Постанова № 75815753, 01.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/17365/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/699/18 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 37

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

секретаря - Панькевич Т.І.

з участю позивача ОСОБА_1 адвоката Мельника Ю.О.,

відповідача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 травня 2018 року (суддя Дзюбич В.Л.) у цивільній справі № 607/17365/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 з участю третіх осіб Чернихівецької сільської ради Збаразького району, приватного нотаріуса Джули Оксани Максимівни, Другої Державної нотаріальної контори про визнання заповітів ОСОБА_8 від 10 травня 2011 року та 02 квітня 2014 року недійсними та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_1 пред"явив позов до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 треті особи- Чернихівецька сільська рада Збаразького району, приватний нотаріус Джула О.М., Друга Державна нотаріальна контора про визнання недійсними заповіту складеного від імені ОСОБА_8 10.05.2011 року та посвідченого секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_10, реєстраційний № 41 та заповіту складеного від імені ОСОБА_8 02.10.2014 року та посвідченого приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Джулою О.М., реєстраційний № 913 та визнання за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на спадкове майно-житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1374 га з цільовим призначенням для побудови і обслуговування житлового будинку, господарських і надвірних будівель у споруд, а також визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Позивач зазначив, що постійно проживав у належному матері ОСОБА_8 житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 а мама проживала у квартирі за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїм сином від другого шлюбу відповідачем ОСОБА_5, де їй належала 1/2 частина квартири..

08.12.2010 року вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла йому вказаний житловий будинок у с. Чернихівці Збаразького району Тернопільської області.

Починаючи з 11.02.2011 року мати періодично перебувала на лікуванні у психіатричному відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні.

10.05.2011 року секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області було посвідчено від імені ОСОБА_8 інший заповіт.

У березні 2014 року ОСОБА_8 захворіла і без його відома була перевезена його донькою від першого шлюбу-відповідачем ОСОБА_3 у с. Чернихівці Збаразького району Тернопільської області, де проживала у сім»ї її матері а його колишньої дружини ОСОБА_11

02.04.2014 року мати, будучи важкохворою, не усвідомлюючи значення своїх дій склала ще один заповіт.

Не будучи належним чином доглянутою вона ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Посилаючись на те, що заповіти ОСОБА_8 від 10.05.2011 року та 02.04.2014 року укладені з порушенням вимог ч.1,3 ст.203 ЦК України та посвідчені в той час коли спадкодавець внаслідок хвороби не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки з 11 лютого 2011 року була пацієнтом психіатричного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, позивач просив його вимоги задовольнити.

У березні 2015 року та у жовтні 2016 року (т. 1 ас.86-89, 219) позивач ОСОБА_1 подав заяви про зміну та уточнення позову, просив визнати недійсними зазначені заповіти з підстав перебування спадкодавця на час їх посвідчення у стані, що виключав усвідомлення значення своїх дій та можливість керувати ними та визнати за ним право власності на спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1374 га, на якій розміщений вказаний житловий будинок з цільовим призначенням для побудови і обслуговування житлового будинку, господарських і надвірних будівель і споруд в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8 від 08.12.2010 року, а також на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування першої черги за законом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, - визнати недійсними заповіти від 10.05.2011 року та 02.04.2014 року, встановити їх нікчемність та визнати право власності на спадкове майно

Апеляційна скарга мотивована тим, що секретар сільської ради не мав права посвідчувати 10.05.2011 року заповіт ОСОБА_8, оскільки дана посадова особа не мала необхідних повноважень, - рішення виконавчого комітету цієї сільської ради про їх надання не приймалося а рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області №3-1/2010 від 12.11.2010 року не є документом, що надає такі повноваження.

Заповіти від 10 травня 2011 року та 02 квітня 2014 року є нікчемними виходячи з правової норми: ч. 1 ст. 1257 ЦК України, в якій вказано, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемний. Заповіт від 02 квітня 2014 року нотаріус зареєструвала у Спадковому реєстрі у той час,. коли він не був підписаний і не посвідчений.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3, ОСОБА_5 - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін, посилаючись на те, що заповіти складено з дотриманням вимог діючого законодавства.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є внуками спадкодавця, у свідоцтвах про народження він записаний їхнім батьком, однак сумнівається у своєму батьківстві, просить апеляційну скаргу задовольнити, заповіти визнати недійсними та встановити їх нікчемність.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заперечили відносно апеляційної скарги та пояснили, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого 01.04.1962 року Чернихівецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_8 є мамою ОСОБА_1.

Згідно із заповітом від 08.12.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А., за реєстром №8343 ОСОБА_8 заповіла належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 сину ОСОБА_5, а належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а також земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок сину ОСОБА_1

10.05.2011 року секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_10 посвідчено заповіт ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №41, відповідно до якого остання заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а також земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок ОСОБА_6. Як зазначено у заповіті, вказаний заповіт записаний ОСОБА_10 зі слів заповідача та до підписання зачитаний вголос ОСОБА_8 та підписаний нею власноручно. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

02.04.2014 року приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Джулою О.М. за адресою АДРЕСА_3 посвідчено заповіт ОСОБА_8, відповідно до якого остання заповіла належну їй на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3. Як зазначено у заповіті, вказаний заповіт складено нотаріусом зі слів ОСОБА_8 та у зв»язку із хворобою заповідача, яка сама не могла самостійно підписати документ, за її дорученням та у її присутності та присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний вголос запрошеними заповідачем свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_15, після чого текст заповіту підписано ОСОБА_14, на дому за адресою АДРЕСА_3. Особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено. Особи свідків, які прочитали заповіт уголос до його підписання і поставили на заповіті свої підписи встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_14, яка підписала заповіт у присутності приватного нотаріуса, встановлено, її дієздатність перевірено. Вказаний заповіт скріплено печаткою нотаріуса та зареєстровано у реєстрі за №913.

Згідно повідомлення ТОККПНЛ №03-7/3359 від 31.08.2014 року ОСОБА_8 в період 25.12.2010 року по 29.12.2010 року перебувала на лікуванні в інсультному відділенні ТОККПНЛ з діагнозом: транзиторна ішемічна атака у вертебро-базилярному басейні. В період з 11.02.2011 року по 10.03.2011 року та з 21.08.2013 року по 20.09.2013 року ОСОБА_8 знаходилась на лікуванні у 10 психіатричному відділенні з діагнозом: невротичний розвиток особистості ускладнений органічним ураженням головного мозку судинного генезу. Атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступінь артеріальної гіпертензії.

Стосовно до висновку Збаразького РВ УМВСУ в Тернопільській області від 03.04.2014 року зі слів самої ОСОБА_8 встановлено, що остання з власної волі переїхала проживати у господарство своєї колишньої невістки ОСОБА_11, оскільки їй потрібен був догляд, якого не міг забезпечити її син ОСОБА_1

Відповідно до повідомлення Збаразької центральної районної комунальної лікарні №1947 від 01.09.2014 року, 31.03.2014 року сімейний лікарем ОСОБА_16 отримано виклик від мешканки с. Чернихівці Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_11 з потребою оглянути на дому ОСОБА_8, яка прибула з м. Тернополя. 31.03.2014 року в ході проведення огляду виявлено, що загальний стан хворої важкий за рахунок серцевої недостатності, неврологічних порушень, інтоксикаційного синдрому. ОСОБА_8 постановлено діагноз: дифузний кардіосклероз, атеросклероз аорти, стенокардія напруги ІІІФК, гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 степеня кризовий перебіг, гіпертензивне серце СР ІІ Б ДЕП II-III ст. з вестибулярними, цефалічними пароксизмами, інтелектуально-мнестичними розладами, ГРВІ, гострий бронхіт. Хворій призначено амбулаторне лікування, від якого стан останньої дещо покращився. Повторні огляди проведено 03.04.2014 року, 09.04.2014 року. Подальше спостереження хворої здійснювалось медсестрою загальної практики сімейної медицини. ІНФОРМАЦІЯ_1 поступив виклик на огляд ОСОБА_8 При огляді стан хворої був важкий (агонуючий), була надана необхідна медична допомога, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_8 померла.

Як зазначено у повідомленні Збаразької центральної районної комунальної лікарні №2109 від 15.09.2014 року, спостереження ОСОБА_8 на дому в період з 31.03.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала медична сестра загальної практики сімейної медицини ОСОБА_17, яка двічі відвідувала хвору на дому та про результат інформувала в усному порядку.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за результатами проведення призначеної судом посмертної судово-психіатричної експертизи від 06.06.2016 року №259, встановлено, що ОСОБА_8 станом на період складання заповіту 08.12.2010 року, 10.05.2011 року та довіреності 27.03.2014 року страждала на невротичний розвиток особистості ускладнений органічним ураженням головного мозку, складного ґенезу, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. На момент складання заповіту 02.04.2014 року та підписання його свідками від її імені, ОСОБА_8 страждала на невротичний розвиток особистості ускладнений органічним ураженням головного мозку, складного ґенезу, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

В мотивувальній частині висновку експерта також зазначено, що в період, який відноситься з 11.02. по 10.03.2011 року та з 21.08. по 20.09.2013 року ОСОБА_8 виявляла ознаки невротичного розвитку особистості складеного органічним ураженням головного мозку, складного ґенезу, що відноситься до невротичних (пограничних) розладів і суттєво не можуть впливати на здатність останньої розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Висновком призначеної судом судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №710/711/17-22 від 15.11.2017 року за результатами судово-технічного дослідження документів встановлено, що засоби технічного відтворення підписів від імені ОСОБА_8 у наданих на дослідження документах-двох примірниках заповіту від 10.05.2011 року та журналі реєстрації нотаріальних дій Чернихівецької сільської ради, реєстраційний №41 за 2011 рік не застосовувались. Ці підписи виконано рукописним способом кульковою ручкою, без застосування прийомів технічного відтворення підписів та попередньої підготовки до їх виконання. За результатами судово-почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи у двох примірниках заповіту, укладеного від імені ОСОБА_8 та посвідченого 10.05.2011 року секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_10, а також у графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» книги нотаріальних дій Чернихівецької сільської ради на аркуші 19, реєстраційний №41 за 2011 рік виконані ОСОБА_8.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_8 під час укладення оспорюваних позивачем заповітів від 10.05.2011 року та 02.04.2014 року було вільним і відповідало її внутрішній волі, на момент укладення та посвідчення вказаних заповітів заповідач психічними чи будь-якими іншими захворюваннями, що позбавляли її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не страждала та особисто підписала заповіт від 10.05.2011 року.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

У відповідності до ст. ст. 1217, 1220,. 1234 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Загальні вимоги до заповіту визначено у ст. 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статті 1251-1252 ЦК України та підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування - ст.1251 ЦК України.

У відповідності до ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках(стаття1253 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.2,3,5,6 ст.1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов»язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Частиною 4 ст.207 ЦК України передбачено, що в разі якщо фізична особа у зв»язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У роз»ясненнях, що викладені у п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року у справах «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.03.2017 року у справі № 6-2833цс16 для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

У відповідності до ч.ч.2,3 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Отже, з врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент складання та посвідчення заповітів спадкодавець ОСОБА_8 розуміла значення своїх дій та могла керувати ними а тому позовні вимоги, заявлені з підстав перебування спадкодавця у стані, що виключав усвідомлення значення своїх дій та можливість керувати ними, є необгрунтовані.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги його твердження про нікчемність заповіту від 10.05.2011 року внаслідок посвідчення його секретарем Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_18, який не мала на це права, так як відповідні повноваження надані рішенням сільської ради, а не рішенням виконавчого комітету; доводи про нікчемність заповіту від 02.04.2014 року, - що не був прочитаний вголос свідками, які були присутні під час його посвідчення, відомості про вказаний заповіт внесені нотаріусом до Спадкового реєстру ще до моменту його підписання та посвідчення, виходячи з такого.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Встановлено, що позивач підстав позову не змінював, письмової заяви про таку зміну суду не подавав, у поданих заявах від 03.03.2015 року про зміну позовних вимог та від 07.10.2016 року про уточнення позовних вимог позивач як на підставу своїх позовних вимог посилався лише на той факт, що заповіти, вчинені від імені ОСОБА_8 10.05.2011 року та 02.04.2014 року підлягають визнанню недійсними виключно з неусвідомлення заповідачем своїх дій та неможливості керувати ними, оскільки ОСОБА_8 з 11.02.2011 року була пацієнтом Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, заповіт від 10.05.2011 року підписаний не заповідачем, а іншою особою.

Окрім цього, під час перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені позивачем підстави для встановлення заповітів нікчемними, не є такими для висновку про їх нікчемність.

Посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування визначається Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5 (надалі - Інструкція), яка була чинною на час посвідчення оспорюваного заповіту.

Згідно Інструкції у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народний депутатів у відповідності зі ст. 37 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчувати заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення таких дій.

Встановлено, що повноваження секретаря Чернихівської сільської ради по вчиненню нотаріальних дій грунтується на наявному у справі (т.1 ст 242) рішенні Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області №3-1/2010 від 12.11.2010 року.

Отже, секретар Чернихівецької сільської ради є уповноваженою посадовою особою сільської ради на вчинення нотаріальних дій.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад згідно ст.26 цього Закону відноситься, зокрема, утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск.

З врахуванням наведеного відсутність рішення виконавчого комітету Чернихівецької сільської ради про покладення обов'язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконавчого комітету сільської ради не є підставою для визнання недійсним посвідченого ним заповіту, оскільки таке рішення було прийнято Чернихівецькою сільською радою, яка утворила виконавчий комітет і, якій він є підзвітним і підконтрольним відповідно до ч.8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зазначені позивачем обставини щодо встановлення нікчемним заповіту від 02.04.2014 року не дають підстав для висновку про встановлення його нікчемним, оскільки саме по собі порушення нотаріусом порядку його реєстрації у Спадковому реєстрі при дотриманні вимог щодо форми та посвідчення, при встановленні волевиявлення заповідача на вчинення цього заповіту, за вимогами ст. 1257 ЦК України не є підставою вважати цей заповіт нікчемним.

Повно і всебічно з"ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстави для визнання заповітів недійсними відсутні.

Відсутні підстави і для встановлення заповітів нікчемними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суду апеляційної інстанції покласти на сторони у межах сум понесених ними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2018 року.

Головуючий : Ходоровський М.В.

Судді : Бершадська Г.В.

ОСОБА_19