Постанова № 75813922, 09.08.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №584/1032/18

Номер провадження 1-кс/573/502/18

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2018 року м. Білопілля

Слідчий суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С., розглянувши клопотання слідчого СВ Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_1, погоджене начальником Путивльського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018200230000222 від 12 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2018 року згідно ухвали Апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2018 року в порядку ст. 34 КПК України, до Білопільського районного суду Сумської області надійшло клопотання слідчого СВ Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_1, погоджене начальником Путивльського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018200230000222 від 12 червня 2018 року.

Слідчий мотивує своє клопотання тим, що 12 червня 2018 року до Путивльського ВП надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про самовільне зайняття земельної ділянки невстановленими особами, орієнтованою площею 50 га Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області (кадастровий номер 5923887200:03:002:0109), що використовується без документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою і має сліди розорення, чим завдано значної шкоди її законному володільцю.

По даному факту було відкрите кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12018200230000222 від 12 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (а. с. 3).

В ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка площею 35 га розміщена на території Руднєвської сільської ради, фактично використовується шляхом проведення агротехнічних заходів, оранки. Жодної сільськогосподарської техніки, що може проводити обробіток земельної ділянки на час перевірки не виявлено. При візуальному огляді та обстеженні меж земельної ділянки встановлено, що ділянка перевищує межі вказані у кадастровій документації та становить приблизно 50 га, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом – земельної ділянки (а. с. 5-6).

Згідно довідки –розрахунку розмір заподіяної шкоди завданої розоренням землі становить 64 832 грн. 40 коп.

По даному кримінальному провадженню про підозру нікому не повідомлялося.

Приймаючи до уваги, що врожай, який знаходиться на земельній ділянці площею 50 га поблизу с. Руднєве Путивльського району Сумської області, має у кримінальному провадженні суттєве значення, а саме являється предметом вчинення даного злочину, з метою встановлення істини по справі та збереження об’єктів в такому стані, слідчий просить накласти арешт на зазначений врожай.

Повно, всебічно і об’єктивно дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до загальних положень Кримінального процесуального кодексу України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, що знайшло також свій розвиток і у положеннях КПК, які регламентують порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною першою статті 170 КПК України поняття арешту майна визначено як тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, крім іншого, повинні бути зазначені підстава і мета накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт майна в кожному разі повинно відповідати вимогам ст. ст. 170, 171 КПК України.

Всупереч цих вимог, у поданому клопотанні не зазначені підстава та мета накладення арешту, як цього вимагає ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Також, у клопотанні слідчим не обґрунтовано у зв'язку з якими ризиками є необхідність у накладанні арешту на врожай (невідомо якої сільськогосподарської культури?), який знаходиться на земельній ділянці площею 50 га, розташованої на території Руднєвської сільської ради Путивльського району Сумської області (кадастровий номер 5923887200:03:002:0109).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Мотивуючи клопотання про накладення арешту на майно слідчий посилався також на те, що врожай, який знаходиться на земельній ділянці площею 50 га поблизу с. Руднєве Путивського району, являється предметом вчинення даного злочину.

Хоча, предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, виступає саме конкретна земельна ділянка, під якою треба розуміти частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Листі № 223-559/0/4-13 від 05.04.2013 року «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» в пункті 10 зазначив, що підстави повернення клопотання про арешт майна мають бути належним чином обґрунтовані, а недоліки, які потребують усунення, такими, що могли перешкодити постановленню слідчим суддею законного та обґрунтованого рішення.

За таких обставин, клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, а відтак підлягає поверненню за правилом ч. 3 ст. 172 КПК України для усунення виявлених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-173, КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_1, погоджене начальником Путивльського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200230000222 від 12 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: