Ухвала суду № 75814627, 10.08.2018, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Провадження № 1-кп/616/106/18

Справа № 617/1140/18

У Х В А Л А

10 серпня 2018 року Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання – Капленко А.В.

прокурора – Караченцева Д.Ю.

потерпілого – ОСОБА_1

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3

при проведенні підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.263 КК України,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220260001062 від 07.12.2017, відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.263 КК України.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07.08.2018 кримінальне провадження відповідно до ч.1 ст. 34 КПК України направлено на розгляд до Великобурлуцького районного суду.

Прокурор вважав можливим призначити справу до судового розгляду.

Перевіривши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку про необхідність повернути його прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст.91 КПК України входять до предмету доказування, серед інших - це подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також мотив вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується за двома епізодами:

-за погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, його дії кваліфіковано за ч.1 ст.129 КК України;

-у придбанні і зберіганні боєприпасів без передбаченого законом дозволу, його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 263 КК України.

Частина перша статті 263 КК України передбачає відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Частина перша статті 263 КК України є бланкетною (відсилочною) нормою, вона передбачає необхідність обов’язкового зазначення правової норми (норм), якими встановлено відповідні заборони чи правила придбання, зберігання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, та які, відповідно, порушено особою, якій висунуто обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України.

В обвинувальному акті не вказано, які саме норми законодавства порушив обвинувачений.

Таке формулювання обвинувачення є неповним, нечітким та неоднозначним, що свідчить про неконкретність пред’явленого обвинувачення, чим порушується право обвинуваченого на захист.

Також це позбавить суд можливості належним чином роз’яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ч.1 ст.348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, так як самі межі обвинувачення фактично не визначені.

Вказане свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, оскільки суд при судовому розгляді справи пов`язаний межами фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування.

Невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України унеможливлює винесення судового рішення про призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору, який його затвердив.

Прокурор заявив клопотання про продовження на 60 днів строку дії запобіжного заходу – тримання під вартою відносно обвинуваченого, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу під час досудового розслідування, зокрема можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник та обвинувачений заперечували наявність ризиків, вказаних прокурором.

Перевіривши надані до суду матеріали, встановлено наступне.

Відносно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді від 11.12.2017 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді від 26.06.2018 запобіжний захід відносно ОСОБА_3 був змінений на тримання під вартою до 10.08.2018. Крім іншого, ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_3 порушив попередній запобіжний захід та переховувався від органів досудового розслідування.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою. При цьому суд згідно з ч.1 ст. 178 КПК України враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ч.1 ст. 263 КК України), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, порушив раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, переховувався від органів досудового розслідування. Обвинувачений є громадянином іншої держави, доказів про наявність легального постійного місця проживання у обвинуваченого в Україні, даних про міцність соціальних зв’язків в місці його проживання, про наявність родини і утриманців, наявність постійного місця роботи стороною захисту не надано.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, переховуватися від суду, суд дійшов висновку про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.

За таких обставин відсутні підстави для скасування або зміни виду запобіжного заходу.

Керуючись ст. 291, п.3 ч.3 ст.314, 331, ст.369 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220260001062 від 07.12.2017, відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.263 КК України,- повернути прокурору Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4, яка затвердила обвинувальний акт.

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 31 серпня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.В. Нестайко