Постанова № 75815751, 09.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/284/18Головуючий у 1-й інстанції Торська І.В. Провадження № 22-ц/789/750/18 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Ткач О. І., Ходоровський М. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тернополі цивільну справу № 597/284/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року (ухваленого суддею Торська І.В., повний текст якого складено 25 травня 2018 року) у справі за позовом Заліщицького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року Заліщицький районний центр зайнятості (далі центр зайнятості) звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 16.02.2008 року звернувся в центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" 21.12.2008 року набув статус безробітного, а наказом №НТО81223 від 23.12.2008 року йому призначено допомогу по безробіттю, яку він отримував з 23.12.2008 року по 22.05.2009 року.

На підставі взаємозвірки з Пенсійним Фондом України виявлено факт отримання ОСОБА_1 пенсії по інвалідності під час перебування на обліку як безробітний, внаслідок чого центром зайнятості проводилось розслідування обгрунтованості виплати матеріального забезпечення і було встановлено, що ОСОБА_1 не мав права на допомогу, оскільки отримував пенсію по інвалідності, тому виплачена допомога в сумі 1788,38 грн. підлягає поверненню. Допомога по безробіттю в добровільному порядку ОСОБА_1 не повернута.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року позовні вимоги Заліщицького районного центру зайнятості задоволено повністю і стягнуто з ОСОБА_1 на користь Заліщицького районного центру зайнятості незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі - 1 788 (тисяча сімсот вісімдесят вісім) гривень 38 копійок.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду обставинам справи.

Представник апелянта зазначив, що відповідач є повністю глухим і повсюди його супроводжує мати, яка у центрі зайнятості повідомляла, що син, відповідач у справі, отримує пенсію по інвалідності. Заяву на отримання допомоги заповняв соціальний працівник і чому він не вніс до заяви інформацію про отримувану пенсію невідомо. Вони не просили призначення експертизи його підпису на заяві через скрутне матеріальне становище, крім цього вважають що позивачем пропущено строк позовної давності.

Враховуючи фізичний стан відповідача, короткий строк отримання ним допомоги, її незначний розмір вважає, що в діях ОСОБА_1 не встановлено факту недобросовісності чи будь-яких умисних дій, які б дали підставу для стягнення оспорюваної суми.

Просить застосувати принцип пропорційності, який полягає в збалансованості публічних і приватних інтересів та надає пріорітет правам людини.

Звертає увагу суду, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнавались також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працювали та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Зазначив, що відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, сума виплаченої допомоги по безробіттю стягується з безробітного, якщо під час одержання допомоги безробітний своєчасно не надав відомостей про обставини, що впливають на умови її виплати. Оскільки на час звернення з заявою ОСОБА_1 був інвалідом 3 групи, отримував пенсію по інвалідності, а тому під час отримання допомоги в нього не виникало обставин, які змушували б подати про них відомості.

Не погоджується із висновком суду про те, що відповідач не пропустив строк позовної давності. Зазначає, що державна служба зайнятості згідно Закону України "Про зайнятість населення" (ст.19) повинна здійснювати перевірку достовірності поданих особами даних, які є підставою для виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття, то при належному виконанні своїх обов'язків позивач міг довідатись про порушення свого права ще у 2008-2009 роках, тому вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу центр зайнятості просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що ОСОБА_1 не мав права отримати статус безробітного та одержувати допомогу по безробіттю, оскільки він отримував пенсію по інвалідності. У заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_1 підписався, що з відповідальністю за недостовірність внесених у заяву особистих даних, не виконання обов'язків, як безробітного ознайомлений.

Незаконно виплачена на підставі недостовірних відомостей ОСОБА_1 допомога по безробіттю підлягає поверненню.

Вважає вірним висновок суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності починається з моменту коли позивач встановив факт подання недостовірних відомостей відповідачем.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.12.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Заліщицького районного центру зайнятості із заявою про сприяння в працевлаштуванні і згідно його персональної картки він за останні 12 місяців перебував 25 тижнів у трудових відносинах з СГ ТзОВ "Маяк" (а.с.6).

23.122008 року ОСОБА_1 звернувся із заявою в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 28). Заявник повідомив, що пенсій різних видів не отримує та зобов'язався своєчасно повідомляти про працевлаштування, призначення пенсій, поступлення на навчання.

Наказом Заліщицького районного центру зайнятості на підставі поданої заяви ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку з 03.12.2008 року по 22.05.2009 року йому виплачено 1788,38 грн допомоги.

На підставі взаємозвірки з Пенсійним Фондом України (верифікації) виявлено факт отримання ОСОБА_1 пенсії по інвалідності під час перебування на обліку як безробітного (з 01.02.2007 року, 3 група інвалідності загального захворювання).

За наслідками проведеного розслідування та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_1 не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача за судовим захистом з вимогою про повернення незаконно одержаної відповідачем суми допомоги по безробіттю є обґрунтованим, оскільки відповідач не мав права на отримання такої допомоги в період з 23.02.2008 року по 22.05.2009 року, оскільки в цей час отримував пенсію по інвалідності. Допомога по безробіттю була призначена внаслідок умисного приховання відомостей, які впливають на призначення допомоги. Суд вважав, що строки позовної давності не пропущені, оскільки позивач звернувся з позовом в трьох річний термін з моменту виявлення порушення свого права.

Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307 затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (далі Порядок), який визначає механізм призначення і виплати допомоги по безробіттю.

Згідно вказаного порядку, допомога по безробіттю надається застрахованим і не застрахованим особам визнаним у встановленому порядку безробітними.

Згідно п.п. 2 п.2.7 Порядку з врахуванням страхового стажу мають право на допомогу безробітні, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття працювали менше 26 тижнів. Відповідно до п. 2.12 допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, зазначених у п. 2.7 Порядку, не призначається.

Встановивши, що ОСОБА_1 з 01.02.2007 року отримує пенсію по інвалідності і його страховий стаж становить 25 тижнів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що він не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Посилання представника відповідача на те, що згідно Закону України "Про зайнятість населення" ОСОБА_1 будучи інвалідом, який не досяг пенсійного віку є безробітнім не спростовує висновку суду про те, що він не мав права на отримання допомоги, оскільки саме Порядок визначає умови призначення допомоги по безробіттю без урахування необхідного страхового стажу.

Відповідно до п. 6.14 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, тому обставини які зобов'язували його надавати відомості відповідно до зазначених норм відсутні, не спростовують висновків суду про те, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Посилаючись на те, що чинне законодавство не передбачає проведення державною службою зайнятості обов'язкової перевірки перед наданням особі статусу безробітного поданих нею відомостей, місцевий суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності почався з часу коли позивач довідався про порушення свого права (ч.4. ст. 267 ЦК України), тобто з 03 жовтня 2017 року.

Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Закон України "Про зайнятість населення" покладає на державну службу зайнятості обов'язок здійснювати у порядку встановленому законодавством, перевірку достовірності поданих особою даних, які є підставою для надання статусу безробітного, виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг (ст. 19 закону).

Враховуючи вищенаведене та те, що виплата допомоги по безробіттю була призначена на період з 25.12.2008 року по 22.05.2009 року та попередньо з 21.12.2007 року по 03.06.2008 року (а.с. 6 зворот), а проведення перевірки відбулося лише 03.10.2017 року по спливу дев'яти років то на підставі вказаного апеляційний суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом перегляду, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову Заліщицького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню не підлягає як малозначна.

Головуючий Г.В.Бершадська

Судді М.В. Ходоровський

О.І.Ткач