законодавства. В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що суд першої інстанції з огляду на матеріали кримінальної справи мав би встановити обставини та перевірити їх доказами щодо наявності або відсутності в діях обвинуваченого порушення правил дорожнього руху, що спричинило загибель людини та порушення експлуатації транспорту особою, яка ним керує, що спричинило загибель людини, як визначає диспозиція ч. 2 ст. 286 КК України. Вважають, що порушення обвинуваченим вимог п.п. 1.5,2.3 «б», 10.1. ПДР стало умовою та причиною виникнення і настання даної ДТП, яка знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП - смертю ОСОБА_8 Зазначають, що суд не надав належної оцінки доказам, які вказують на наявність в діях обвинуваченого складу злочину за ч.2 ст. 286 КК України, а саме: показам обвинуваченого ОСОБА_2, який визнає себе винним у вчинені злочину та повністю підтвердив факт наїзду на пішохода ОСОБА_8 та пояснив, що сторонній чоловік наніс йому тілесні ушкодження, внаслідок чого ліве око було запливше, але правим бачив гарно, а тому вважають, що обвинувачений не пересвідчився в безпеці руху, при цьому залишив місце ДТП, а тому допустив саме злочинну недбалість; показам свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_12, які показали факт керування транспортним засобом обвинуваченим під час наїзду та той факт, що люди бігли за автомобілем і кричали про те, що під колесами людина і просили зупинитися, зупинку автомобіля та залишення місця ДТП. Підкреслюють, що судом першої інстанції надано не вірну оцінку доказам, якими сторона обвинувачення обґрунтовує винність обвинуваченого: протокол огляду місця події від 31.05.2015 року та схемою до нього, протокол огляду транспортного засобу, постанова про визнання речовим доказом автомобіля, висновок експерта №291 від 30.06.2015 року, висновок експерта № 222/Е від 16.11.2015 року, висновок експерта № 501441 від 22.06.2015 року, висновок експерта № 5-01/433 від 02.07.2015 року, протокол слідчого експерименту від 19.01.2017 року з фототаблицею, який проведений з участю ОСОБА_2, а протокол слідчого експерименту від 19.10.2017 року з фото таблицею, який проведений з участю ОСОБА_13 згідно якого остання відтворила на місці всі обставини події, судом взагалі проігноровано як доказ, що був предметом дослідженя. Неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, на думку потерпілих, полягає в тому, що в інкримінованому діянні обвинуваченого є обов'язкові ознаки як об'єктивної так і суб'єктивної сторони, на що суд не звернув належної уваги.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що вказане судом у вироку стосовно злочинного посягання на ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки жоден свідок не вказує, що ОСОБА_12 намагався витягти із салону автомобіля обвинуваченого ОСОБА_2, крім того за показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 люди намагалися відтягнути ОСОБА_14 В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки дослідженим в судовому засіданні доказам, а саме: протокол огляду місця події від 31.05.2015 року, під час якого встановлені очевидці події, схема до протоколу огляду місця події, де зазначено слід волочіння тіла по дорозі, протокол транспортного засобу, копія посвідчення водія ОСОБА_2 та копія реєстраційного талону на автомобіль, постанова про визнання речовим доказом автомобіль, розписка про отримання вказаного транспортного засобу на зберігання, висновок експерта №291 від 30.06.2015 року, висновок експерта № 501441 від 22.06.2015 року, висновок експерта № 5-01/433 від 02.07.2015 року, протокол слідчого експерименту від 19.01.2017 року з фототаблицею.

Захисником обвинуваченого подано заперечення на апеляційні скарги потерпілих та прокурора, які за своїм змістом є ідентичні, в яких просить апеляційні скарги відхилити, вирок суду залишити без змін. Вважає, вирок суду законним, ухваленим згідно з нормами матеріального права, дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви його ухвалення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора та потерпілих, які підтримали апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст.409 КПК України одними з підстав скасування вироку при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

За змістом ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Висновки суду, викладені у вироку щодо ОСОБА_2 містять істотні суперечності.

З пояснень, наданих ОСОБА_2 випливає, що він визнав себе повністю винним у вчиненні злочину, щиро каявся у вчиненому, підкреслюючи при цьому, що вчинив наїзд на людину, намагаючись від'їхати з місця конфлікту, учасником якого він став, та не виявивши її у полі свого зору під час початку руху транспортного засобу.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку про те, що діяння, яке ставилося у вину обвинуваченому, ним вчинено, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи за кермом автомобіля, здійснив наїзд на ОСОБА_8, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер (а.5 вироку).

Також, в подальшому, суд дійшов висновку про недоведеність у діянні обвинуваченого складу злочину, так як прокурором не було доведено наявність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Ч.3 ст.25 КК України визначено, що необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння(дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

У контексті вимог ч. 3 ст.25 КК України суд не надав оцінки показанням обвинуваченого та дійшов непереконливих та суперечливих висновків про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 КК України.

Допущена невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, яка спричинила і істотні порушення кримінального процесуального закону, тягне за собою скасування судового рішення, оскільки зазначена обставина могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого та на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки в судовому засіданні на виконання вимог ст.404 КПК України сторонами не заявлялось клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, чи про дослідження будь-яких доказів, суд апеляційної інстанції, з урахуванням принципів змагальності сторін і безпосередності дослідження доказів, позбавлений можливості ухвалити новий вирок, який би відповідав загальним вимогам до вироків, зокрема, визначених і ст.376 КПК України.

За таких обставин вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

Керуючись ст.404,405,407,412,415,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

Суддя: Суддя: Суддя: