Постанова № 75813506, 10.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3458/17 Номер провадження 22-ц/786/1078/18Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Хіль Л.М., Триголова В.М.,

розглянувши у відк ритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайрент» на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2017 року, постановлену під головуванням судді Стрюк Л.І. в м. Полтаві по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна ярмарка" Добриня-2007", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНСІН", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання недійсним договору та витребування майна, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М"ясна ярмарка" Добриня -2007, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНСІН", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання недійсним договору та витребування майна, справу призначено до розгляду (а.с.43).

Не погодившись з такою ухвалою місцевого суду, ТОВ «Прайрент», яке не приймало участі у розгляді справи, подало на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати у зв'язку із порушенням правил підсудності, а справу направити до суду першої інстанції за встановленою підсудністю

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна. При цьому зауважують, що право на витребування майна з чужого володіння належить лише власнику, а позивачем не надано жодного доказу щодо будь-яких його майнових прав на арештоване нерухоме майно.

Дана позовна вимога про витребування майна на користь іншої сторони, на думку ТОВ «Прайрент», була заявлена в позові для зміни загальної підсудності на виключну., чого не врахував суд першої інстанції, порушив порядок прийняття позовної заяви та передчасно відкрив провадження у справі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, який зловживаючи своїми правами та нехтуючи обов'язками, жодного разу до апеляційного суду не з'явився і повістки щодо виклику не отримав, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України (ст. 4 ЦПК України в новій редакції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до правила ст. 1 цього ж Кодексу (ч. 1 ст. 2 ЦПК України в новій редакції) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відкриваючи провадження у даній справі та призначаючи її до судового розгляду суд виходив з того, щопозовна заява відповідає вимогам закону, зокрема, ст.ст.119-120 ЦПК України та підсудна Полтавському районному суду Полтавської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.114 ЦПК України (в редакції чинній на момент подачі позову) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як убачається з п.п.41,42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови проправо власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 14.11.2017 року, витребування нерухомого майна, а саме виробничої будівлі - дільниці по переробці сільськогосподарської продукції,та зобов'язання РС ГУЮ у Полтавській області внести відомості про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 100242355 від 12.10.2017 року спірна виробнича будівля - дільниця по переробці сільськогосподарської продукції розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Таким чином, оскільки даний спір стосується нерухомого майна, яке розташоване на території с. Мильці Полтавського району Полтавської області, то для нього визначено виключну підсудність, а відтак дана справа має розглядатись Полтавським районним судом Полтавської області.

Отже, суд першої інстанції правомірно відкрив провадження по даній справі.

При цьому, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надано жодного доказу щодо будь-яких його майнових прав на арештоване нерухоме майно, тобто між сторонами відсутній спір щодо нерухомого майна, а дана позовна вимога була заявлена в позові лише для зміни загальної підсудності на виключну, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки з'ясування зазначених обставин матиме місце при вирішенні спору по суті, а не на стадії відкриття провадження.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог процесуального права, у зв'язку з чим вона не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга, відповідно, не підлягає до задоволення, як необґрунтована.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайрент» - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.08. 2018 року.

Головуючий суддя: /підпис/ О.О.Панченко

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль

/підпис/ В.М. Триголов

копія вірно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області_______