Рішення № 75826156, 27.07.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-а/359/17/2018

Справа №359/6919/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Департаменту поліції охорони Національної поліції України, третя особа Управління поліції охорони в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що 16 квітня 1993 року він був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до УДСО при ГУМВС України в м. Києві, звідки був звільнений 10 травня 2011 року згідно наказу №49 о/с на підставі п.65 «Б» (через хворобу). Згідно довідки до акта медико-соціальної експертної комісії від 26 січня 2016 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з 26 січня 2016 року причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС. З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в м. Києві. Головою ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в м. Києві було затверджено висновок від 15 квітня 2016 року про призначення йому грошової допомоги у розмірі 275600 гривень. Листом від 14 червня 2016 року Управління поліції охорони в м. Києві повідомило, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 були направлені до МВС України. Проте, МВС України та Національна поліція України повернули матеріали без розгляду на адресу Управління поліції охорони в м. Києві, мотивуючи це відсутністю бюджетного фінансування відповідних виплат. Зважаючи на те, що на сьогодні не досягнуто погодження у визначенні джерела покриття витрат на проведення виплат одноразової грошової допомоги. Тому виплата одноразової грошової допомоги буде проведена після прийняття МВС України рішення про призначення одноразової грошової виплати ОСОБА_1 Вказану бездіяльність Національної поліції України щодо відмови у виділенні коштів для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 вважає протиправною, а саме мотивування відмови таким, що не ґрунтується на вимогах закону та не заслуговує на увагу. Оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути тією обставиною, яка виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень перед особою. Тому ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не виділення коштів для виплати йому одноразової грошової допомоги по висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі поранення або встановлення інвалідності згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі, а також зобов'язати Національну поліцію України виділити кошти для виплати одноразової грошової допомоги в разі поранення або встановлення інвалідності у розмірі 275600 гривень шляхом перерахування вказаної суми Управлінню поліції охорони в м. Києві.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

Представник Національної поліції України Грімова Г.М. позов не визнала в повному обсязі та вказала на те, що вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Представник Міністерства внутрішніх справ України Отрода Т.Ю. вказала на те, що відповідно до чинного законодавства МВС України уповноважено лише на прийняття рішення про призначення одноразової грошової виплати або у разі наявності підстав, для відмови в призначенні такої допомоги. Тому у разі наявності підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги її повинен виплачувати підрозділ, в якому працівник міліції проходив службу, а не Міністерство внутрішніх справ України. Підстави для здійснення будь-яких виплат працівникам міліції охорони за рахунок коштів державного бюджету відсутні. Крім цього, врахування в бюджеті МВС України витрат на виплату зазначеної допомоги колишнім працівникам міліції охорони, зокрема ОСОБА_1 призведе до порушення бюджетного законодавства.

Представник Департаменту поліції охорони Мостіпака І.В. вказала на те, що ОСОБА_1 проходив службу та був звільнений на пенсію з УДСО ГУ МВС України в м. Києві. При цьому, Національна поліція фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат гарантованої з боку держави одноразової грошової виплати в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання. Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності в органах поліції передбачено Законом України «Про Національну поліцію». Таким чином, положення чинних нормативно-правових актів не передбачають обов'язку Національної поліції та її територіальних органів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони МВС України, які не були прийняті до органів Національної поліції у встановленому порядку. Тому представник Департаменту поліції охорони просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Управління поліції охорони в м. Києві Нестерак С.В. та ОСОБА_7 пояснили, що підрозділи поліції охорони є правонаступниками державних установ Державної служби охорони при МВС України, що ліквідуються. Проте, Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, чітко визначено, що рішення про призначення або відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме МВС України за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України. Тому Управлінням поліції охорони в м. Києві було вчинено всі передбачені законодавством дії, пов'язані з оформленням ОСОБА_1 нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2018 року МВС України було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом начальника управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві №49 о/с від 10 травня 2011 року ОСОБА_1, прапорщик міліції, молодший інспектор 1 взводу спеціального підрозділу груп затримання (на правах роти) батальйону міліції Дніпровського відділу Державної служби охорони, був звільнений з органів МВС у відставку на підставі п.65 «Б» (через хворобу) (а.с.12).

Згідно з довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0439810 від 27 січня 2016 року (а.с.15) та свідоцтва про хворобу №212 від 26 квітня 2011 року, виданого госпітальною військово-лікарською комісією ЦГ МВС України (а.с.14) вбачається, що за сукупністю захворювань ОСОБА_1 непридатний до військової служби, дані захворювання пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ та у зв'язку з цим ОСОБА_1, встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в м. Києві з заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги через встановлення інвалідності (а.с.112).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Згідно з ч.6 ст.23 цього Закону передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У відповідності до п.15 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Так, порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначаються постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно з вимогами п.7 вказаного Порядку працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності подає за місцем служби такі документи: заяву про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності за встановленою формою, довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), а також довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання; сторінки паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документ, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Після отримання вказаних документів керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації зазначені документи разом з висновком щодо виплати грошової допомоги.

У відповідності до п.9 та п.10 Порядку МВС в місячний строк після надходження зазначених документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених Порядком, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Згідно висновку голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в м. Києві від 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначена одноразова грошова допомога як працівнику міліції в разі встановлення інвалідності у розмірі 275600 гривень (а.с.19).

Проте, в подальшому листами від 14 червня 2016 року, від 14 листопада 2016 року та від 21 червня 2017 року Управління поліції охорони в м. Києві повідомило позивача, що виплата одноразової грошової допомоги буде проводитись після вирішення питання фінансування зазначених виплат на законодавчому рівні. Оскільки на сьогодні не досягнуто погодження у визначенні джерела покриття витрат на проведення виплат одноразової грошової допомоги. При цьому, Департаментом поліції охорони вживаються відповідні заходи щодо вирішення питання виділення бюджетного фінансування на зазначені цілі (а.с.16-18).

Листом від 20 квітня 2017 року Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив, що матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 направлено за належністю та для розрахунку потреби в коштах до Управління поліції охорони в м. Києві (а.с.43-43).

В свою чергу, Департамент поліції охорони Національної поліції України за результатом розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 листом від 16 травня 2017 року повідомило, що покриття витрат на таку допомогу колишнім співробітникам Державної служби охорони при МВС України має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних надходжень. Включення до ціни послуг охорони витрат на виплату соціальної виплати, яка гарантується державою, буде порушенням законодавства України з питань ціноутворення, оскільки обов'язки держави не можуть бути перекладені на споживачів послуг охорони (а.с.44).

Аналізуючи зміст Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, суд приходить до переконання, що обов'язок з прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової виплати покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, а виплата такої допомоги має здійснюватися за рахунок грошових коштів, які передбачені державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

При цьому, суд вважає необґрунтованою вказівку МВС України на п.27 постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності», зокрема, що саме державна служба охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів, здійснює в установленому законодавством порядку виплату одноразової грошової допомоги настання інвалідності працівника міліції охорони.

Оскільки, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, прийняті пізніше в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615. Тому враховуючи загальноприйняті принципи застосування підзаконних нормативно-правових актів, а саме: у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своє чинності. Крім цього, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги є спеціальним нормативним актом в регулюванні спірних правовідносин в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності».

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За змістом позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, що полягає у не виділенні коштів для виплати йому одноразової грошової допомоги, згідно висновку про призначена одноразової грошової допомоги як працівнику міліції в разі встановлення інвалідності у розмірі 275600 гривень, шляхом розподілу бюджетних асигнувань на дані цілі, а також зобов'язати Національну поліцію України виділити кошти для виплати даної одноразової грошової допомоги шляхом перерахування необхідної суми Управлінню поліції охорони в м. Києві.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно правового порядку в України, визначеного ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд не вправі судовим рішенням підміняти визначену нормативно-правовими актами процедуру та порядок, тобто втручатися у виключні (дискреційні) повноваження певного органу.

Заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 фактично просить суд змінити визначену процедуру та порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності.

Оскільки, на даному етапі, передбаченого Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, ОСОБА_1 повинен отримати рішення про призначення або у випадках, передбачених Порядком, про відмову в призначенні такої допомоги та в подальшому отримати наказ про виплату допомоги.

Аналізуючи зібрані по справі докази, а також численні судові рішення з подібних правовідносин, які надані суду учасниками справи, суд погоджується з тим, що з боку Міністерства внутрішніх справи України має місце певна бездіяльність, яка полягає у тому, що останнє після отримання необхідного пакету документів не прийняло відповідного рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності.

Проте, у своїх позовних вимогах ОСОБА_1 повністю ігнорує визначений Порядок призначення одноразової грошової допомоги. Так, Міністерством внутрішніх справ України фактично по суті не розглянуто питання про можливість призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, зокрема не перевірено подані позивачем документи на відповідність їх вимогам законодавства, тобто відповідність всім критеріям, необхідним для призначення допомоги.

Крім цього, позивач просить зобов'язати саме Національну поліцію України виділити та перерахувати грошові кошти, які необхідні для виплати йому одноразової грошової допомоги. Тоді як грошові кошти для вказаної цілі повинні виділятись в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

З огляду на це, суд вважає, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є неприпустим, оскільки призведе як до втручання в дискреційні повноваження органів державної влади, зокрема Національної поліції України, так і до порушення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, а також до порушення бюджетного законодавства в частині цільового використання бюджетних видатків та бюджетних асигнувань.

За правилами ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, в даному випадку, аналізуючи спірні правовідносини, які склалися між сторонами по справі, суд вважає недоцільним вихід за межі позовних вимог шляхом визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, що полягає в ухиленні від прийняття рішення по призначення чи про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Оскільки, у такому разі буде мати місце не вихід за межі позовних вимог, а взагалі заміна предмету позову, оскарження бездіяльності Міністерства внутрішніх справ, замість покладення зобов'язання на Національну поліцію України виділити кошти для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З квитанції №38 від 07 вересня 2017 року (а.с.1) вбачається, що при пред'явленні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 640 гривень. Зважаючи на те, що у задоволенні пред'явлених ним позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ч.1 ст.22, ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», п.7 п.9, п.10 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, п.27 постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності», ч.1 та ч.2 ст.9, ч.1 ст.139, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-245, ст.246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги та зобов»язання виділити кошти ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2018 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський